Ухвала суду № 52447212, 12.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року 15:11м. ПолтаваСправа № 816/2501/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

суддів Канигіної Т.С., Іваненка С.А.

за участю: секретаря судового засідання Петренко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Головного управління ДФС у Полтавські області - ОСОБА_2,

представника відповідача Державної фіскальної служби України - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області, Головного управління ДФС у Полтавські області, Державної фіскальної служби України про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 /надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_4Г./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області /надалі також - Лубенська ОДПІ, Відповідач - 1/, Головного управління ДФС у Полтавські області /надалі також - Відповідач - 2, ГУ ДФС у Полтавській області/, Державної фіскальної служби України /надалі також - Відповідач - 3, ДФС України/ про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, № 000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102 та рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги", Державної фіскальної служби України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ГУ Міндоходів у Полтавській області ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 на підставі наказу від 14 листопада 2014 року №19, №17 та направлень від 14 листопада 2014 року №1053, №1054, №1055, №1056, проведено фактичну перевірку в господарських одиницях - магазині "Продукти", що розташований за адресою: с. Верхоярівка, Пирятинського району, Полтавської області та магазині "Калина", що розташований за адресою: площа Червоноармійська, м. Пирятин, Полтавська область. За результатом перевірки магазину "Продукти" складено Акт від 21 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712, в якому зафіксовано порушення: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, встановлених постановою КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2007 року №957, зі змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.2014 року №177); здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних марок акцизного податку; зберігання тютюнових виробів в місці зберігання тютюнових виробів, не внесеному до Єдиного реєстру, незалежно від того кому належить таке місце зберігання. За результатом перевірки магазину "Калина" складено Акт від 21 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712, в якому зафіксовано порушення: здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, встановлених постановою КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2007 року №957, зі змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.20147 року №177); здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних марок акцизного податку.

На підставі висновків Актів перевірки від 21 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712 та №16-310-21-3171214712 Лубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102, якими до позивача застосовані фінансові санкції у загальному розмірі 139000,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження скарги залишенні без задоволення. Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Актах перевірки, оскільки вони не відповідають дійсності, а також не згодний з податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року №104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги", Державної фіскальної служби України та ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги".

Зазначає, що немає відношення до об'єктів торгівлі, в яких було проведено фактичну перевірку та наголошує, що відповідно до Договору оренди нерухомого майна від 01 квітня 2014 року, орендарем магазину "Калина" є фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 грудня 2013 року, власником магазину "Продукти" є фізична особа-підприємець ОСОБА_7. Звертав увагу суду, що безпосередньої участі в проведені перевірок не приймав.

Оскільки, фізична особа-підприємець ОСОБА_7 здійснює підприємницьку діяльність в магазині "Калина" та в магазині "Продукти", то підлягають скасуванню прийняті Лубенською ОДПІ податкові повідомлення-рішення винесені відносно нього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача - 1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. В наданих до суду запереченнях позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході фактичної перевірки магазину "Продукти" та магазину "Калина" встановлені порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР та Постанови КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 року №957 (у редакції Постанови КМУ від 11.06.2014 року №177). Жодних доказів на спростування виявлених порушень позивачем не надано. Також зазначав, що під час проведення перевірки у продавця магазину "Калина" ОСОБА_8 та продавця магазину "Продукти" ОСОБА_9 відібрані письмові пояснення, відповідно до яких власником магазину є ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_10 ФОП ОСОБА_4 приймав участь в проведених перевірках, що зафіксовано у направленнях на проведення фактичної перевірки та у відповідних актах перевірок та актах відмови у підписанні та отриманні актів перевірок.

Просив звернути увагу колегії суду на умови Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 грудня 2013 року, згідно яких магазин "Продукти" ОСОБА_7 набуває в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, про що є заява чоловіка - ОСОБА_4. Таким чином, магазин "Продкути" знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_7 та позивача, а отже даний договір спростовує твердження позивача про здійснення торгівельної діяльності в магазині "Продукти" виключно ОСОБА_7М /а.с.38-40, 68/.

Представник Відповідача - 2 в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.64-65/.

Представник Відповідача - 3 в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.66-67/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.

Працівники ГУ Міндоходів у Полтавській області ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 на підставі наказу від 14 листопада 2014 року № 19 /а.с.41/ та направлень від 14 листопада 2014 року №1055 та №1056 /а.с.44, 44 зворотній бік/ 21 листопада 2014 року о 10:40 провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4, а саме магазину "Калина", що розташований за адресою: площа Червоноармійська, м. Пирятин, Полтавська область. За результатами цієї перевірки 21 листопада 2014 року складено Акт про результати перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової торгівлі і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №16-310-21-3171214712 /надалі - Акт від 21 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712/ /а.с138-139/.

Також, 21 листопада 2014 року о 14:30 працівники ГУ Міндоходів у Полтавській області ГДРІ ОСОБА_5 та ГДРІ ОСОБА_6 на підставі наказу від 14 листопада 2014 року №17 /а.с.42/ та направлень від 14 листопада 2014 року №1053 та №1054 /а.с.43, 43 зворотній бік/ провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4, а саме магазину "Продукти", що розташований за адресою: с. Верхоярівка, Пирятинського району, Полтавської області. За результатами цієї перевірки 21 листопада 2014 року складено Акт про результати перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової торгівлі і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №16-311-21-3171214712 /надалі - Акт від 21 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712/ /а.с.133-134/.

В Акті від 21 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712 зафіксовано порушення позивачем:

- ч.12 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідної ліцензії);

- п.2 Постанови КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв " від 30.10.2007 року №957, зі змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.20147 року №177);

- абз.3 ч.4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

На підставі зазначеного акта перевірки 19 грудня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми "С":

- №0000202102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн /а.с.12/;

- №0000212102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.12 зворотній бік/;

- №0000222102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.13/;

- №0000232102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.13 зворотній бік/;

В Акті від 21 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712 зафіксовано порушення позивачем:

- ч.34. статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР;

- ч.12 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідної ліцензії);

- абз.3 ч.4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР;

- п.2 Постанови КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв " від 30.10.2007 року №957, зі змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.20147 року №177).

На підставі зазначеного акта перевірки 19 грудня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми "С":

- №0000242102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн /а.с.14/;

- №0000252102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.14 зворотній бік/;

- №0000262102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.15/;

- №0000272102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.15 зворотній бік/;

- №0000282102, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.16/.

Позивачем до ГУ ДФС у Полтавській області подана скарга від 30 січня 2015 року, щодо незгоди з податковими повідомленнями-рішеннями Лубенської ОДПІ від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102.

За результатом розгляду скарги, рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги", податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ФОП ОСОБА_4 без задоволення /а.с.17-19/.

14 квітня 2015 року позивачем до ДФС України подана скарга на податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102 та на рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги".

Рішенням ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги" податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги", прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102 та рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги", ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги" оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним податковим-повідомленням рішенням від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, №0000222102, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, котрі виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3. п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ГУ ДФС у Полтавській області, як податкового органу.

Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України передбачає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пункт 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З аналізу змісту зазначених норм можна дійти висновку, що фактична перевірка здійснюється виключно на підставах, визначених Податковим кодексом України. В разі наявності однієї з таких підстав керівник податкового органу виносить рішення у формі наказу про проведення фактичної перевірки. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до такої перевірки за умови пред'явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У випадку не пред'явлення зазначених документів платник податків має право не допускати таких осіб до її проведення.

Як встановлено в ході судового розгляду, підставою для перевірки господарської одиниці - магазину "Продукти", що розташований за адресою: с. Верхоярівка, Пирятинського району, Полтавської області слугував наказ від 14 листопада 2014 року №17 "Про проведення перевірки", чинний на момент проведення перевірки /а.с.42/. Підставою для перевірки господарської одиниці - магазину "Калина", що розташований за адресою: площа Червоноармійська, м. Пирятин, Полтавська область слугував наказ від 14 листопада 2014 року №19 "Про проведення перевірки", чинний на момент проведення перевірки /а.с.41/.

Згідно з даними наказами головними державними ревізорами - інспекторами Денисенко І.І. та Гринь В.О. доручено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_4 за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: магазину "Калина" та магазину "Продукти" з 14 листопада 2014 року, терміном 10 діб.

Судом досліджувались направлення на перевірку від 14 листопада 2014 року №1053, №1054, №1055, №1056 та встановлено, що вони містить всі реквізити, передбачені п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, та видані ревізорам, зазначеним у наказі на проведення перевірки /а.с.43-44, зворотній бік/.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до приписів п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області, до початку проведення фактичної перевірки, як магазину "Калина" так і магазину "Продукти", особисто ФОП ОСОБА_4, було пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення перевірки від 14 листопада 2014 року №1053, №1054, №1055, №1056 (виписані окремо на кожну посадову особу контролюючого органу) та вручено копії наказів від 14 листопада 2014 року №17 та 19 "Про проведення перевірки", що підтверджується підписами позивача у направленнях, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, дати та часу ознайомлення /а.с.43-44, зворотній бік/.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що він не був присутнім під час перевірки та не здійснював допуск перевіряючих до перевірки господарських одиниць: магазину "Калина" та магазину "Продукти", а підписи на направленнях були проставлені вже після проведеної перевірки. У відповідних графах направлень на проведення перевірки від 14 листопада 2014 року №1053, №1054, №1055, №1056 "Про проведення перевірки" містяться підписи ФОП ОСОБА_4 із зазначенням часу підписання, так в направленні №1056 та №1055 зазначено 10:40, а в направленні №1053 та №1054 зазначено 14:30 /а.с.43-44/.

Таким чином, твердження позивача не відповідають дійсності та спростовані наявними в матеріалах справи копіями направлень на проведення перевірки від 14 листопада 2014 року №1053, №1054, №1055, №1056 "Про проведення перевірки".

Згідно до п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Законний інтерес платника податків в проведенні контролюючим органом фактичної перевірки за дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки. Допуск до проведення фактичної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущені контролюючим органом при її призначені та проведені. Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 грудня 2010 року по справі №21-25аЮ за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДП у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Колегія суддів зауважує, що позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення фактичної перевірки, передбаченим приписами Податкового кодексу, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом такої перевірки.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що процедура проведення фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) була здійснена суб'єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог діючого законодавства.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 Податкового кодексу України, де зазначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абз. 4 статті 86.1 Податкового кодексу України).

Як вбачається зі змісту Актів перевірки від 21 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712 та №16-311-21-3171214712, перевірка була проведена в присутності ФОП ОСОБА_4 в той же час останній відмовився від підписання вказаних актів, про що складено Акти про відмову від підписання акта перевірки /а.с. 135, 140/.

Про що складено Акт про відмову від отримання акта перевірки від 24 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712 /а.с.141/ та Акт про відмову від отримання акта перевірки від 24 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712 /а.с.136/.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення фактичної перевірки та правом передбаченим абз.4 п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України та не надав своїх пояснень, зауважень чи заперечень щодо проведеного заходу та складених актів перевірки, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність дій контролюючого органу по проведенню фактичної перевірки та складанню Актів від 21 листопада 2014 року №16-310-21-3171214712 та №16-311-21-3171214712.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу сум фінансових санкцій встановлених податковими повідомленнями-рішеннями від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, № НОМЕР_1, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102, суд зазначає наступне.

Однією із функцій органів доходів і зборів, є здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (підпункт 19 1.1.16 пункт 19.1 стаття 191 Податкового кодексу України.

В свою чергу, притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Підпунктом 20.1.19 пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них.

Суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюється Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно акту перевірки від 24 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712, під час проведеної перевірки магазину "Продукти", що розташований за адресою: с. Верхоярівка, Пирятинського району, Полтавської області, встановлено :

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії;

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, встановлених постановою КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 року №957, із змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.2014 року №177) (реалізація пляшки горілки "Пшенична", місткістю 0.5 літра, міцністю 40%, виробник ТОВ "Олександрія Бліг", дата розливу 21 липня 2014 року за ціною 36.00 грн. замість мінімально встановленої 39.90 грн);

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних, марок акцизного податку (під час перевірки переписані всі марки акцизного податку, якими були марковані наявні алкогольні напої та тютюнові вироби, а за результатами аналізу інформаційної бази АІС "Акцизні марки" марки акцизного податку з такими реквізитами не виготовлялись);

- зберігання тютюнових виробів в місці зберігання тютюнових виробів, не внесеному до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання.

Згідно акту перевірки 24 листопада 2014 року №16- 310-21-3171214712, під час проведеної перевірки магазину "Калина", що розташований за адресою: площа Червоноармійська, м. Пирятин, Полтавська область, встановлено:

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідної ліцензії;

- здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою мінімальних роздрібних цін, встановлених постановою КМУ "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 року №957, із змінами та доповненнями (у редакції постанови КМУ від 11.06.2014 року №177) (реалізація пляшки горілки "Люботин пшенична", місткістю 0.5 літра, міцністю 40%, виробник ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", дата розливу 15 листопада 2014 року, за ціною 36,50грн. замість мінімально встановленої 39.90грн);

- здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідних марок акцизного податку (під час перевірки встановлено факт зберігання в магазині цигарок "Прима класична" в кількості 19 пачок на загальну суму 85,50грн. без марок акцизного податку, також переписані всі марки акцизного податку, якими були марковані наявні тютюнові вироби, а за результатами аналізу інформаційної бази АІС "Акцизні марки" частина марок акцизного податку з такими реквізитами не виготовлялись (на загальну суму 925,00грн).

Частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР наведено перелік порушень, за які передбачено застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання, а також визначений розмір штрафу.

Зокрема, пунктом 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень (абз. 13 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР);

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абз. 15 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР);

- оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз.5 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР);

- зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень (абз.11 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР).

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України №481/95-ВР визначається "Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України №481/95-ВР затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 2 червня 2003 року №790 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №790).

Відповідно до п.5 Порядку № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно п.6 Порядку № 790, передбачених статтею 17 Закону України №481/95-ВР рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2014 року Лубенською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми "С":

- №0000202102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн /а.с.12/;

- №0000212102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.12 зворотній бік/;

- №0000222102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.13/;

- №0000232102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.13 зворотній бік/;

- №0000242102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн /а.с.14/;

- №0000252102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.14 зворотній бік/;

- №0000262102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.15/;

- №0000272102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.15 зворотній бік/;

- №0000282102, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн /а.с.16/.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає висновки Відповідача-2 викладені в актах перевірки від 21 листопада 2014 року №16-311-21-3171214712 та №16-310-21-3171214712 відповідають дійсності та не спростовані позивачем під час розгляду справи, а отже Лубенською ОДПІ обґрунтовано визначено суми фінансових санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, № НОМЕР_1, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102.

Щодо твердження позивача про те, що він немає відношення до об'єктів торгівлі, в яких було проведено фактичну перевірку суд зазначає наступне.

Як на доказ непричетності до об'єктів торгівлі, в яких було проведено фактичну перевірку позивачем надано ОСОБА_11 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12 грудня 2013 року /надалі - ОСОБА_11/ /а.с.24/. Згідно умов Договору продавець /ОСОБА_12/ продав, а покупець /ОСОБА_7/ купив нежитлову будівлю, магазин, що знаходиться в селі Верхоярівка, Пирятинського району Полтавської області, вулиця Прилуцька, будинок 31-а.

На питання суду представник позивача відповів, що ОСОБА_7 є дружиною позивача.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що покупцем у даному Договорі є ОСОБА_7. В той же час, звертає увагу сторін на наступну умову Договору - "Покупець стверджує, що вищевказаний магазин вона набуває в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, про що є заява чоловіка ОСОБА_4 про згоду на купівлю...", абзац третій пункту 5 Договору /а.с. 24/.

Згідно з статтею 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином, ОСОБА_11 не можна вважати належним доказом здійснення торгівельної діяльності за адресою: вул. Прилуцька, будинок 31-а, с. Верхоярівка, Пирятинського району Полтавської області в магазині "Продукти", саме ОСОБА_7, оскільки дане приміщення знаходиться в спільній сумісній власності, неможливо виділити частки на кожного з власників на користування даним приміщенням.

Дослідивши ОСОБА_11 оренди нерухомого майна від 01 квітня 2014 року колегія встановила, що даний договір укладений між ОСОБА_13 /орендодавець/ та ФОП ОСОБА_7 /а.с.22-23/. Згідно пункту 1 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю - магазин, який знаходиться за адресою: м. Пирятин, площа Червоноармійська, Пирятинського району, Полтавської області. ОСОБА_11 укладено на 3 роки /пункт 8 Договору/.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. ОСОБА_11 найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону /стаття 794 Цивільного кодексу України/.

Наданий позивачем ОСОБА_11 оренди нерухомого майна від 01 квітня 2014 року не відповідає вище переліченим вимогам, що дає право вважати що при укладанні Договору сторонами не було додержано вимог встановлених Цивільним кодексом України.

За таких обставин вказаний ОСОБА_11 не може бути належним доказом в розумінні глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, в наданих під час перевірки письмових поясненнях продавцем магазину "Продукти" ОСОБА_9 вказано, що вона працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_4 /а.с.45/. Аналогічні за змістом письмові пояснення були надані продавцем магазину "Калина" ОСОБА_8 /а.с.46/.

Отже, судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірок торгівельних об'єктів: магазину "Продукти" та магазину "Калина" продавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в наданих поясненнях вказано, що вони працюють саме у ФОП ОСОБА_4, а не у ФОП ОСОБА_7 Також встановлено, що саме ФОП ОСОБА_4 приймав участь в проведених перевірках та саме він здійснив допуск посадових осіб органу державного контролю до проведення фактичної перевірки, що зафіксовано у відповідних направленнях на перевірку, актах перевірок та актах відмови у підписанні та отриманні актів перевірок.

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про застосування спрощеної системи оподаткування від 25 січня 2012 року /а.с.150-151/. Відповідно до якої податкова адреса значиться: 37000, Україна, Полтавська область, Пирятинський район, с. Верхоярівка, місце провадження господарської діяльності: Україна. Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту та 52.48 - торгівля квітами, рослинними добривами, домашніми тваринами та кормами для них.

Також в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про застосування спрощеної системи оподаткування від 14 вересня 2015 року, якою внесено зміни до свідоцтва платника єдиного податку щодо місця провадження господарської діяльності /а.с.149/. Відповідно до заяви податкова адреса значиться: 37000, Україна, Полтавська область, Пирятинський район, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, будинок 69, місце провадження господарської діяльності: м. Пирятин, площа Червоноармійська, 52 та село Верхоярівка, вул. Прилуцька. Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 47.24 - роздрібна торгівля хлібобулочними виробами в спеціалізованих магазинах та 47.76 - роздрібна торгівля квітами.

Дослідивши надані до суду заяви колегія приходить до висновку, що позивачем з метою ухилення від сплати штрафних санкцій, встановлених податковими повідомленнями-рішеннями від 19 грудня 2014 року №0000202102, №0000212102, № НОМЕР_1, №0000232102, №0000242102, №0000252102, №0000262102, №0000272102, №0000282102, та введення суду в оману було подано до суду копію заяви поданої дружиною позивача (ОСОБА_7М.) до Лубенської ОДПІ про застосування спрощеної системи оподаткування від 14 вересня 2015 року, з метою внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку щодо місця провадження господарської діяльності. Так, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25 січня 2012 року місце провадження господарської діяльності значиться - Україна /а.с.150 зворотній бік/, у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 14 вересня 2015 року місце провадження господарської діяльності значиться: м. Пирятин, площа Червоноармійська, 52 та село Верхоярівка, вул. Прилуцька /а.с.149 зворотній бік/.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка в господарських одиницях: магазині "Продукти", що розташований за адресою: с. Верхоярівка, Пирятинського району, Полтавської області та магазині "Калина", що розташований за адресою: площа Червоноармійська, м. Пирятин, Полтавська область проводилася 21 листопада 2014 року, а заява про застосування спрощеної системи оподаткування, якою внесено зміни до свідоцтва платника єдиного податку щодо місця провадження господарської діяльності, подана 14 вересня 2015 року, тобто вже під час судового розгляду справи.

Таким чином, твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи і спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких інших підстав для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем наведено не було.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними та скасування рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги" та рішення ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги" суд зазначає наступне.

Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 8.1 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2014 р. за № 99/24876 (далі - Порядок № 848), за результатами проведення процедури адміністративного оскарження органом доходів і зборів приймається рішення. Рішення оформляється на бланку органу доходів і зборів, який розглянув скаргу.

Згідно п. 9.1 Порядку № 848, у разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги.

Відповідно до п. 9.2 Порядку № 848, при розгляді скарги орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.

Згідно п. 9.5 Порядку № 848, рішення за результатами розгляду скарги після реєстрації надсилається (надається) платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № 0000282102 /а.с.137/.

Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги" залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, а скаргу ФОП ОСОБА_4 - без розгляду /а.с.17-19/.

Рішенням ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги" податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10 та рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги" залишено без змін, а скаргу без задоволення /а.с.20-21/.

Як вбачається із спірних рішень, ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України, приймаючи рішення за результатами розгляду скарг, досліджували докази та керувалися нормами чинного податкового законодавства України.

Відтак, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України прийняли спірні рішення в межах наданих повноважень та в межах правового поля, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Таким чином, позовна вимога про визнання нечинним та скасування рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03 квітня 2015 року № 104/Ш/16-31-10-04-11 "Про результати розгляду скарги" та рішення ДФС України від 03 червня 2015 року № 5097/Ш/99-99-10-01-02-25 "Про результати розгляду скарги" не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, було доведено про правомірність встановлених під час перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73 грн. 08 коп.

Розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (розмір майнових вимог становить 139000,00 грн).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 278,00 грн, що підтверджується квитанцією від 01 липня 2015 року /а.с.3/.

Таким чином, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову решта суми судового збору в розмірі 2575,08 грн підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_4 до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області, Головного управління ДФС у Полтавські області, Державної фіскальної служби України про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 2575 /дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять/ гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя ОСОБА_14 суддя суддя ОСОБА_15 ОСОБА_10