Ухвала суду № 52456958, 15.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5805/14 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/4735/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:41

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: апелянта - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

В серпні 2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ДП ЛДЗ «Лорта», в якому з урахування уточнень (а.с.123) просив: визнати, що поширені відомості директором ДП «Львівський державний завод ЛОРТА» ОСОБА_4 в листі до Генерального директора ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5 не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача; зобов'язати ДП «Львівський державний завод ЛОРТА» навести спростування неправдивої інформації шляхом написання листа до ДК «Укроборонпром» та відкликати листа вих. № 520-1122 від 08 червня 2014 року адресованому Генеральному директорові ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5 і принести публічні вибачення; стягнути з ДП «Львівський державний завод ЛОРТА» компенсацію за моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він працював на посаді представника ДП «Завод імені Малишева» в західних регіонах і відповідно до його обов'язків і довіреності уповноважений вести переговори, здійснювати контроль якості продукції, що має бути поставлена на завод. В листі вих. № 520-1122 від 08 червня 2014 року адресованому Генеральному директорові ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5 відповідач наводить наступну інформацію, яка є неправдивою і шкодить його діловій репутації: «ОСОБА_7 (в.о. Генерального директора ДП «Завод імені В.О. Малишева» м. Харків) пропонує нам для проведення вхідного контролю ОСОБА_2 з сумнівною репутацією, який являється спеціалістом по металоконструкціям танка (гусениці, корпус танку, башня і ін.), тому приймати складні електронні блоки у нього немає відповідної кваліфікації. ОСОБА_2 це колишній працівник ремонтного танкового заводу, який до електронних виробів ніякого відношення немає і звільнений з цього заводу по невідомим нам причинам. ОСОБА_7 пригрів у своє оточення для проведення сумнівних операцій по розміщенню виробів по темі «Оплот-Т» на приватні структури з метою отримання власної вигоди ОСОБА_7.». Вважає, що відомості, наведені в листі відповідача, принижують честь, гідність і ділову репутацію його, як громадянина та фахівця, оскільки характер висловлювань в листі створює негативне враження керівництва ДК «Укроборонпром» і відношення до позивача як до не професіонала, наведені цитати із листа є також припущенням і неправдивою інформацією, яка порочить його ділову репутацію, як професіонала у своїй сфері, не відповідає дійсності.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року упозові ОСОБА_2до ДП «Львівський державний завод «Лорта», третя особа Директор ДП ЛДЗ «Лорта» ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з тим, що суд не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не встановив, у чому полягає порушення його прав на недоторканість його честі та гідності, а також причинний зв'язок між спростованою інформацією, текстом листа і заподіяним відповідачем збитку. Відповідач не довів, що поширені ним відомості відповідають дійсності і що дані відомості не носили характеру, який принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Із врахуванням наведеного, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2015 рокута ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання відповідач та третя особа, не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання наведені у листі ДП «ЛДЗ «Лорта» від 08.07.2014р. адресованому Генеральному директорові ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5 носять характер оціночного судження, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, не містять наклепу на адресу позивача, не висловлені у непристойній або принизливій формі, а відтак такі відомості не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 08.11.2004 року працював на ДП «Львівський «Бронетанковий ремонтний завод» на посаді заступника директора з матеріально - технічного постачання, а з 03.03.2009 року по 27.01.2011 року працював на посаді заступника директора з транспорту та озброєння, та був звільнений 27 січня 2011р. згідно з ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. З 25.01.2013 року позивач працював на посаді представника Державного підприємства «Завод імені Малишева» в західних регіонах та був звільнений 08.09.2014 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін(а.с.112,113).

Як вбачається із диплому ИВ № 165758 позивач закінчив у 1979 році Омське вище танкове інженерне училище імені Маршала СРСР ОСОБА_8, за спеціальністю гусеничні та колісні машини, та отримав кваліфікацію військового інженера механіка(а.с.116)

6 грудня 2013 року між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ДП «Завод імені Малишева» був укладений договір поставки № 558-06/13. Згідно з умовами договору відповідач зобов'язувався поставити товар, а саме: електронні блоки.(а.с.95-99)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром»» ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ДП «Завод імені Малишева» перебувають в управління зазначеного концерну (а.с.66-72).

06.06.2014 року ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» листом № 320-939 повідомило ДП «Завод імені Малишева» та ДК «Укроборонпром», що пропонований для проведення вхідного контролю ОСОБА_2 не являється спеціалістом в сфері електронних виробів, та запропонувало направити компетентного спеціаліста ОСОБА_9 для проведення вхідного контролю виробів по темі «Оплот-Т» (а.с.103).

ДК «Укроборонпром» листом від 11.06.2014 року просив директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» ОСОБА_4 надати пояснення причин не допуску ОСОБА_10 до приймання продукції на зазначеному заводі, а також пояснити щодо ситуації зі зриву проведення вхідного контролю готової апаратури танка БМ «Оплот» (а.с.104).

У відповідь на зазначений лист ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» листом від 20.06.2014 року № 520-1000 повідомило ДК «Укроборонпром», що позивач ніколи подібними роботами не займався і не являється спеціалістом в області радіоелектроніки (а.с. 124).

08.07.2014 року ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» листом № 520-1122 (а.с.8-11) звернулося до генерального директора ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5 з приводу грубого порушення умов договору № 43 від 27.10.2010 року з ДП «Завод імені Малишева» в частині розрахунків за поставлену продукцію.

Також, у зазначеному листі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» було зазначено наступне:, «Крім цього, в даний час нами виготовлені і готові до поставки два комплекти з, 81 найменувань виробів «Оплот- Т». Не дивлячись на неодноразове звернення до ОСОБА_11 направити до нас для проведення вхідного контролю виготовлених виробів компетентного представника, який має досвід роботи з електронними виробами. ОСОБА_11 пропонує нам для проведення вхідного контролю ОСОБА_12 з сумнівною репутацією, який являється спеціалістом по металоконструкціям танка (гусениці, корпус танку, башня і ін.), тому приймати складні електронні блоки у нього немає відповідної кваліфікації. ОСОБА_12 це колишній працівник ремонтного танкового заводу, який до електронних виробів ніякого відношення не має і звільнений з цього заводу по невідомим нам причинам. ОСОБА_11 пригрів його у своє оточення для проведення сумнівних операцій по розміщенню виробів по темі «Оплот-Т» на приватні структури з метою отримання власної вигоди ОСОБА_11».

Частиною 4 ст.32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Аналізуючи зміст вищезгаданого листа, на який є посилання у позовній заяві, як на негативну інформацію щодо позивача - судом вірно застосовано правові норми, якими врегульовано правовідносини сторін.

Зокрема враховано, що у відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно положень ст.277 ЦК України та Роз'яснень, які містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Пунктом 15 вищезгаданої Постанови визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Разом із тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу вираження поглядів, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 47-1Закону України "Про інформацію").

Відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності колегія суддів вважає, що зміст листа в частині, що стосується позивача, зокрема його професійних навичок, носить характер оціночного судження, не містять фактичних даних, не убачається також, що інформація у листі була спрямована на приниження честі та гідності позивача чи його ділової репутації.

Тому суд дійшов вірного висновку про безпідставність вимог в цілому, в тому числі і про відшкодування моральної шкоди, оскільки неправомірності дій відповідача не встановлено і позивачем не доведено, що внаслідок скерування листа відповідачем було поширено недостовірну інформацію.

Мотиви апеляційної скарги про те, що суд не дослідив всі докази та не встановив дійсні правовідносини, спростовано матеріалами справи. Виходячи з мотивів рішення, судом проаналізовано всі докази, подані сторонами в тому числі на предмет їх належності та допустимості з врахуванням предмету спору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду .

А відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду .

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

С.А. Шашкіна