Постанова № 52451946, 30.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2015 р. № 820/8219/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 Є.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач, державний реєстратор, нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі по тексту третя особа, ТОВ «Кей-Колект») в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22929118 від 16.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 10.02.2015 р., яке набрало законної сили, товариству «Кей-Колект» відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення плати за кредитним договором № 11236658000 від 18.10.2007 р. в звязку з відсутності законних підстав.

Також, вказує позивач, він не отримував 27.12.2013 року від ТОВ «Кей-Колект» вимогу іпотекодержателя від 08.12.2013 року, а відтак не сплив 30-денний строк з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателя, передбаченого ч. 2 ст. 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 848.

Вказує, що ані додаток до договору від 13.02.2012 р. відступлення вимоги за договором іпотеки, згідно з п. 1 Договору Цедент - «ПАТ «Укрсиббанк» передає, а Цесіонарій ТОВ «Кей колект» приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку, ані належним чином оформлений витяг з нього державному реєстратору наданий не був. На підтвердження права вимоги ТОВ «Кей Колект» надавало лише копію першої та останньої сторінки. При цьому, державному реєстратору була надана виписка з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13.02.2012 р., яка виписка є одностороннім документом та підписана тільки представником ТОВ «Кей -Колект», а також вона не містить: вказівки прізвища особи яка підписала, тобто анонімна; дати складання виписки; номеру договору іпотеки за яким відступлені права вимоги.

Зазначає, що розділом 5 Договору іпотеки від 18.10.2007 р., передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.5.2.1 Договору), який між Позивачем та ТОВ «Кей-Колект» не укладався.

Позивач зазначає про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22929118 від 16.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» прийнято відповідачем з порушенням вимог, які передбачені пунктом 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, а саме: без документа, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно, без письмової вимоги про виконання порушеного зобовязання та без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги.

Відповідач до суду надав письмові заперечення, в яких зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення реєстратор діяв в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки нотаріус має необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за Іпотекодержателем, оскільки ці повноваження прямо передбачені Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком № 868.

Зазначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, вказує відповідач, правовою підставою для реєстрації права власності за Іпотекодержателем є Іпотечний договір, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

На виконання вимог Порядку № 868 ТОВ «Кей-Колект» через уповноважену особу надало копію письмової вимоги вих. № 735114/ЛЗ від 08.12.2013 р. та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до змісту якого ТОВ «Кей-Колект» повідомило про необхідність виконання порушеного кредитного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначене поштове відправлення № 0315042653781 було надіслано цінним листом із зворотнім повідомленням через ДП «УКРПОШТА» та отримано 27.12.2013 р.

Таким чином, як вказує реєстратор, твердження позивача про не спливання 30-денного терміну і не надсилання відповідного повідомлення не відповідають об'єктивній дійсності.

Як вказує відповідач по справі, оскільки звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника, а відтак й положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані.

Вважає, що вимоги позивача є незаконними, не відповідають об'єктивній дійсності, необгрунтовані і такі що висовуються на підставі неправильного застосування норм діючого законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», на виконання ухвали суду від 09.09.2015 року про витребування доказів надала до суду копії витребуваних документів, письмових заперечень проти позову до суду не подано.

Сторони, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явилися, про причину неявки, всупереч ч. 2 ст. 40 КАС України, суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представників до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Суд, дослідивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 31.08.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_2.

18.10.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11236658000 (далі - Кредитний договір) , відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 доларів США, тоді як останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі.

Одночасно з ним, в порядку забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки (нерухомого майна) зареєстрованим за реєстровим номером № 2073 від 18.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно якого Іпотекодавець (позивач) передав Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

В той же день між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

13.02.12 р. Банк відступив право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №2 та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 зареєстрованого в реєстрі під № 649-650 до позивача за зобов'язаннями по Кредитному договору.

Згідно витягу № 40771680 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2015 р., державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_2 внесено запис про прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_2 рішення від 16.07.15 р. індексний номер 22929118 про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) квартири за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації слугував договір іпотеки № 2072 від 18.10.2007 року.

Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами копії договору іпотеки, суд зазначає, що відповідно до п. 4. 5 розділу 4 Договору іпотеки № 2072 від 18.10.2007 року (далі - договір іпотеки) звернення стягнення на предмет іпотеки з застосування позасудового регулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно п. 5.1 розділу 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання. Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.1 п. 5.2 розділу 5 договору іпотеки);

отримання Іпотекодержателем права продати Предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.2 п. 5.2 розділу 5 договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «Кей-Колект» подало нотаріусу, зокрема, договір факторингу № 2 від 13.02.12р. (а.с. 110-115 т.1), договір іпотеки № 2072 від 18.10.2007 року (а.с. 88-89 т.1), договір про надання споживчого кредиту № 11236658000 від 18.10.07 р. (а.с. 92-97 т.1), повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 735114/ЛЗ від 08.12.13 р. та зворотній бік рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в відміткою про вручення 27.12.2013 року (а.с. 85, 86 т.1).

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.03 р. N 898-IV (далі по тексту - Закон N 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, з аналізу наведеної норми слідує, що підставою для зверення стягнення на предмет іпотеки є:

рішення суду;

виконавчий напис нотаріуса;

договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вказаний перелік є вичерпним.

В той же час, ст. 36 Закону N 898-IV визначено можливість позасудового врегулювання, а саме: сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗаконом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що Законом N 898-IV передбачено позасудове врегулювання, яке має відображатися в іпотечному договорі, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або здійснюватися згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

У даному випадку, договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, однак п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.2.2 п. 5.2 розділу 5 чітко визначено, що позасудове регулювання здійснюється на підставі укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом 898-IV (а.с. 88 т.1).

Поряд з цим, як свідчать обставини справи, ТОВ «Кей-Колект» самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі ст. 37 Закону N 898-IV або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону N 898-IV.

Частиною 1 ст. 37 Закону N 898-IV встановлено правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якою є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч. 1 ст. 38 Закону N 898-IV).

З матеріалів реєстраційної справи судом вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» при поданні заяви про державну прав та їх обтяжень на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя не подавав.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.04 р. N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.13р. 868 (далі - Порядок №868).

Так, пунктом 13 вказаного порядку визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 37 Закону N 898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже, враховуючи те, що окремий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя Іпотекодавцем (позивачем) з Іпотекодержателем (ТОВ «Кей-Колект») не укладався, як то передбачено застереженнями у іпотечному договорі, суд погоджується, що відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, а тому дії державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22929118 від 16.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» є протиправними.

При цьому, суд не звертає уваги на рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.2013 року, як доказ вручення ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 735114/ЛЗ від 08.12.2013 року, оскільки таке повідомлення направлено на адресу позивача не ТОВ «Кей-Колект», а ТОВ «Укрборг», в поштовому повідомленні не вказана дата подання листа до підприємства поштового звязку, не доводить отримання позивачем саме повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 735114/ЛЗ від 08.12.2013 року.

У будь-якому разі, наявність таких доказів не спростовує порушення відповідачем вимог Закону N 1952-IV та Порядку N 868 при реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішенням апеляційного суду Харківської області від 10.02.2015 р., яке набрало законної сили, рішення Московського районного суду міста Харкова від 25.11.2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором скасовано, в задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відмовлено. При цьому ані відповідачем, ані третьою особою не надано доказів не набрання законної сили рішенням у вказаній справі.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши рішення субєкта владних повноважень на відповідність вказаним критеріям, встановленим п. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив їх невідповідність.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив права позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання протиправними дій та скасування рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_2 як таких, що вчинено з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дій та скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 22929118 від 16.07.2015 року на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.