Рішення № 52449141, 05.10.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12914/15-ц

Провадження № 2/127/4306/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «КБ «Надра» про повернення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.01.2015 року між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Семейный» №2113907, відповідно до умов якого банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 25000 євро на строк 3 місяці зі сплатою 10% річних. Відповідно до п.3.4.5 договору банк зобовязався повернути позивачу вклад в кінці строку розміщення вкладу, шляхом перерахування коштів на рахунок. Проте, виплата коштів відповідачем не здійснюється.

Окрім того, 30.01.2015 року між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Семейный» №2116203, відповідно до умов якого банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 20000 дол. США на строк 3 місяці зі сплатою 11% річних. Відповідно до п.2.4 договору банк зобовязався повернути позивачу вклад в кінці строку розміщення вкладу, шляхом перерахування коштів на рахунок. Проте, виплата коштів відповідачем не здійснюється.

Станом на 05.06.2015 року залишок вкладу позивача становить: по договору №2113907 від 27.01.2015 року 25327,98 євро, що згідно курсу НБУ станом на 02.06.2015 року становить 585838,71 грн.; по договору №2116203 від 30.01.2015 року 20274,42 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 427482,09 грн.

А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 до судового засідання не з`явились, однак від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилась, однак від останньої надійшло письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні останніх відмовити відповідно до поданих письмових заперечень.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 27.01.2015 року між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Семейный» №2113907, відповідно до умов якого банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 25000 євро на строк 3 місяці зі сплатою 10% річних.

Відповідно до п.3.4.5 договору банк зобовязався повернути позивачу вклад в кінці строку розміщення вкладу, шляхом перерахування коштів на рахунок.

Як вбачається зі звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку за договором банківського вкладу №2113907 за період розміщення вкладу відповідач нарахував позивачу проценти у розмірі 609,58 євро та відповідно до вимог чинного законодавства утримав податок в розмірі 131,06 євро. Таким чином, розмір відсотків, нарахованих позивачу за депозитом після утримання податків та військового збору складає 478,52 євро.

Станом на 07.07.2015 року залишок коштів на депозитному рахунку №2113907 становив 25478,52 євро.

Окрім того, 30.01.2015 року між сторонами по справі було укладено договір банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Семейный» №2116203, відповідно до умов якого банк прийняв, а вкладник передав грошові кошти в сумі 20000 дол. США на строк 3 місяці зі сплатою 11% річних.

Відповідно до п.2.4 договору банк зобовязався повернути позивачу вклад в кінці строку розміщення вкладу, шляхом перерахування коштів на рахунок. Проте, виплата коштів відповідачем не здійснюється.

Як вбачається зі звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку за договором банківського вкладу №2116203 за період розміщення вкладу відповідач нарахував позивачу проценти у розмірі 536,43 дол. США та відповідно до вимог чинного законодавства утримав податок в розмірі 115,33 дол. США. Таким чином, розмір відсотків, нарахованих позивачу за депозитом після утримання податків та військового збору складає 421,10 дол. США.

Відповідно до ч.1ст.1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Положення статті 629 ЦК України встановлюють, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на виконання Постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних, керуючись п.2 ч.5 ст.12 та ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 року №26 в ПАТ «КБ «Надра» з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року №85 прийнято рішення про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації до 05.06.2015 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах та є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

А відтак, у спорах, повязаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобовязань перед його кредиторами, слід керуватись саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування відсотків за зобовязаннями банку перед кредиторами.

У відповідності до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

А тому, як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2015 року позивачем в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було отримано готівкою через уповноважений банк максимально гарантовану суму вкладу (у відповідному еквіваленті у національній валюті на день початку здійснення тимчасової адміністрації), яка складається з: 3625,20 євро сума грошових коштів на поточному рахунку №81513883; 6961,85 дол. США сума грошових коштів на поточному рахунку №80917512.

Таким чином, позивачем в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було отримано готівкою черезу повноважений банк максимальну гарантовану суму вкладу у відповідному еквіваленті у національній валюті. Тоді, як залишок неповернутих грошових коштів є кредиторською вимогою. А, враховуючи перехід до ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Надра», позивач не позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ «КБ «Надра» з дотриманням обовязкового позасудового порядку.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 100 000 грн., то у відповідності до вимог ст.ст.625, 1167 ЦК України суд вважає за можливе в задоволенні позову в цій частині також відмовити з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

В той же час, ч.1 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Однак, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про завдання відповідачем йому моральної шкоди та, якщо остання дійсно була завдана, то в чому вона полягала.

Окрім того, суд звертає увагу, що статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, наслідки порушення договору позичальником встановлені статтями 625 та 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. До того ж, укладені між сторонами договори не передбачають такого правового наслідку порушення зобовязань за договором як відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, з урахуванням виниклих правовідносин, які є договірними, моральна шкода стягненню не підлягає, а відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому, враховуючи, що на момент звернення до суду з даним позовом сторони по справі відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (в редакції до 01.09.2015 року) звільнялись від сплати судового збору, суд вважає за можливе судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212, 509, 525, 526, 530, 536, 629, 638, 1060 ЦК України, ст.ст.10, 56, 60, 79, 88, 158, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про повернення коштів відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: