Постанова № 52448149, 10.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3400/12

"10" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Бабюка П.М. при секретарі Надвиничній Г.Я.

за участю: прокурора Процик Е.Р. позивач не зявився; відповідач не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Прокурора Шумського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шумського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак на адресу суду надіслав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач в суд не з'явився, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявності достатніх документів про права і обов'язки сторін у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, тому можливо розглянути справу без участі відповідача, представника відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Крім пояснення прокурора, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представником позивача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Пунктами 1, 4 частини 2 ст. 6 вищевказаного Закону зобовязано платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообовязкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Тобто платник єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця не менше ніж : з 1 січня 2011 по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941 грн. х 34,7%), з 1 квітня 2011 по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960 грн. х 34,7%), з 1 жовтня 2011 по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985 грн. х 34,7%), та з 1 грудня 2011 у сумі 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7%).

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Судом встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у звязку з чим станом на дату подання позову за ним рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 3520,65 грн. яка виникла за 2011 рік.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми позовних вимог, вимогою про сплату боргу, яка отримана відповідачем та не оскаржена у встановленому законом порядку, звітом відповідача рішенням про застосування штрафних санкцій.

Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.

Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 163-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (с.Обич, Шумського району Тернопільської області, і.н.3235612668) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 3520,65 грн. (три тисячі пятсот двадцять гривень 65 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Щумському районі (р/р№37199076001917 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код 21156315).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяБаб'юк П.М.

копія вірна

СуддяБаб'юк П.М.