Ухвала суду № 52447630, 17.10.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 1-кс-760-6230-15

(№ 760-18876-15-к)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17. 10. 2015 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., за участю прокурора Чеченєвої А. О., слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Герасименко Ю. М., захисника ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Герасименко Ю. М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженецю м. Києва, українецю, громадянину України, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, з середньою освітою, не одруженому, раніше судимому,

у кримінальному провадженні №120151000900010059 від 16.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Герасименко Ю. М. звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №120151000900010059 від 16.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

Слідчий обґрунтовуючи клопотання посилається на те, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим в 2015 році Солом'янським райсудом м. Києва за ч. 2 ст 185 КК України, враховуючи вимоги ст. ст. 89,90 КК України ОСОБА_4 вважається раніше судимим за вироком від 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, в період умовно-дострокового звільнення, вчинив новий умисний тяжкий злочин при наступних обставинах.

Так він 16.10.2015 приблизно о 12:30 годині, знаходячись у приміщенні аудиторії № 22 інституту Драгоманова, який розташований по вул. Освіти, 6 в м. Києві, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, скориставшись тим, що в аудиторії в той час нікого не було та за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно, а саме: гаманець жовтого кольору, вартістю 350 гривень, в якому знаходилися 5 чеків, які матеріальної цінності не представляють та 5 копійок, що належать ОСОБА_5, мобільний телефон марки «Леново А 536», білого кольору, вартістю 2600 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилося 35 гривень, що належить ОСОБА_6 та ноутбук марки «HP Hro BooK 4535 S», сірого кольору, вартістю 5000 гривень, що належить ОСОБА_7, які заховав собі під одяг та вийшов з приміщення аудиторії. В цей час ОСОБА_3 був помічений студентом ОСОБА_8, який зайшовши в аудиторію, виявив відсутність ноутбуку марки «HP Hro BooK 4535 S», що належить його товаришеві ОСОБА_7, вибіг на коридор та став кричати ОСОБА_3 щоб той зупинився та повернув викрадене ним майно. ОСОБА_3 усвідомлюючи що його дії викриті, утримуючи при собі викрадене майно, вийшов на сходовий майданчик та швидко став спускатися до першого поверху. ОСОБА_8 будучи впевненим, що саме ОСОБА_3 викрав ноутбук що належить ОСОБА_7, став наздоганяти його та кликати на допомогу. ОСОБА_3, усвідомлюючи що його дії викриті, маючи на меті заволодіти частиною викраденого ним майна, та з метою відволікання уваги ОСОБА_8, ОСОБА_3, перебуваючи на сходовому майданчику між 1-им та 2-им поверхами дістав з-під куртки викрадений ним ноутбук марки «HP Hro BooK 4535 S», що належить ОСОБА_7, та покинув його на сходах, при цьому утримуючи при собі викрадені ним гаманець, що належить ОСОБА_5 та мобільний телефон Леново А536, що належить ОСОБА_6 намагався з викраденим зникнути з місця скоєння кримінального правопорушення. Однак ОСОБА_8 не зупинившись біля залишеного ноутбуку, наздогнав ОСОБА_3 в коридорі на першому поверсі будівлі інституту та затримав його. В подальшому викрадені речі у ОСОБА_3 було вилучено працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_9 на загальну суму 350,05 гривень, ОСОБА_6 на загальну суму 2660 гривень та ОСОБА_7 на загальну суму 5000 гривень, а всього на загальну суму 8010,05 гривень.

ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

17.10.2015 повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_3 офіційно не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, за один з яких, у нього судимість відповідно до ст. 89 КК України не знята та не погашена, а саме в 2015 році Солом'янським райсудом м. Києва за ст. 185 ч. 2 КК України, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, та існують всі підстави вважати, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення.

В зв'язку із зазначеним слідчий просив про задоволення клопотання.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив його задовольнити з мотивів, викладених у клопотанні.

Прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили слідчого суддю застосувати запобіжний захід до підозрюваного у вигляді домашнього арешту, якого, на їхню думку, буде достатньо для досягнення мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, при цьому підозрюваний свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Заслухавши думку сторін кримінальногопровадження, дослідивши матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

16. 10. 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120151000900010059, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.

16. 10. 2015 року о 21 год. 00 хв. відповідно до протоколу затримання особи, ОСОБА_3 було затримано на підставі ст. 208 КПК України.

17. 10. 2015 року ОСОБА_3 повідомленопро підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим в 2015 році Солом'янським райсудом м. Києва за ч. 2 ст 185 КК України, враховуючи вимоги ст. ст. 89,90 КК України ОСОБА_4 вважається раніше судимим за вироком від 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, в період умовно-дострокового звільнення, вчинив новий умисний тяжкий злочин при наступних обставинах.

Так він 16.10.2015 приблизно о 12:30 годині, знаходячись у приміщенні аудиторії № 22 інституту Драгоманова, який розташований по вул. Освіти, 6 в м. Києві, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, скориставшись тим, що в аудиторії в той час нікого не було та за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав чуже майно, а саме: гаманець жовтого кольору, вартістю 350 гривень, в якому знаходилися 5 чеків, які матеріальної цінності не представляють та 5 копійок, що належать ОСОБА_5, мобільний телефон марки «Леново А 536», білого кольору, вартістю 2600 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилося 35 гривень, що належить ОСОБА_6 та ноутбук марки «HP Hro BooK 4535 S», сірого кольору, вартістю 5000 гривень, що належить ОСОБА_7, які заховав собі під одяг та вийшов з приміщення аудиторії. В цей час ОСОБА_3 був помічений студентом ОСОБА_8, який зайшовши в аудиторію, виявив відсутність ноутбуку марки «HP Hro BooK 4535 S», що належить його товаришеві ОСОБА_7, вибіг на коридор та став кричати ОСОБА_3 щоб той зупинився та повернув викрадене ним майно. ОСОБА_3 усвідомлюючи що його дії викриті, утримуючи при собі викрадене майно, вийшов на сходовий майданчик та швидко став спускатися до першого поверху. ОСОБА_8 будучи впевненим, що саме ОСОБА_3 викрав ноутбук що належить ОСОБА_7, став наздоганяти його та кликати на допомогу. ОСОБА_3, усвідомлюючи що його дії викриті, маючи на меті заволодіти частиною викраденого ним майна, та з метою відволікання уваги ОСОБА_8, ОСОБА_3, перебуваючи на сходовому майданчику між 1-им та 2-им поверхами дістав з-під куртки викрадений ним ноутбук марки «HP Hro BooK 4535 S», що належить ОСОБА_7, та покинув його на сходах, при цьому утримуючи при собі викрадені ним гаманець, що належить ОСОБА_5 та мобільний телефон Леново А536, що належить ОСОБА_6 намагався з викраденим зникнути з місця скоєння кримінального правопорушення. Однак ОСОБА_8 не зупинившись біля залишеного ноутбуку, наздогнав ОСОБА_3 в коридорі на першому поверсі будівлі інституту та затримав його. В подальшому викрадені речі у ОСОБА_3 було вилучено працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_9 на загальну суму 350,05 гривень, ОСОБА_6 на загальну суму 2660 гривень та ОСОБА_7 на загальну суму 5000 гривень, а всього на загальну суму 8010,05 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

Вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами копія яких міститься в матеріалах справи.

В діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 офіційно не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, за один з яких, у нього судимість відповідно до ст. 89 КК України не знята та не погашена, а саме в 2015 році Солом'янським райсудом м. Києва за ст. 185 ч. 2 КК України, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, та існують всі підстави вважати, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, скоювати інші кримінальні правопорушення, мати тиск та свідків та потерпілих даного злочину.

Таким чином встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК України, що підозрюваний ОСОБА_3, перебуваючи на волі буде переховуватись від слідства та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Однак, враховуючи обставини, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років та відноситься до категорії тяжкого злочину, офіційно не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, за один з яких, у нього судимість відповідно до ст. 89 КК України не знята та не погашена, а саме в 2015 році Солом'янським райсудом м. Києва за ст. 185 ч. 2 КК України, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, то існують всі підстави вважати, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення, то застосування більш м'яких запобіжних заходів вбачається недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_3, його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з 21 год. 00 хв. 16. 10. 2015 року.

Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 21 год. 00 хв. 14. 12. 2015 року.

Розмір застави визначити у межах 20 мінімальних заробітних плат в сумі 27560 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця проживання, а саме: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: Бобровник О. В.