Рішення № 524547, 21.03.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

21.03.07 Справа№ 4/327-3/62

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи

За позовом ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”, м.Львів

До відповідача : ДП „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі Сколівського військового лісгоспу, м.Сколе

Про стягнення 31 243,99 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Пришляк Н.А. -представник

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”, м.Львів подано позов до ДП „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі Сколівського військового лісгоспу, м.Сколе про стягнення 23136,00 грн. основного боргу , 4115,67 грн. пені, 1619,52 грн. штрафу, 1712,04грн. –інфляційних , 660,76 грн. відсотків річних та судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити їх з мотивів наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Відповідач проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.03.2007 року оголошувалась перерва до 21.03.2007 року.

В продовжене судове засідання позивач участь свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Повний текст рішення виготовлений, підписаний та оголошений 21.03.2007 року.

Суд заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

04.06.2005 року між ДП „Львівський облавтодор” ( філія „Стрийська ДЕД”) та ДП „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі Сколівського військового лісгоспу, м.Сколе було укладено договір №8 на проведення поточного ремонту а/д відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк. Відповідач , в свою чергу, зобов’язувався прийняти роботи і повністю оплатити їх вартість, однак свої договірні зобов’язання не виконав.

На виконання умов договору №8 від 04.06.2005 року позивачем було виконано роботи на загальну суму 23136,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про їх вартість, підписаними та завіреними печатками сторін.

Станом на 02.11.2006 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 23136,00 грн.

За прострочення оплати вартості виконаних робіт, відповідно до ст..625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні в розмірі 1712,04 грн. та три відсотки річних в розмірі 660,76 грн.

Крім цього, на підставі ст.231 ГК України позивачем нараховано штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості, що складає 1619,52 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п.13.1 Договору за прострочення оплати вартості виконаних робіт позивачем нараховано пеню в розмірі 4115,67 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується підписаним сторонами та завіреним печатками актом приймання виконаних робіт за листопад 2005 року позивач, на виконання договору №8 від 04.06.2005 року, провів роботи по ремонту а/д загальною вартістю 23136,00 грн. Вартість виконаних робіт підтверджується довідками, підписаними та завіреними печатками обох сторін.

За умовами п.5.2, п.5.3 договору №8 відповідач зобов’язувався провести оплату виконаних робіт протягом десяти днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, однак свої договірні зобов’язання не виконав .

Станом на день подання позову заборгованість відповідача за виконані роботи складала 23136,00 грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу не подав, а отже позовні вимоги в частині стягнення 23136,00 грн. підлягають до задоволення.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов”язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За несвоєчасне виконання договірних зобов”язань інфляційні в сумі 1712,04 грн. та три відсотки річних в розмірі 660,76 грн. підлягають до сплати згідно з нормами ст..625 ЦК України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, то господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 13.1 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати або неповної оплати за виконані роботи відповідач зобов’язується сплатити на користь виконавця (позивача) пеню у розмірі не менше ставки Нацбанку України від протермінованої суми за кожен день прострочення.

Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована за період з 11.12.2005 року по 11.06.2006 року в розмірі 4115,67 грн., що перевищує строки, встановлені ст..232 ГК України. Розмір пені, що підлягає до стягнення в межах строку позовної давності складає 2203,94 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 1619,52 грн. нарахованого позивачем штрафу у розмірі семи відсотків від суми боргу, то дана вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Посилання позивача на ст.231 ГК України є безпідставним і необґрунтованим, оскільки застосування штрафних санкцій на підставі цієї статті, якщо договором не передбачено такий вид відповідальності, можливе лише на підставі частини другої у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або його виконання фінансується за рахунок державного кредиту. Позивач не надав жодних доказів, що господарське зобов’язання, невиконання якого є предметом даного спору, пов’язане з виконанням державного контракту, або фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту.

В судовому засіданні відповідач подав клопотання про розтермінування виконання рішення строком на шість місяців в зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства та наявністю значної суми заборгованості перед відповідачем Міністерства оборони України, що підтверджується наказом господарського суду м.Києва № 32/84 від 23.01.2007 року.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що негайне виконання рішення фактично заблокує рахунки і призведе до накопичення нових боргів по виплаті заробітної плати працівникам підприємства та сплаті обов”язкових платежів до бюджету, що може призвести до банкрутства підприємства.

З метою недопущення банкрутства та надання підприємству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу , суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача і розстрочити виконання рішення рівними частинами на шість місяців.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 277,12 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 551, 611. ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 218, 220, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 6,7,12,33, 34,43, 49, 82, 83, 84, 85, 116,121 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково .

2.Стягнути з ДП „Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі Сколівського військового лісгоспу ( 82600, м.Сколе, вул.. Г.Маківки,28 код ЗКПО 24981630) на користь ДП „Львівський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (79053 м.Львів, вул.. В.Великого,54 код ЄДРПОУ 31978981) - 23136,00 грн. основного боргу; 1712,04 грн. інфляційних; 660,76 грн. –три відсотки річних; 2203,94 грн. пені; 277,12 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на шість місяців рівними частинами по 4684,65 грн. щомісячно.

3.В стягненні решта частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.