Рішення № 52447587, 21.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2-538/15

Справа №760/28053/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Демидовської А.І.

при секретарі - Ковальчуку В.Л., Малютіні А.Д., Шевченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 13 242 775,53 грн., посилаючись на те, що 01.09.2011 р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, у відповідності до умов якого позивач передав ОСОБА_3 у власність грошові кошти у розмірі 1 737 721 (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 60 коп., що на дату укладення договору становило еквівалент 218 000 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів до 01 вересня 2012 року, сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 39% річних від позичених грошових коштів, а також сплатити штрафні санкції у розмірі 1,3% від суми заборгованості за порушення строків повернення позики. Зобов'язання з повернення позики ОСОБА_3 виконано не було, і ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла. Після смерті ОСОБА_3 спадщина була прийнята її донькою, відповідачем ОСОБА_2, шляхом подачі приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Зверьковій Н.В. заяви про прийняття спадщини. 11.03.2014 р. позивач, в межах шестимісячного строку, направив приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Зверьковій Н.В. претензію про визнання його кредитором померлої ОСОБА_3 на суму, що є еквівалентом 1 430 080,00 доларів США, заборгованість з оплати якої виникла на підставі договору позики від 01.09.2011 року, та просив повідомити спадкоємців про існуючу заборгованість за договором позики.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_3 відповідачем в добровільному порядку виконано не було, позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідача як зі спадкоємця померлої ОСОБА_3 вказану вище суму заборгованості.

В подальшому позивачем було змінено підстави позову шляхом подання письмової заяви, в який позивач зазначав, що позовні вимоги пред'явлені ним на підставі п.п. 3, 4, 5, 8 договору позики, ст.ст. 526, 536, 549, 551, 625, 1048 1049, 1281, 1282 ЦК України.

Позивачем було збільшено розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, в якій позивач просив стягнути з відповідача 17 862 957,23 грн.

В подальшому позивачем було зменшено позовні вимоги шляхом подання відповідної письмової заяви, у якій позивач просив стягнути з відповідача 2 858 825,84 грн. Посилався на те, що, як стало відомо від представника відповідача, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2013 року у цивільній справі № 760/10132/13-ц, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_5 було стягнуто з ОСОБА_3 як із солідарного боржника суму заборгованості за договором позики від 01.09.2011 року у загальному розмірі 1 942 058,60 грн., у зв'язку з чим просив стягнути з ОСОБА_2 (відповідача) зазначену суму разом із нарахованими по день смерті ОСОБА_3 процентами та пенею, що разом складає 2 858 825,84 грн.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначала, що, звертаючись до суду із даним позовом, позивач як на підставу своїх вимог посилався на договір позики від 01.09.2011 року, і просив стягнути із відповідача суму заборгованості, яка складалася із суми основного боргу, розрахованої як еквівалент 218 000 доларів США станом на день подання заяви, процентів, пені, які, на думку позивача, підлягали сплаті ОСОБА_3 як єдиним позичальником. В той же час, звертаючись до Солом'янського районного суду м. Києва у 2013 році із позовом до ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_5, він вказував на те, що сума позики за договором від 01.09.2011 року підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 солідарно, оскільки позика була отримана ОСОБА_3 в інтересах сім'ї. Такі дії позивача, на думку представника відповідача, свідчать про повторне звернення до суду за захистом одних і тих самих прав, з одним і тим самим позовом, проте з посиланням на різні обставини. Крім того, зазначала, що позивачем при зверненні до відповідача з претензію про визнання кредитором через приватного нотаріуса КМНО взагалі було зазначено іншу суму заборгованості померлої ОСОБА_3, яка підлягає погашенню, а саме вказано, що сума боргу становить еквівалент 1 430 080,00 доларів США, і саме цю суму позивач просив йому сплатити. Претензії про сплату суми боргу у сумі, стягнення якої є предметом цього позову, позивач у встановлений законом строк не заявляв, а тому ці вимоги є погашеними відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно вивчивши зібрані по справі докази та відповідні ним обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України cпадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Матеріалами справи підтверджується і на заперечується сторонами, що 01.09.2011 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований в реєстрі за № 7419, у відповідності до умов якого позивач передає ОСОБА_3 у власність грошові кошти у розмірі 1 737 721 (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 60 коп., що на дату укладення договору становило еквівалент 218 000 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів плюс проценти на умовах, визначених договором. Строк повернення грошових коштів встановлений до 01 (першого) вересня 2010 (дві тисячі дванадцятого) року, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 39% річних від позичених грошових коштів підлягають сплаті позичальником позикодавцю рівними частинами першого числа кожного місяця. Також умовами договору передбачено сплату позичальником процентів за користування грошовими коштами після закінчення строку, на який надана позика, у розмірі 1,3% за кожний день прострочки повернення позики, та відшкодування інфляційних втрат за час прострочки повернення позики.

До матеріалів позовної заяви представником позивача долучена вказана копія договору позики від 01.09.2011 року.

В 2013 році, ОСОБА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_3 у встановлений договором позики строк позику не повернула, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до до ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_5 і просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3 485 005,65 грн. та заборгованість у розмірі 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна, стягнути з неповнолітньої ОСОБА_2, в інтересах якої діяла ОСОБА_3 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна, стягнути з ОСОБА_5 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна.

В обгрунтування свої вимог посилався на те, що ОСОБА_3 уклала з ним договори позики від 27.04.2011 року та від 01.09.2011 року, за якими отримала від нього у борг грошові кошти, які вона використовувала в інтересах сім'ї, яка була у неї з її чоловіком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 вважав, що сума заборгованості підлягає стягненню в рівних частинах з ОСОБА_3 та спадкоємців ОСОБА_6, якими були ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_2 (дочка) і ОСОБА_5 (дочка).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2013 року у справі № 760/10132/13-ц позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за двома договорами позики у сумі 3 485 005,65 грн. та заборгованість у розмірі 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна, з неповнолітньої ОСОБА_2, в інтересах якої діяла ОСОБА_3 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна, з ОСОБА_5 1 161 668,56 грн., але в межах одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_6 майна.

Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Відповідно до наданої приватним нотаріусом КМНО Звєрьковою Н.В. інформації її єдиним спадкоємцем є її донька ОСОБА_2 (відповідач).

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є кредитор та боржник.

Як вбачається з рішення Солом'янського районного суду від 06.11.2013 року у справі № 2-3419/13, позивач визначив, що боржниками за договором позики від 01.09.2011 року були ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_6, і вказаним рішенням з них вже стягнута сума боргу за договором позики.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Це означає, що підставою позову, пред'явленого у 2013 році (справа № 2-3419/13), та даного позову є укладення між позивачем та ОСОБА_3 одного і того самого договору позики від 01.09.2011 року. У 2013 році Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є солідарними боржниками за вказаним договором, і ці обставини були встановлені судом, у зв'язку з чим, у суду у даній справі відсутні підстави покласти відповідальність за виконання договору позики лише на ОСОБА_3

Суд погоджується із відповідачем у тому, що звернувшись до суду у 2013 році за примусовим стягненням боргу за договором позики, позивач вже реалізував надане йому законом право на судовий захист його прав на повернення суми боргу за рахунок стягнення її з боржників у позиковому зобов'язанні.

Повторне пред'явлення позову у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 одного і того самого договору позики суперечить як ч. 2 ст. 223 ЦПК України, так і ст. 61 Конституції України, яка виключає можливість повторного притягнення особи до відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Позивачем не надано суду доказів того, що вказане рішення не було виконане відповідачами добровільно, натомість лише зазначено, що виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення не відкривалося.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_3, зобов'язання, що виникло на підставі договору позики (позикове зобов'язання), припинилося. Натомість, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, увійшли її обов'язки, які існували на момент смерті, в тому числі, і обов'язки з погашення заборгованості, якщо такі існували.

Це означає, що між позивачем та відповідачем як спадкоємцем ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю могло виникнути зобов'язання як між спадкоємцем та кредитором спадкодавця, яке ґрунтується на ч. 1 ст. 1282 ЦК України, але не відбулася заміна боржника за договором позики від 01.09.2011 року.

В заяві про зменшення позовних вимог від 15.09.2015 року позивач як на підставу позову посилається на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-3419/13, яке, на його думку, виконане не було, і підлягає виконанню шляхом стягнення з відповідача заявленої суми боргу.

Суд звертає увагу, що порядок виконання судових рішень передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та відповідними положеннями ЦПК України, які не встановлюють такого порядку, як стягнення зі спадкоємців померлого спадкодавця його боргів.

Погашення боргів спадкодавця його спадкоємцями передбачено ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, але лише за умови своєчасного (в межах шестимісячного строку) звернення кредитора до спадкоємців із відповідними вимогами.

В той же час, позивач, вважаючи себе кредитором ОСОБА_3, звернувся до приватного нотаріуса Звєрькової Н.В. із заявою про погашення заборгованості за договором позики від 01.09.2011 року у сумі 1 400 000 доларів США, що не відповідає заявленим позовним вимогам. З вимогами про стягнення 2 858 825,84 грн. на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-3419/13 позивач до відповідача у встановлений строк не звертався, що означає, що ці вимоги є погашеними.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що до претензії від 11 березня 2014 року, адресованої приватному нотаріусу КМНО Звєрьковій Н.В., позивачем було долучено дублікат договору позики, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Русанюком З.З. 01.09.2011 року за реєстровим № 7419, дублікат виданий 04.03.2014 року за реєстром № 510.

Суд звертає увагу на розбіжності в текстах копії договору позики, яка долучена до матеріалів справи, та копії дублікату договору позики, яка міститься в справах приватного нотаріуса КМНО Звєрькової Н.В. і була надана на запита суду. Так, в копії договору позики, долученої до позовної заяви, строк повернення позики вказаний до 01 (першого) вересня 2010 (дві тисячі дванадцятого) року, а в копії дублікату - до 01 (першого) вересня 2012 (дві тисячі дванадцятого) року, відрізняється розміщення тексту на сторінці тощо.

Вказана обставина, на думку суду, свідчить про відсутність у позивача на момент звернення з вимогами до відповідача оригіналу договору позики, що з урахуванням умов пункту 6 договору позики від 01.09.2011 року, свідчить про можливе виконання зобов'язання за договором позичальником.

Також суд звертає увагу, що, за наявними у справі доказами, не встановлена вартість спадкового майна, яке одержане відповідачем у спадщину, відсутні докази одержання відповідачем майна, яке позивач визначає як спадкове, у власність в натурі. Крім того, за даними спадкової справи, яка відкрита приватним нотаріусом КМНО Звєрьковою Н.В. щодо спадщини після смерті ОСОБА_3, належне останній нерухоме майно обтяжене іпотекою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні передбачені ст. ст. 1281, 1282 ЦК України підстави для стягнення з відповідача заявленої суми боргу, і в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525-526,530,536,610,629, 1046-1053 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І. Демидовська