Рішення № 52452540, 15.10.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/607/15-ц

Номер провадження № 2/315/406/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2015 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В позові позивач посилалася на те, що з 05.07.2014 року вона перебуває в шлюбі з відповідачем, від шлюбу має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її утриманні, з вересня 2014 року сторони мешкають окремо, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина та її не надає, прохає стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до повноліття сина, стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини доходів відповідача на її утримання, починаючи з дня подання заяви до виповнення сину трьох років, до 15.09 2017 року, допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

07.04.2015 року до суду звернувся відповідач з запереченнями на позовну заяву, в яких посилався на те, що він надавав матеріальну допомогу позивачу, так 29.07.2014 року він перерахував позивачу 3500 грн., 07.10.2014 року - 500 грн., 14.02.2015 року - 100 грн., 13.05.2015 року - 200 грн., в серпні 2014 року - 1000 грн., однак позивач відмовлялась від шлюбних відносин з ним та від спільного виховання дитини, з 16.07.2014 року він не працює і не має прибутків, він не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання їхнього сина, однак заперечує проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини.

15.10.2015 року до суду звернулася позивач з заявою про розгляд справи у свою відсутність.

В судове засідання належним чином повідомлена позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

У судовому засіданні відповідач позов визнав частково, суду пояснивши, що не заперечує проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання їхнього сина, однак заперечує проти задоволення позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини, він не працює і не має прибутків, мешкає в будинку своєї матері, яка є пенсіонеркою, за проживання не сплачує, утримується за рахунок пенсії матері та доходів від підсобного господарства, земельної ділянки, майнового паю, внесків в установах банків, кредитів та стягнень з доходів не має, стан здоровя незадовільний, з 2003 року знаходиться на обліку з діагнозом нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, періодично обстежується та несе витрати на лікування, інвалідом не визнавався, працевлаштуватися не має можливості за станом здоров`я, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, тимчасових заробітків не має, прохає позов задовольнити частково.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини.

05.07.2014 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії I-ЖС № 139545, виданого 05.07.2014 року (а.с.4).

15.09.2014 року народився ОСОБА_3, батьками якого є сторони у справі, що підтверджується свідоцтвом про його народження I-ЖС № 264519, виданого 25.09.2014 року (а.с.5).

З вересня 2014 року сторони мешкають окремо.

Син знаходиться на утриманні позивача.

Відповідач періодично надавав матеріальну допомогу на утримання сина та дружини, останній раз 13.05.2015 року в сумі 200 грн., що підтверджується фіскальними чеками (а.с.14).

Позивач мешкає в будинку своєї матері, за проживання в якому не сплачує, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, отримує державну соціальну допомогу в сумі 860 грн. щомісяця, земельної ділянки, майнового паю, грошових внесків в установах банків, кредитів, стягнень з доходів на користь інших осіб не має, стан здоров`я її та сина задовільний.

Відповідач мешкає в будинку своєї матері, за проживання в якому не сплачує, не працює, утримується за рахунок пенсії матері та доходів від підсобного господарства, земельної ділянки, майнового паю, внесків в установах банків, кредитів та стягнень з доходів не має, стан здоровя незадовільний, з 2003 року знаходиться на обліку з діагнозом нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, періодично обстежується та несе витрати на лікування, інвалідом не визнавався, працевлаштуватися не має можливості за станом здоров`я, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, тимчасових заробітків не має.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини та сина з 01.06.2015 року не надає.

Домовленості про спосіб утримання сина між сторонами не досягнуто.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що до суду звернулася позивач відповідно до ст.180 СК України, як мати спільного неповнолітнього сина, який знаходиться на її утриманні, з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття в зв`язку з тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги на його утримання.

Суд враховуючи обставини, передбачені ст.182 СК України: матеріальний стан сторін, задовільний стан здоров`я позивача та їх сина, незадовільний стан здоров`я відповідача, відсутність аліментних обов`язків у відповідача, вважає, що розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання сина повинен становити 1/4 частину доходів відповідача.

Крім того, суд враховує ту обставину, що обов`язок щодо утримання неповнолітнього сина, передбачений ст.180 СК України, несуть батьки неповнолітнього і також позивач у справі.

Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Судом встановлено, що до суду звернулася позивач відповідно до ч.2 ст.84 СК України, як дружина, з якою проживає дитина, з позовом про стягнення аліментів на утримання до чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років в зв`язку з тим, що відповідач не надає матеріальної допомоги на її утримання.

Відповідно до ч.4 ст.64 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на її утримання як дружини, так як доходить висновку, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дружини-позивача у справі, виходячи з встановлених судом обставин, а саме: відповідач мешкає в будинку своєї матері, за проживання в якому не сплачує, не працює, утримується за рахунок пенсії матері та доходів від підсобного господарства, земельної ділянки, майнового паю, внесків в установах банків, кредитів та стягнень з доходів не має, стан здоров`я незадовільний, з 2003 року знаходиться на обліку з діагнозом нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, періодично обстежується та несе витрати на лікування, інвалідом не визнавався, працевлаштуватися не має можливості за станом здоров`я, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, тимчасових заробітків не має.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

Так як рішення частково ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору в сумі 243,60 грн., то судовий збір в сумі 243,60 грн. підлягає стягненню відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави.

А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, що грунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та перевірена наданими суду доказами.

Керуючись ст.ст. 8-11, 60, 88, 212-215, 218, ч.1 п.1 ст.367 ЦПК України, ч.2 ст.51 Конституції України, ст.ст. 84, 180-184, 191, 200 СК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився с. Кірове Токмацького району Запорізької області, непрацюючого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаючого: Запорізька область Чернігівський район с. Владівка вул. Радянська 33 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.06.2015 року до досягнення сином повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, народився с. Кірове Токмацького району Запорізької області, непрацюючого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаючого: Запорізька область Чернігівський район с. Владівка вул. Радянська 33 в дохід держави на Гуляйпільський районний суд р/р №31213206700101 ГУДСКУ у Гуляйпільському районі код ЄДРПОУ 37793795 отримувач коштів: УДКСУ у Гуляйпільському районі 22030001 код отримувача 37963916 МФО 813015 судовий збір в сумі 243,60 грн.

З рішенням в повному обсязі сторони мають право ознайомитися 19 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_4