Ухвала суду № 52452363, 16.10.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/10175/2012

4-с/310/68/15

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого- судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю заявника ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, старшого державного виконавця Бородіної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу ДВС Бердянського МРУЮ по виконанню виконавчого листа та на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з цією скаргою, в обґрунтування якої посилався на те, що постановою державного виконавця відділу ДВС Бердянського МРУЮ від 29.10.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні гаражем, розташованим за адресою: вул. Дюміна, №52-б в м.Бердянську Запорізької області, шляхом зобовязання ОСОБА_4 знести самочинний гараж за адресою: вул. Дюміна, 52 (на подвірї житлового будинку) м. Бердянськ Запорізька область. Боржнику був наданий строк для добровільного виконання до 05.11.2013 року, який його не виконав. Оскільки тривалий час рішення не виконувалося, 27.08.2015 року він звернувся до відділу ДВС з заявою щодо повідомлення про стан здійснення виконавчого провадження, на яку листом від 31.08.2015 року йому повідомили, що постановою старшого державного виконавця Бородіної Ю.О. від 24.02.2015 року, на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», зазначене виконавче провадження було закінчене, оскільки державним виконавцем винесено клопотання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності через невиконання рішення суду. З винесеною постановою не згодний з тих підстав, що вказане рішення суду можливо виконати без участі боржника, оскільки знесення самовільно збудованого майна можливо було провести за умови авансування витрат виконавчого провадження та з залученням спеціалізованого підприємства чи організації. На протязі 2014-2015 року до нього з листами про авансування витрат виконавчого провадження ніхто не звертався. При цьому, з моменту відкриття виконавчого провадження, виконавчі дії на протязі 2014-2015 років взагалі не здійснювалися, що є порушенням права на справедливий суд, тобто порушенням права на виконання рішення суду протягом розумного строку (п.1 статті 6, ст.13 Конвенції та стаття 1 Першого протоколу до неї). Тому незрозуміло, чому, не виконуючи рішення суду та не здійснюючи жодних виконавчих дій з його примусового виконання на протязі 2014-2015 року, без будь-яких підстав 24.02.2015 року державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження. Тому просив визнати протиправною бездіяльність органу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції щодо невиконання виконавчого листа №801/10175/2012, виданого 29.10.2013 року Бердянським міськрайонноим судом про усунення йому перешкод шляхом зобовязання ОСОБА_4 знести самочинний гараж за адресою: вул. Дюміна, 52 (на подвірї житлового будинку) м. Бердянськ Запорізька область, визнати протиправними дії старшого державного виконавця Бородіної Ю.О. щодо винесення постанови від 24.02.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №801/10175/2012, скасувати постанову та зобовязати її поновити виконавче провадження.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 за його представник ОСОБА_2 підтримали скаргу із зазначених у ній підстав. На запитання заявник додатково пояснив, що навесні 2014 року він був на прийомі у старшого державного виконавця Ткаля, який усно запропонував йому здійснити авансування витрат на проведення виконавчих дій, повідомивши суму розміром 25000,00 грн., проте на його запитання щодо їх повернення, відповів, що то будуть його проблеми та не повідомляв про можливість закінчення виконавчого провадження у разі його відмови. Постанову про закінчення виконавчого провадження не отримував, як і листів з пропозицію авансування витрат.

Старший державний виконавець Бородіна Ю.О. заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що, дійсно, 29.10.2013 року до ВДВС надійшла заява від ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня ст.державним виконавцем Ткаля було відкрито провадження та боржнику надано строк до 05.11.2013 року для добровільного виконання рішення. Згідно акту від 07.11.2013 року рішення добровільно виконано не було, тому цього ж дня на ОСОБА_4 було накладено штраф і направлена вимога виконати рішення до 19.11.2013 року, яка також не була виконана боржником. Тому 19.11.2013 року винесена постанова про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі. 19.12.2013 року на адресу ОСОБА_1 було направлено лист, в якому пропонувалося, відповідно до ст.42 Закону, надати згоду протягом трьох днів на авансування витрат. 16.01.2014 року державний виконавець стягувачу направив ще один такий лист, але відповіді не було. 16.09.2014 року нею особисто нею було направлено вимогу на адресу ОСОБА_4 про виконання рішення суду, після чого 24.11.2014 року складено акт про невиконання вимоги. 02.02.2015 року винесено постанову про привід на 10.02.2015 року ОСОБА_4, проте останній до ВДВС не зявився. Тому на підставі ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» було внесено клопотання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності та направлено до Бердянського МВ ГУМВС, а також постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону. За дії іншого державного виконавця, який раніше проводив виконавчі дії, вона не повинна відповідати.

Заслухавши заявника, його представника, старшого державного виконавця, дослідивши матеріали за скаргою та оглянувши матеріали виконавчого провадження №40472091, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.

Так, зясовано, що 29.10.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №801/10175/2012, виданого 29.11.2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні гаражем, розташованим за адресою: вул.. Дюміна, №52-б в м.Бердянську Запорізької області, шляхом зобовязання ОСОБА_4 знести самочинний гараж за адресою: вул.. Дюміна, 52 (на подвірї житлового будинку) м. Бердянськ Запорізька область.

Постановою старшого державного виконавця Бородіної Ю.О. від 24.02.2015 року, на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», зазначене виконавче провадження було закінчене, що підтверджується її копією.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобовязує державного виконавця вчиняти заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч.1 та ч. 3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно із ч.ч.1-3 статті 41 цього Закону, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 41 Закону передбачена можливість самим стягувачем з метою забезпечення провадження виконавчих дій за погодженням з державним виконавцем здійснити внесення на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певної грошової суми для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.11) ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

Дійсно, частиною 3 статті 75 цього Закону визначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Проте, згідно з положеннями цієї ж статті, а саме ч.1,ч.2, в Законі визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно з пунктом 8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5, при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно. Відсутність коштів на організацію і проведення виконавчих дій, повязаних з залученням інших організацій, не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження.

Винесенням оскаржуваної постанови від 24.02.2015 року про закінчення виконавчого провадження старший державний виконавець Бородіна Ю.О. фактично зробила висновок про те, що виконання рішення не може бути проведено без особистої участі боржника, втім це не так: знесення самочинно збудованого гаражу можливо провести із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, проте в порушення положень ст.11 цього Закону нею та іншим державним виконавцем цього зроблено не було, що потягло порушення права стягувача на виконання винесеного на його користь судового рішення, яке підлягає поновленню шляхом визнання дій старшого державного виконавця ВДВС Бердянського МРУЮ ОСОБА_3 щодо винесення оскаржуваної постанови від 24.02.2015 про закінчення виконавчого провадження протиправними та скасування зазначеної вище постанови.

Щодо інших вимог, викладених в скарзі, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню. Заявник у скарзі посилався на те, що з моменту відкриття п виконавчого провадження з 29.10.2013 року і до винесення постанови від 24.02.2015 року жодних виконавчих дій відділом ДВС не проводилося, втім дане твердження не відповідає оглянутим у судовому засіданні матеріалам виконавчого провадження. Попереднім державним виконавцем Ткаля виносилися відповідні постанови, направлялися вимоги, складалися акти, боржник притягувався до відповідальності, що входить в його обовязки та повноваження, а тому не можна говорити, що державною виконавчою службою жодних виконавчих дій на протязі двох років не проводилося..

Відсутні також підстави й для задоволення скарги в частині зобовязання старшого державного виконавця за прийнятим судовим рішенням за цією скаргою поновити виконавче провадження, оскільки це прямо передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження, а саме ч.1 ст.51: у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження….визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, … виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби, тому немає підстав додатково зобовязувати державного виконавця поновити виконавче провадження, оскільки ці дії передбачені нормами законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 24 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №801/10175/2012, виданого 29.11.2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні гаражем, розташованим за адресою: вул.. Дюміна, №52-б в м.Бердянську Запорізької області, шляхом зобовязання ОСОБА_4 знести самочинний гараж за адресою: вул.. Дюміна, 52 (на подвірї житлового будинку) м. Бердянськ Запорізька область.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 від 24 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №801/10175/2012, виданого 29.11.2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні гаражем, розташованим за адресою: вул.. Дюміна, №52-б в м.Бердянську Запорізької області, шляхом зобовязання ОСОБА_4 знести самочинний гараж за адресою: вул.. Дюміна, 52 (на подвірї житлового будинку) м. Бердянськ Запорізька область.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_5