Рішення № 52452211, 19.10.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/5528/15-ц

2/303/3023/15

Номер стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення суми боргу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення суми боргу.

Позивач позов мотивує тим, що 15 січня 2015 року між нею та ОСОБА_6 було укладено Договір позики. В рамках забезпечення виконання умов Договору позики від 15 січня 2015 року між нею та ОСОБА_6 було укладено Договір поруки від 15 січня 2015 року, за умовами якого порукою виконання умов Договору позики від 15 січня 2015 року став Договір відступлення права вимоги до ФОП ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 12 січня 2015 року, за яким ОСОБА_6 набув права вимоги до ФОП ОСОБА_4. В результаті того, що ОСОБА_6 на протязі трьох місяців порушувалися умови договору позики від 15 січня 2015 року та не сплачувалися грошові кошти та керуючись законодавством України, а також умовами укладеного Договору поруки від 15 січня 2015 року в якому зазначене наступне: п. 1.1. відповідно до домовленостей сторін, предметом даного Договору є правовідносини щодо поруки перед ОСОБА_3 за виконання ОСОБА_6 обовязку, щодо грошових зобовязань, які виникли із Договору позики від 15 січня 2015 року укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_6. П. 1.2. порукою виконання умов Договору позики від 15 січня 2015 року є Договір відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року. П. 1.3. у разі невиконання ОСОБА_6 умов Договору позики від 15 січня 2015 року право вимоги за договором відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 переходить до ОСОБА_3. Позивачем було вручено ОСОБА_6 вимогу від 01 липня 2015 року. 25 липня 2015 року було укладено Акт прийому-передачі права вимоги до Договору поруки від 15 січня 2015 року та Договору позики від 15 січня 2015 року за яким до неї перейшло право вимоги до ФОП ОСОБА_4 за Договором відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року. 27 липня 2015 року ФОП ОСОБА_4 було повідомлено про заміну кредитора за Договором відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а 28 липня 2015 року надіслано вимогу однак станом на сьогоднішній день ФОП ОСОБА_4 не виконує свої зобовязання за Договором відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року та не сплачує грошові кошти за своїми зобовязаннями. Оскільки ФОП ОСОБА_4 не виконує зобовязання вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 1006855,02 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 22247468,52 гривень.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином про причину неявки суд не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задоволити пояснивши суду, що між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено Договір позики та Договір поруки від 15.01.2015 року. У відповідності до Договору позики ОСОБА_3 позичила ОСОБА_6 гроші, які останній зобовязався повернути. Але, так як ОСОБА_6 не виконав умови Договору позики та відступив їй право вимоги до ФОП ОСОБА_4 то вона і звернулася із позовом до відповідача.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не зявився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення пояснивши суду, що дійсно між сторонами були укладені договори, тому у звязку з цим позов підлягає до задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 в судове засідання також не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що 15.01.2015 року між ОСОБА_3 з однієї сторони, як позикодавцем та ОСОБА_6 з іншої сторони, як позичальником було укладено Договір позики у відповідності до якого позикодавець передав позичальнику гроші в сумі 1000000 гривень.

В судовому засіданні також встановлено, що 15.01.2015 року між ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони було укладено Договір поруки, відповідно до якого предметом даного Договору є правовідносини щодо поруки перед ОСОБА_3 за виконання ОСОБА_6 обовязку, щодо грошових зобовязань, які виникли із Договору позики від 15.01.2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Також встановлено, що 12.01.2015 року між ОСОБА_5 з однієї сторони, як первісним кредитором та ОСОБА_6 з іншої сторони, як новим кредитором було укладено Договір відступлення прав вимоги у відповідності до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до ФОП ОСОБА_4, який в свою чергу є боржником.

Також 12.04.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено Акт прийому-передачі права вимоги відповідно до Договору відступлення права вимоги від 12.01.2015 року. Встановлено, що 01.07.2015 року ОСОБА_6 було надіслано вимогу, яку він одержав також цього дня, а саме 01.07.2015 року у відповідності до якої позивач ОСОБА_3 вимагала шляхом укладення Акту прийому-передачі до Договору поруки від 15.01.2015 року відступити на її користь право вимоги до ФОП ОСОБА_4 за Договором відступлення права вимоги від 12.01.2015 року та у випадку ухилення від виконання взятих зобовязань за Договором поруки від 15.01.2015 року, буде змушена звернутися до суду для застосування примусових заходів. 25.07.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було складено Акт прийому-передачі права вимоги відповідно до Договору поруки від 15.01.2015 року.

28.07.2015 року відповідачу ФОП ОСОБА_4 було надіслано вимогу, яку він одержав 29.07.2015 року у відповідності до якої позивач ОСОБА_3 вимагала сплатити заборгованість на банківський рахунок в семи денний строк з моменту отримання вимоги та у випадку ненадходження коштів у зазначений строк, буде змушена звернутися до суду для застосування примусових заходів.

У відповідності до ухвали Господарського суду Закарпатської області справа №5008/1512/2011 від 29.02.2012 року за позовом ПП Інтеграл Інвестиції до відповідача 1 ФОП ОСОБА_4, відповідача 2 ПП Ужгород-М, відповідача 3 ТзОВ Екостандарт М, третя особа, яка не заявляє вимоги на предмет спору ПАТ Акціонерно-комерційний банк Львів про стягнення 2564812,29 гривень та 9786361,36 гривень між сторонами було досягнуто мирову угоду у відповідності до якої: Відповідач-2, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості Відповідача-1 за Кредитним договором, сплачує Позивачу по узгодженому сторонами курсу 8,05 за 1 долар США гривневий еквівалент 475000 доларів США, який становить 3823750 гривень, шляхом сплати на рахунок Позивача платежів у вказані строки. Сума 51472 гривні судових витрат та залишок заборгованості за Кредитними договорами в сумі 1006855,02 доларів США сплачується Відповідачем-1 Позивачу в термін до 01 липня 2012 року, шляхом оплати на рахунок Позивача еквівалентна зазначеної суми в гривні, що по узгодженому Сторонами курсу 8,05 за 1 долар США, що становить 8105182,91 гривень.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

У відповідності до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до п.1 Договору позики від 15.01.2015 року позикодавець передав у власність позичальнику, а позичальник прийняв гроші у сумі 1000000 гривень, позичальник зобовязується повернути позикодавцю гроші в сумі 1000000 гривень у порядку та в строки, що зазначені в договорі.

Також відповідно до абз. 3 п.2 вищезазначеного Договору позикодавець має право достроково витребувати всієї неповернутої суми цієї позики-при простроченні позичальником сплати будь-якого з поточних платежів більш ніж на 1 місяць. Якщо прострочення платежів позичальником перевищить 2 місяці позикодавець має право звернутися до суду.

Відповідно до п.1.1 Договору відступлення права вимоги від 12.01.2015 року встановлено, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до ФОП ОСОБА_4, який в свою чергу є боржником.

У відповідності до п.2.1 Договору відступлення права вимоги від 12.01.2015 року встановлено, що новий кредитор зобовязаний протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами цього Договору сплатити на користь первісного кредитора 1000000 гривень.

Враховуючи вищенаведені обставини суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1006855,02 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 22247468,52 гривні, але згідно Договору позики від 15.01.2015 року нею було передано ОСОБА_6 як позичальнику 1000000 гривень. Також встановлено, що ОСОБА_6 є боржником, а не поручителем по відношенню до ОСОБА_3, оскільки як передбачено цивільним законодавством за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Крім цього, суду не було надано належних та допустимих доказів щодо надання ОСОБА_5 права вимоги до ФОП ОСОБА_4.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60-66, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 512, 514, 516, 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України, суд,-

р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 1006855,02 доларів США, що еквівалентом у гривні за курсом НБУ складає 22247468 (двадцять два мільйони двісті сорок сім тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 52 копійки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Головуючий Ю.Ю.Куцкір