Постанова № 52451818, 13.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2015 р. № 820/10306/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення, викладене у формі висновку про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 01.09.2014 р., затверджений УДМС України в Київській обл.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач - гр. СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1990 р. відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" та отримав в установленому законом порядку посвідку серії НОМЕР_1 від 12.09.2008р. ВГІРФО УМВС України в Харківській області на постійне проживання в Україні. 20.05.2015р. позивач дізнався, що Управління ДМС України в Київській області прийнято рішення у формі висновку від 01.09.2014 р., яким скасовано позивачу посвідку на постійне проживання, визнано посвідку недійсною та такою, що підлягає вилученню, скасовано реєстрацію місця проживання із приведенням у відповідність облікових документів, анульовано штамп у національному паспорті. Позивача стверджує, що даним висновком позивачу безпідставно скасовано посвідку на постійне проживання в Україні. Так, в спірному рішенні не наведено будь - якого належного обґрунтування для скасування дозволу та не зазначено будь - яку належну законну правову підставу для скасування посвідки.

Позивач також вважає, що вказаний висновок Управління ДМС України в Київській області від 01.09.2014р. є протиправним та незаконним, таким, що прийнятий в порушення норм чинного законодавства, порушує права і свободи позивача як іноземця та право на постійне проживання в Україні разом зі своєю сім'єю на законних підставах.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач також зазначає, що, оскільки, він дізнався про порушення своїх прав лише в травні 2015р., то строк, встановлений ст. 99 КАС України для подання позову, слід вважати з 20 травня 2015 року.

Позивач - гр. В'єтнаму ОСОБА_1, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, у судове засідання не прибув, однак, склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження. (а.с.17).

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Київській області, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України, у судове засідання повноважного представника не направив, правом надати заперечення не скористався. (а.с.16).

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Як вбачається з висновку Управління ДМС України в Київській області від 01.09.2014 р. (а.с. 9), позивач - громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну у 1990р. з метою працевлаштування та залишився проживати в Україні.

22.09.2004 р. керівництвом ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області на підставі його заяви був прийнятий висновок про документування вказаного громадянина посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2 відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". У паспорті гр. ОСОБА_1 була проставлена відмітка "дозволено постійне проживання в Україні".

У зв'язку з переїздом до м.Харкова, УГІРФО ГУМВС України в Харківській області здійснено обмін посвідки НОМЕР_2 на нову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 12.09.2008 року. (а.с.10).

Однак 01.09.2014 року, через шість років після вказаних вище подій, Управління ДМС України в Київській області складено спірний висновок, яким постановлено: 1) визнати громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну; 2) посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 22.09.2004 року визнати неправомірно виданою та вилучити; 3) анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянина В'єтнаму ОСОБА_1; 4) привести статус перебування зазначеного іноземця в Україні у відповідність до прийнятого рішення; 5) про прийняте рішення повідомити громадянина В'єтнаму ОСОБА_1; 6) при наявності у громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 підстави отримання дозволу на імміграцію відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" прийняти у нього заяву про надання дозволу на імміграцію розпочати за нею провадження. (а.с.9).

При цьому, доказів вручення або надіслання позивачу копії вказаного вище висновку відповідачем суду не надані, а судом на виконання приписів ст. 11 КАС України, таких доказів не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Київській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні як то передбачено Законом № 2491-ІІІ.

Разом з тим, цією ж нормою Закону Управління ДМС України в Київській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - Висновку про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 від 01.09.2014 р.

Відповідачем не надано а судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_1.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

За таких підстав, висновок Управління ДМС України в Київській області від 01.09.2014р. підлягає скасуванню та посвідка позивача на постійне проживання підлягає поновленню із повідомленням підрозділів міграційної служби.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити у повному обсязі, адже обґрунтованість заявлених вимог підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем спірного висновку Управління ДМС України в Київській області від 01.09.2014р. у встановлений законодавством термін, суд не знаходить підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов гр. В'єтнаму ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення, викладене у формі висновку про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 01.09.2014 р., затверджений УДМС України в Київській обл.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко