Постанова № 52447226, 13.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року 10:43м. ПолтаваСправа № 816/4115/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Петренко О.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" /далі - позивач, ТОВ ТТК "Бізнес-Клас"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 № 0002282202/1190.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків акту перевірки про наявність порушень з боку позивача чинного податкового та іншого законодавства України та їх невідповідність фактичним обставинам і наявним документам, у звязку із чим спірне рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях зазначив, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки встановлено факт порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, правила формування податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 26.03.2015 по 03.04.2015 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 10.04.2015 № 7/16-03-22-02-12/36719307 /том 1 а.с. 61-77/.

За висновками акту перевірки ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» порушено вимоги пункту 198.5 статті 198, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 78074,26 грн, в т.ч. за березень 2013 року 1321,80 грн, за квітень 2013 року 4031,58 грн, за червень 2013 року 6525,88 грн, за грудень 2013 року 66195 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 30.04.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № 0002282202/1190, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 117111,39 грн, з них за основним платежем 78074,26 грн, за штрафними фінансовими санкціями 39037,13 грн /том 1 а.с. 8/.

Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 10.04.2015 № 7/16-03-22-02-12/36719307, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 № 0002282202/1190, оскаржив останнє до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 30.04.2015 № 0002282202/1190, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що у грудні 2014 року в ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» проведено інвентаризацію, внаслідок якої виявлено нестачу на суму 419786 грн, про що складено протокол № 2 від 23.12.2014 /том 1 а.с. 111/.

ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» звернулось до Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 27.01.2015 /том 1 а.с. 109/. Згідно витягу з кримінального провадження № 12015170140000066 заява внесена до ЄРДР 27.01.2015 /том 1 а.с. 110/.

У бухгалтерському обліку дана сума нестачі відображена на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" до встановлення винних осіб.

Згідно акту перевірки від 10.04.2015 № 7/16-03-22-02-12/36719307 контролюючий орган, посилаючись на норму пункту 198.5 Податкового кодексу України, дійшов до висновку, що нестача цінностей прирівнюється до їх негосподарського використання, та, відповідно, в періоді виявлення факту нестачі підприємство зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості придбання ТМЦ, у розмірі 66195 грн за грудень 2014 року.

Суд не погоджується із таким висновком контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» включено до складу податкового кредиту суми податку по необоротних активах, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Більше того, відповідачем не заперечується, що позивачем взагалі не використовуються в будь-яких операціях вказані товари, оскільки згідно матеріалів інвентаризації виявлено їх нестачу.

При цьому, вказана стаття не містить вказівок на те, що нестача цінностей прирівнюється до їх негосподарського використання.

Таким чином, ототожнювання відповідачем поняття "невикористання у господарській діяльності" та "використання у операціях, що не є господарською діяльністю" є необґрунтованим та безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що нестача цінностей прирівнюється до їх негосподарського використання, у зв'язку із чим, в періоді виявлення факту нестачі підприємство зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості придбання ТМЦ.

Зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Імпексбуд» у березні 2013 року на суму 1321,80 грн, ТОВ «Міратон-лідер» за квітень 2013 року 4031,58 грн, червень 2013 року 6525,88 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені у цьому пункті.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що у березні 2013 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Імпексбуд» на підставі усної домовленості щодо поставки позивачу запчастин.

ТОВ «Імпексбуд» видано позивачу податкову накладну від 21.03.2013 № 656 на суму ПДВ 1321,80 грн, видаткову накладну від 20.03.2013 №32108, рахунок-фактуру від 20.03.2013 № 2003 /том 1 а.с. 129-131/.

На підставі податкової накладної від 21.03.2013 № 656 ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» включено до складу податкового кредиту за березень 2013 року суму ПДВ 1321,80 грн.

Оплата здійснювалась позивачем у безготівковій формі та підтверджується платіжним дорученням від 22.03.2013 № 577 /том 1 а.с. 128/.

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем /Покупець/ та ТОВ «Міратон-Лідер» /Постачальник/ укладений договір поставки від 22.03.2013 № 22/03/13, згідно якого Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. За умовами договору загальна кількість товару, що поставляється за Договором, визначається кількістю поставленого товару згідно видаткових накладних. Перевезення товару здійснюється автотранспортом Покупця /том 1 а.с. 112-113/.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ «Міратон-Лідер» від 22.03.2013 № 138 на суму ПДВ 4031,58 грн та від 24.05.2013 № 219 на суму ПДВ 6525,88 грн /том 1 а.с. 119-120, 123-124/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: рахунків від 22.03.2013 № 22/03, від 24.05.2013 № 24/05 та видаткових накладних від 22.03.2013 № 138, від 24.05.2013 № 219 /том 1 а.с. 115-118, 121-122, 125-126/.

Отриманий товар був повністю оплачений ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» згідно платіжних доручень від 04.04.2013 № 628 на суму 24189,48 грн та від 24.05.2013 № 739 на суму 39155,28 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно умов вищезазначеного договору, доставка товару здійснюється автотранспортом Покупця.

Судом встановлено, що транспортування придбаних запчастин здійснювалась із м. Дніпропетровськ до м. Глобине власним транспортом позивача DOBLO COMBI р.н. НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4, що підтверджується подорожними листами службового легкового автомобіля від 22.03.2013 № 14, від 24.05.2013 № 13, наказом по особовому складу від 18.07.2012 № 37, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.03.2012 № 9, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №САК 622108, копії яких містяться у матеріалах справи.

На підтвердження наявності у позивача в користуванні ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» приміщень під офіс та магазин позивачем надано суду договори оренди приміщень від 31.08.2010 № 5 та від 01.04.2013 № 3, з актами прийому-передачі та додатковим угодами.

В подальшому, товар, придбаний у ТОВ «Імпексбуд» та ТОВ «Міратон-Лідер», позивачем частково реалізовано іншим підприємствам, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ «Імпексбуд» та ТОВ «Міратон-Лідер» ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів поставки із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також з метою використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача, а саме на висновках: Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2013 № 1430/224/38113699 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Імпексбуд» за лютий, березень 2013 року" та акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 288/22-02 від 16.08.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки «ТОВ «Міратон-Лідер» під час здійснення господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за березень та квітень 2013 року».

В той же час, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на висновках Актів перевірки.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30 квітня 2015 року № 0002282202/1190.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" (код ЄДРПОУ 36719307) витрати по сплаті судового збору у розмірі 234,23 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2015 року.

СуддяІ.Г. Ясиновський