Рішення № 52457658, 05.10.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2015 Справа № 907/649/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Йосипчук О. С., суддів Ушак І. Г., Васьковський О. В., розглянувши матеріали справи №907/649/15

За позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хустської міської ради, м. Хуст

До відповідача1 фермерського господарства Хустський оптово-роздрібний плодоовочевий комбінат, с. Золотарево, Хустський район

До відповідача2 фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Хуст

Про припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та зобов'язання вчинити певні дії

Представники:

прокурор Рега Є.Є. прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

від позивача ОСОБА_2 - представник

від відповідача1 ОСОБА_3 - представнитк

від відповідача2 не зявився

СУТЬ СПОРУ: Хустським міжрайонним прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Хустської місько ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул.Львівська, б/н в м.Хуст шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. виданного громадянину ОСОБА_4, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159, повернення вказаної земельної ділянки в землі запасу Хустської міської ради вартістю 4999280 грн. та зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в м.Хуст, вул..Львівська, б/н.

Обгрунтовуючи наведені вище вимоги, прокурор посилається на те, що Рішенням 10 сесії 21 скликання Хустської міської ради від 04.09.1992р. громадянину ОСОБА_4 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 3,0 Га про що і видано ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159. Потім, на підставі договору купівлі-продажу відгодівельного пункту, який знаходиться в м.Хуст по вул..Львівська №1104 від 14.08.1996р. до Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. було внесено зміни, за якими громадянин ОСОБА_4 додатково отримав у постійне користування 1,18 Га землі.

Відповідно, з метою здійснення сільськогосподарської діяльності, наведений вище землекористувач (ОСОБА_4М.) став засновником селянського фермерського господарства «Ферма Пилипа».

У послідуючому громадянин ОСОБА_4 помер, про що 22.06.2002р. Відділом запису актів громадянського стану Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області було видано свідоцтво про смерть гр..ОСОБА_4 користувача земельної ділянки площею 4,18Га (Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р.) та єдиного засновника СФГ «Ферма Пилипа».

Прокурор стверджує, що таким чином, на момент звернення із позовом, право власності чи право користування (оренда) на зазначену земельну ділянку ні за ким не зареєстровано оподаткування земельним податком спірної землі не здійснюється, а це суперечить чинному законодавству, зокрема ст.ст.92, 116 ЗК України та дає підстави для застосування у спірній ситуації ст.141 ЗК України з метою припинення неправомірного землекористування та повернення землі до земель запасу Хустської місткої ради. Згідно відомостей, отриманих в Хустській ОДПІ у 2015 році, сплата земельного податку за користування земельною ділянкою площею 4.18Га в м.Хуст по вул..Львівська протягом 2013-2015 р.р. не здійснювалась, що є підставою для припинення землекористування, відповідно до правил ст.141 ЗК України.

Позовна заява прокурора містить посилання на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.1996р. СФГ «Ферма Пилипа» стало власником проданого в Райкоопзаготпромі Хустської райспоживспілки відгодівельного пункту в м.Хуст по вул..Львівська б/н розташованого на земельній ділянці площею 1,18 Га. У послідуючому, задовольняючи протест Хустського міжрайонного прокурора від 06.06.2002р. Хустським ОСОБА_5 підприємством технічної інвентаризації було скасовано реєстрацію права власності СФГ «Ферма Пилипа» на відгодівельний пункт в м.Хуст по вул..Львівська б/н розташованого на земельній ділянці площею 1,18 Га, який, на підставі договору купівлі-продажу №808 від 05.03.2004р. перейшов у власність фізичної особи ОСОБА_1, що і підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3091101 від 17.03.2004р. Водночас, відомостей про переоформлення ОСОБА_1 земельної ділянки на якій розташовано предмет продажу за новим власником відгодівельного пункту в м.Хуст по вул..Львівська б/н немає, що на думку прокурора є порушенням чинного законодавства.

Саме з наведених вище підстав, прокурор і звернувся до господарського суду із вимогами про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул.Львівська, б/н в м.Хуст шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. виданного громадянину ОСОБА_4, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159, повернення вказаної земельної ділянки в землі запасу Хустської міської ради вартістю 4999280 грн. та зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в м.Хуст, вул..Львівська, б/н.

Відповідач1 проти позову заперечив з підстав, викладених у його відзивах та поясненнях. Зокрема стверджує про безпідставність позову та на законність використання СФГ «Ферма Пилипа» земельної ділянки, згідно Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. Посилаючись на правила п.1 ст.116 ЗК України, відповідач стверджує про те, що у спірній ситуації оформлення дозволу на приватизацію земельної ділянки має здійснити Хустська міська рада на вимогу СФГ «Ферма Пилипа». З цих міркувань, відповідач не вбачає порушення ним вимог ст.116 ЗК України.

Безпідставність позовних вимог відповідач 1 обґрунтовує також і посиланням на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2005р. по справі №4/4, згідно з якою встановлено факт правомірного набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою громадянином ОСОБА_4 на факт правомірного створення СФГ «Ферма Пилипа» для є підставою для висновку про відсутність факту нецільового використання землі та застосування ст.143 ЗК України. Окремо, у спростування факту несплати земельного податку протягом 2012-2015р.р., відповідач 1 надав суду пояснення то документальні підтвердження, згідно з якими станом на момент звернення з позовом заборгованість по земельному податку становить суму 133 грн.

В частині зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в м.Хуст, вул..Львівська, б/н. відповідач 1 виявив сумнів у обґрунтованості цієї частини позовних вимог та зіслався на власні права покупця, відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.1996р. за яким йому було відступлено відгодівельний пункт в м.Хуст по вул..Львівська б/н розташованого на земельній ділянці площею 1,18 Га.

Посилаючись на тривалі спори щодо спірної земельної ділянки, відповідач1 просить прийняти до уваги строки позовної давності та обрахувати їх згідно чинного законодавства.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема пояснив про перешкоди у використанні придбаного обєкта нерухомості та тривалі судові процесу, щодо відгодівельного пункту в м.Хуст по вул..Львівська б/н розташованого на земельній ділянці площею 1,18 Га, що і перешкодило вчасно відповідну реєстрацію своїх майнових прав.

Представник відповідача 2 у засідання суду не зявився.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерву в порядку ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, та представників сторін спору, а також розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Судовим розглядом справи встановлено, що Рішенням 10 сесії 21 скликання Хустської міської ради від 04.09.1992р. громадянину ОСОБА_4 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 3,0 Га на підставі якого цьому громадянину і було видано ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159.

У послідуючому, як слідує із Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р, на підставі договору купівлі-продажу відгодівельного пункту, який знаходиться в м.Хуст по вул..Львівська №1104 від 14.08.1996р. до цього Державного ОСОБА_5 було внесено зміни, за якими громадянин ОСОБА_4 додатково отримав у постійне користування 1,18 Га землі. Таким чином, громадянин ОСОБА_4 у постійне користування отримав земельну ділянку площею 4.18Га, що і, відповідно, було посвідчено ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р.

З метою здійснення сільськогосподарської діяльності, наведений вище землекористувач (ОСОБА_4М.) став засновником селянського фермерського господарства «Ферма Пилипа».

Згідно договору оренди від 15.08.1996р. СФГ «Ферма Пилипа» в особі ОСОБА_4 отримала у строкове оплатне користування від Райкоопзаготпрому Хустської райспоживспілки спірний забійний пункт в м.Хуст по вул..Львівська б/н. ОСОБА_5 приймання-передачі від 06.02.1997р. орендоване майно було передане орендарю.

Згідно з п.1 Статуту сільського (фермерського) господарства «Ферма Пилипа», зареєстрованого Рішенням сесії міської ради 07.09.1993р., господарство створено з метою виробництва сільськогосподарської продукції, а його засновником є громадянин ОСОБА_4.

Згідно п.1.4. згаданого Статуту, СФГ «Ферма Пилипа» користується землями, що надані їй на підставі державного акту на землю, а також може орендувати додаткові земельні ділянки. При цьому, господарство є приватним підприємством, заснованим на власності засновника (п.1.5. Статуту).

Відповідно ст.1.6. Статуту, господарство наділяється відокремленим майном.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство (в редакції, що діяла на момент отримання земельної ділянки та реєстрації Статуту) членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Таким чином, громадянин ОСОБА_4 виступив єдиним власником і керівником приватного підприємства - СФГ «Ферма Пилипа», якого ним же наділено відокремленим майном. Таким чином, СФГ "Ферма Пилипа" є юридичною особою - приватним підприємствоміз виокремленим майном; тобто є самостійним носієм права. Зважаючи на таке, СФГ "Ферма Пилипа" вправі використовувати земельні активи свого власника і активи, які набула у встановлений законом спосіб самостійно, як самостійний суб'єкт права.

Земельним кодексом України (в редакції 1990 року) передбачена можливість наданням громадянам земельних ділянок, які виявили вести селянське (фермерське) господарство (ст.ст.50, 51 ЗК України 1990 року).

Таким чином, громадянин України, або громадяни, обєднані родинними стосунками вправі отримати у власність чи користування земельну ділянку для здійснення господарської діяльності, у тому числі і у формі сільськогосподарського (фермерського) господарювання. Поряд з цим, земельним законодавством України, поряд із правами фізичних осіб, допускається також можливість землекористування і юридичними особами; вони вправі набувати право власності та/або користування земельними ділянками у чітко встановлений законом спосіб.

У послідуючому, 22.06.2002р. Відділом запису актів громадянського стану Хустського районного управління юстиції в Закарпатській області видано свідоцтво про смерть гр..ОСОБА_4 користувача земельної ділянки площею 4,18Га (Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р.) та засновника СФГ «Ферма Пилипа».

Заперечуючи проти позову відповідач1 покликається на факт правомірного, добросовісного і фактичного користування земельною ділянкою площею 4,18Га з яких 3,0Га землі для здійснення сільськогосподарської діяльності а 1,18Га для обслуговування придбаного обєкту нерухомості. У доказ правомірності і добросовісності використання цієї спірної земельної ділянки СФГ «Ферма Пилипа» посилається на ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р.

Однак, Відповідачем 1 на підтвердження своїх прав на спірну земельну ділянку подано Статут селянського (фермерського) господарства в редакції, затвердженій загальними зборами 26.02.2008р. та зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі 27.02.2008р. за №1325105000400291. Згідно із п.1.3. цього Статуту в редакції 2008 року, засновником СФГ «Ферма Пилипа» вже є не громадянин ОСОБА_4, як постійний користувач спірної земельної ділянки є не 6 інших громадян України, правонаступництво або спадкоємство яких по відношенню до громадянина ОСОБА_4 судовим розглядом справи не встановлено через неподання відповідних доказів.

Окрім того, детальний аналіз положень Статуту селянського (фермерського) господарства в редакції, затвердженій загальними зборами 26.02.2008р. та зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі 27.02.2008р. за №1325105000400291 не підтвердив твердження відповідача 1 про правонаступництво активів юридичної особи - СФГ «Ферма Пилипа» засновником якого не являється землекористувач спірної ділянки. Відповідач1 не зміг довести суду факт узаконеного відчуження активів СФГ «Ферма Пилипа», або їх перехід до нових власників у порядку спадкоємництва (ст.19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991р., що діяла на момент виділення спірної земельної ділянки у постійне користування, утворення СФГ «Ферма Пилипа» та смерті постійного землекористувача ОСОБА_4 та ст.114 ЗК України в редакції 1990р.).

У відповідності до ст.31 ЗК України (в редакції 2001 року) землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

При цьому, п.2 ст.31 та ст.32 ЗК України (в редакції 2001 року) передбачено можливість одержання у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) безпосередньо громадянами членами фермерського господарства.

Таким чином, законодавчо унормовані права на земельну ділянку тих громадян, які стали членами фермерського господарства при його створенні чи які набули членства протягом його подальшої діяльності за згодою та поданням Голови фермерського господарства. Питання членства у фермерському господарстві визначається Законом України «Про селянське (фермерське) господарство.

У відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991р., що діяла на момент виділення спірної земельної ділянки у постійне користування, утворення СФГ «Ферма Пилипа» та смерті постійного землекористувача ОСОБА_4М.), селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою. При цьому, головою фермерського господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Як видно із редакції Статуту СФГ «Ферма Пилипа» , зареєстрованого Рішенням сесії міської ради 07.09.1993р., його засновником є одноосібно громадянин ОСОБА_4. Таким чином, на момент створення гр.ОСОБА_4 фермерського господарства інші члени сімї та родичі засновника не прийняли рішення про участь в його діяльності (п.3 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991р., що діяла на момент виділення спірної земельної ділянки у постійне користування, утворення СФГ «Ферма Пилипа» та смерті постійного землекористувача ОСОБА_4М.). Саме тому, відповідно до п.5 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції 1991р.), за громадянином ОСОБА_4 і було оформлено право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р.

У відповідності до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, при цьому право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Відповідно до п.4 ст.29 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції, що діяла на момент утворення фермерського господарства) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, у відповідь на протест Хустського міжрайонного прокурора від 06.06.2002р. №9102102, яким установлено факт незаконної реєстрації 20.12.2000р. Хустським міським бюро технічної інвентаризації права власності на спірний обєкт нерухомості (приміщення відгодувального пункту свинарники та приміщення забійного пункту ) за СФГ «Ферма Пилипа», реєстрацію права власності СФГ «Ферма Пилипа» та реєстраційне посвідчення від 20.12.2000р. на забійний пункт, що знаходиться в м.Хуст по вул..Львівська б/н було скасовано.

Досліджуючи додаткові заперечення відповідача 1, судом піддано сукупному аналізу докази, якими він апелює. Так, Рішенням Господарського суду Закрапатської області від 10.01.2001р. по справі №4/151 установлено факт внесення змін до оспореного Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р., згідно з якими площу земельної ділянки, що передано у постійне користування громадянину ОСОБА_4 Згідно рішення суду, означені зміни відбулись на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.1996р. (продавцем виступає Райкоопзаготпром Хустської райспоживспілки, а покупцем СФГ «Ферма Пилипа») без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що є порушенням ст.30 ЗК України (в редакції, що діяла на момент вчинення змін).

Аналізуючи далі, суд звернув увагу на те, що у згадуваному вище рішення Господарського суду Закарпатської області по справі №4/151 вказується на СФГ «Ферма Пилипа», як на постійного користувача земельною ділянкою. Водночас, як видно із Державного ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. частина спірної земельної ділянки площею 1,18Га, як і інша частина площею 3,0 Га також зареєстрована не за юридичною особою, а за іншим користувачем гр..ОСОБА_4, який станом на 1996 рік був єдиним засновником та власником СФГ «Ферма Пилипа».

Відповідно до Статуту СФГ «Ферма Пилипа» 1993року, господарство зареєстроване в статусі приватного підприємства (юридичної особи), що наділяється окремим майном. Поряд з цим, доказів, які б підтверджували передачу земельної ділянки площею 1, 18Га, що виділена для обслуговування свинарника та забійного пункту (ОСОБА_5 на право постійного користування земельною ділянкою 1-ЗК №001771 виданий Райкоопзаготпром Хустської райспоживспілки) у власність чи користування СФГ «Ферма Пилипа» судовим розглядом справи не виявлено (п.1.4. та п.18 Статуту 1993р., ст.ст.16,17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», ст.ст.17(ч3),19, 23 ЗК України 1990року). Водночас, відповідач 1, власне, апелює не документами, що породжують або підтверджують активи СФГ «Ферма Пилипа» (Статут 2008 року), а документами (ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р), що підтверджують особисті права гр.ОСОБА_4 - єдиного власника СФГ «Ферма Пилипа» (Статут 1993 року). З урахуванням викладеного, твердження відповідача 1 до добросовісне користування земельною ділянкою площею 4,18Га є сумнівним. Саме тому, враховуючи вище приведені обставини, Довідка Хустської районної споживспілки №178 від 26.07.1996р. не визнається спроможним доказом наявного права користування спірною земельною ділянкою.

За загальним правилом, при відсутності рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання земельної ділянки у власність чи користування юридична особа чи фізисна особа не має права використовувати земельні ділянки державної або комунальної власності. Подібна практика закладена і в основу принципів вирішення земельних спорів, викладених у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України « 6 від 17.05.2011р.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, відповідно до договору купівлі-продажу обєкту нерухомості (податкова застава) за реєстром №808 від 05.03.2004р. частину спірного обєкту, а саме - нежитлове приміщення забійного пункту в м.Хуст по вул.,Львівська б/н, загальною площею 226,4кв.м. належить ФОП ОСОБА_1 (відповідач 2 у справі), який звернувся до позивача із заявою від 19.03.2015р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для обслуговування придбаного обєкта. ОСОБА_5 реєстрація придбаного приміщення здійснена 16.03.2004р. Правомірність наведеного вище правочину підтверджено Рішенням Хустського районного суду від 17.01.2006р.

У відповідності до п.1 ст. 120 ЗК України чинної на час виникнення правовідносин при переході права власності на приміщення Райкоопзатогпрому Хустської райспоживспілки у 2004 році, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на на приміщення Райкоопзатогпрому Хустської райспоживспілки у 2004 році п.2 ст.120 ЗК встановлював, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналізуючи питання оподаткування при використанні спірної земельної ділянки судом встановлено, після смерті гр..ОСОБА_4, оподаткування продовжує здійснювати СФГ «Ферма Пилипа», обґрунтовуючи свої зобовязання ОСОБА_5 на право постійного користування серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. У 2011 році СФГ «Ферма Пилипа» не було подано до Хустської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю. Станом на 01.01.2011 р. податковий борг по земельному податку становив 224 грн. Протягом 2011року сплати земельного податку за користування земельною ділянкою площею 4.18Га не здійснювалось.

Станом на 01.01.2012р. податковий борг по земельному податку становив 224 грн. У 2012 році СФГ «Ферма Пилипа» подано до податкового органу декларацію з плати за землю (вх..№936 від 09.02.2012р.), де річна сума нарахувань становить 292,50 грн. Поряд з цим, протягом 2012року було сплачено земельного податку у сумі 52,02 грн., а за неподання податкової звітності застосовано штраф у сумі 170 грн. (ОСОБА_5 №191/15 від 12.03.2012р.)

Станом на 01.01.2013р. податковий борг по земельному податку становив 631,75 грн., а податкова звітність не подавалась знову, що і стало підставою для накладання повторного штрафу у сумі 170 грн. (ОСОБА_5 №245/15 від 21.03.2013р.). Протягом 2013 року було сплачено суму 970 грн., що перевищує борг на суму 19,16 грн.

Далі, протягом 2014року сплату податку на землю не проводилося та не подавалось податкової декларації. Тому, протягом 2015року було подано податкову декларацію з плати за землю (вх..№9022645483 від 24.02.2015р.) де річна сума нарахувань становить 363,33 грн. За січень-червень 2015р. плата за землю не здійснювалась. Тому станом на 01.07.2015р. податковий борг становить 133,04 грн. І, уже після звернення прокурора із позовом заборгованість по платі за землю була погашена, що і підтверджено ОСОБА_5 звірки №1663-20 від 27.07.2015р.

Узагальнюючи історію стосунків відповідача 1 із податковим органом у питання оподаткування, суд знаходить досить переконливими висновки прокурора про слабку податкову дисципліну, систематичні порушення СФГ «Ферма Пилипа» що по суті дає підстави для застосування у спірній ситуації правил п.«е» ст.141 ЗК України (в діючій редакції).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи та у відповідача станом на день розгляду справи документів, що посвідчують право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права за відповідачем1 а також негативну історію справляння плати за користування спірною землею , суд вважає, що надані відповідачем1 докази не дають підстав для висновку про наявність у відповідача1 прав на постійне користування спірною земельною ділянкою. Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є дотримання положень земельного та податкового законодавства законодавства, та наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких ґрунтуються його заперечення проти позову та твердження про добросовісність та законність користування спірною землею..

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку підставність вимог в частині вимоги про припинення землекористування та повернення спірної землі до земель запасу Хустської міської ради. Доводи прокурора визнаються більш переконливішими.

Як слідує із матеріалів справи, Хустська міська рада є органом, уповноваженим представляти у спірній ситуації інтереси держави. Звернення Хустської міської ради 19.05.2015р. про незаконне користування земельною ділянкою і порушення податкової дисципліни упродовж 2011-2015р.р. є реагуванням на тривале порушення, яке допускає СФГ «Ферма Пилипа» та являється підставою для втручання органу прокуратури, у тому числі і шляхом звернення до суду із позовом про припинення такого порушення шляхом припинення використання земельної ділянки без установлених законом підстав та внаслідок тривалого порушення порядку використання землі (ст.141 ЗК України).

Зі змісту позовної заяви видно, що підставами позову є не незаконність виділення землі, а тривале використання її особою, права якої не узаконені. Листом від 19.05.2015р. за №138/10/15-809 до прокурора було доведено факт порушення порядку оподаткування у формі систематичної несплати земельного податку упродовж до 2015року (що цілком в межах строку давності), а на запит Хустського міжрайонного прокурора Управління Держземагенства у Хустському районі (ОСОБА_3 від 25.05.2015р. №10-710-04-33111/2-15) підтвердило реєстрацію права постійного користування землею гр..ОСОБА_4, що помер, Виконавчий комітет Хустської міської ради (ОСОБА_3 від 19.05.2015р.) факт заявлення 19.03.2015р. ФОП ОСОБА_1М, своїх прав на частину спірної земельної ділянки.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - інститут цивільного права, що може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Згідно ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регулювання земельних відносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Тобто, для визнання розпорядження земельною ділянкою, що належать міській раді правомірним потрібне волевиявлення самої Хустської міської ради (ст.13 Конституції України). І оскільки такого волевиявлення органу, що у відносинах із іншими субєктами права представляє права та охоронювані законом інтереси міської ради, не було, то поряд із запереченнями позивача, подальше використання земельної ділянки відповідачем1 є тривалим порушенням майнових прав позивача та земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст.14 Конституції України. ОСОБА_5 на право постійного землекористування, який видано на імя громадянина бувшого застовника СФГ «Ферма Пилипа» без ознак правонаступництва чи спадкоємства у сукупності із фактом використання цієї землі СФГ «Ферма Пилипа» у складі інших засновників, що не підтвердили свого правонаступництва, та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, є дефектним і не може слугувати самостійним юридичним фактом, що породжує право постійного користування у відповідача1. Наявність такого державного акту є казуальним випадком (ст.23 ЗК України 1990 року, ), який потребує виправленню в силу закону ((п.1.4. та п.18 Статуту 1993р., ст.ст.16,17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», ст.ст.17(ч3),19, 23 ЗК України 1990року).

Власне тому, судом відхилені вимоги про застосування позовної давності.

Слід зауважити, що п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо зобовязання відповідача вжити заходів щодо оформлення правоустановчих документів не земельну ділянку суд вважає що підстав для задоволення позову немає з огляду на наступне.

У відповідності до ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, а якщо позов подано до кільког відповідачів зміст позовних вимог до кожного із відповідачів, а також виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують позов по кожній конкретній вимозі. При цьому, до позовної заяви повинні додаватись докази що підтверджують наявність спору на обставини на яких грунту.ться позовні вимоги (ст.57 ГПК України).

Як слідує зі змісту ст.1 ГПК України, особи звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених права чи охоронюваних законом інтересів. Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на захист прав і свобод у судовому порядку. Здійснення права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання особою інших засобів правового захисту. При цьому порушене право чи спір повинні існувати на момент звернення з позовом, що і становить підстави позову і викладається і позовній заяві.

Звертаючись із вимогою про зобовязання відповідача 2 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, прокурором не зазначено у чому конкретно порушено права Хустської міської ради, на яку саме земельну ділянку повинен та вправі установити свій титул відповідач 2. Позовна заява не містить також і наявність ознак спору; не наведено обставин, які б слугували підставами для встановлення ознак порушення.

Як видно із ОСОБА_3 виконкому Хустської міської ради №1022/02-2 від 19.05.2015р. громадянин ОСОБА_1 19.03.2015р. звернувся до Хустської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди в м.Хуст по вул..Львівська б/н для обслуговування обєкта нерухомості придбаного за договором купівлі-продажу №808 від 05.03.2004р. Наведені вище обставини сторони спору не заперечили.

За таких обставин, в частині вимог про зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в м.Хуст, вул..Львівська, б/н позов задоволенню не підлягає як необґрунтований (ст.33 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И ЛА:

1.Позов задовольнити частково.

Припинити право постійного користування земельною ділянкою по вул.Львівська, б/н в м.Хуст шляхом визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 4,18га серії ЗК №013-00052 від 31.07.1995р. виданного громадянину ОСОБА_4, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №159.

Зобовязати Селянське (фермерське) господарство «Ферма Пилипа» (м.Хуст, вул..Словянська, 31 код 32080838) повернути Хустській міській раді (м.Хуст, вул..900-річчя Хуста, 27) вказаної земельної ділянки в землі запасу Хустської міської ради.

2. В частині вимог про зобов'язання фізичну особу підприємця ОСОБА_1 вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, яка знаходиться в м.Хуст, вул..Львівська, б/н. у задоволенні позову відмовити.

3.Стягнути з Селянське (фермерське) господарство «Ферма Пилипа» (м.Хуст, вул..Словянська, 31 код 32080838) в доход державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, найменування суду господарський суд Закарпатської області) суму 2436,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.10.15р.

Головуючий Суддя Йосипчук О.С.

Суддя Ушак І. Г.

Суддя Васьковський О. В.