Постанова № 52446040, 09.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09.09.2011 р. Справа № 2а-5686/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

ТОВ Миколаївського підприємства "Термінал-Укрхарчозбутсировина", (вул. Велика Морська, 63,Миколаїв,54001)

до

Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, (вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 16.09.2010 року №0000430037/0, від 31.12.2010 року №0000530037/0,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»(надалі по тексту ТОВ МП «Термінал –УХЗС»Товариство, ТОВ, позивач, підприємство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 16.09.2010 № 0000430037/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 062 925,00грн.; податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0000530037/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 824593,00грн., обґрунтовуючи вимоги посиланням на незаконність постановлених контролюючим органом рішень.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (надалі по тексту ДПІ, відповідач) позов не визнала, зазначивши про те, що, оскільки у контрагентів Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»в ланцюгах постачання (друга-четверта ланка) встановлено взаємовідносини з суб’єктами господарської діяльності, які –порушили свої податкові зобов’язання, контролюючим органом правомірно зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При цьому, реальність господарських операцій позивача з контрагентами по господарським правовідносинам відповідачем не оспорюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з 30.08.2010 року по 10.09.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання правомірності підтвердження залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість за періоди –травень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.09.2010 №929/37/13857469 (далі –акт перевірки №929) та прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 № 0000430037/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 062 925,00грн..

В Акті перевірки №929 зазначено, що в порушення п.1.8. ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон про ПДВ), позивачем завищено заявлене бюджетне відшкодування :

- за червень 2009 року на суму 5 977,00 грн,

- за жовтень 2009 року на суму 132 514,00 грн,

- за листопад 2009 року на суму 138 614,00 грн,

- за січень 2010 року на суму 633 135,00 грн,

- за лютий 2010 року на суму 110 665,00 грн,

- за квітень 2010 року на суму 42 020,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2010 № 0000430037/0 зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість:

- за червень 2009 року на суму 5 977,00 грн,

- за жовтень 2009 року на суму 132 514,00 грн,

- за листопад 2009 року на суму 138 614,00 грн,

- за січень 2010 року на суму 633 135,00 грн,

- за лютий 2010 року на суму 110 665,00 грн,

- за квітень 2010 року на суму 42 020,00 грн.

Крім того, з 07.12.2010 року по 27.12.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ МП «Термінал –УХЗС»з питання правомірності підтвердження залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.12.2010 №1391/37/13857469 (далі –акт №1391) та прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0000530037/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 824 593,00грн.

В Акті перевірки №1391 зазначено, що в порушення п.1.8. ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.1 ст.7 Закону про ПДВ, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на 824 593,00грн..

Відповідачем зазначено (стор.23 акта №929,стор.47 акта №1391), що в ході перевірки «досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання (друга-четверта ланка) встановлено взаємовідносини з суб’єктами господарської діяльності, які –порушили свої податкові зобов’язання, що стало підставою для висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ МП «Термінал-УХЗС» вимог про надання податкової вигоди –відшкодування ПДВ з державного бюджету, оскільки він діяв без належної обачності й обережності».

В мотивацію цієї позиції на стор.9-23 акта №929 та на стор.37-47 акта №1391 зазначено, що окремі підприємства по другому-четвертому «ланцюгах», з якими ТОВ МП «Термінал- УХЗС»взагалі не мало ніяких взаємовідносин, згідно баз даних державної податкової служби зняті з обліку, припинені, відсутні за місцем знаходження на день складання актів перевірок.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивачем надано до суду копії документів, що підтверджують вчинення цивільно-правових угод і здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами за податкові періоди, охоплені перевірками, а саме –копії договорів, накладних, товаротранспортних накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), виписок банку, інших документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивачем:

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Премиум Ойл»(ЄДРПОУ 35817342) за жовтень,грудень 2009 року, березень, червень 2010року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Укррос-транс»(ЄДРПОУ 30056859) за травень 2009 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «ППС-Союз»(ЄДРПОУ 33798632) за вересень 2009 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ПП «Диволд»(ЄДРПОУ 34917799) за вересень 2009 року та січень 2010року;

- копії документів по взаємовідносинах з ПП «Фірма Ерликон-агро»(ЄДРПОУ 30243879) за вересень 2009 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Ларго-груп»(ЄДРПОУ 36579336) за березень 2010 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ПП «ГЕНІР-БУД»(ЄДРПОУ 31192731) за вересень 2010 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Стим»(ЄДРПОУ 31946083) за вересень 2010 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Теплотехкомплект»(ЄДРПОУ 30899986) за вересень 2010 року;

- копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «ЕвроТехСервис»(ЄДРПОУ 36486210) за вересень 2010 року.

Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки. Податковим органом ні в ході перевірок, ні під час судового розгляду не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В судовому засіданні відповідачем підтверджено відповідність первинних документів, наданих позивачем, вимогам чинного законодавства.

Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р №327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»в (надалі –Закон про ПДВ) встановлено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. З метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів(послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті Закону про ПДВ платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгах (після безпосередніх контрагентів позивача за другими, третіми та іншими ланцюгами) постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб’єкта господарювання, який виконав зобов’язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно положень пп. 7.2.1 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, 7.5.1 п.7.5, 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 Закону про ПДВ ТОВ МП «Термінал-УХЗС»виконало усі обов’язкові умови для виникнення у нього права на бюджетне відшкодування, а саме:

-податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

-ТОВ МП «Термінал-УХЗС»оплатило на користь постачальників вартість товарів (робіт, послуг) з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

-ТОВ МП «Термінал-УХЗС»відповідно до Закону оформило належним чином декларації з ПДВ.

-безпосередні постачальники товарів (послуг) включили отримані суми ПДВ до податкових зобов’язань.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку не безпосереднім контрагентами позивача (які вданому випадку є добросовісними платниками податків), а іншими суб’єктами господарювання в другому-четвертому ланцюгах постачання в разі фактичного здійснення господарської операції (що не оспорюється відповідачем), не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму задекларованого ним бюджетного відшкодування.

Закон про ПДВ не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування у залежність від перерахування до бюджету ПДВ контрагентами безпосереднього контрагента підприємства (позивача). В даному випадку покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків іншими суб’єктами господарювання в другому-четвертому ланцюгах постачання, з якими взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Інкримінування позивачеві вчинення дій без належної обачності і припущення про те, що йому (позивачеві) мало бути відомо про фактичний адміністративно-майновий контрагентів в другому-четвертому ланцюгах постачання, з якими позивач взагалі не мав відносин, не ґрунтується на чинному законодавстві і є здогадом, який не може бути використано як доказ у справі.

Так, статті 9 та 10 Закону України «Про систему оподаткування»для платників податків не передбачають обов’язку та не надають права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення ними господарської діяльності (в тому числі відносно походження товару, реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, тощо).

Законодавство України не надає позивачеві права контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість інших платників податків, тим більше щодо суб’єктів підприємницької діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових відносин.

Порушення суб’єктами підприємницької діяльності –контрагентами ТОВ МП «Термінал-УХЗС» в другому-четвертому ланцюгах постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача. Якщо суб’єкти господарювання в другому-четвертому ланцюгах постачання не виконали своїх зобов’язань стосовно обчислення та/або сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки саме відносно цих осіб.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по реальним господарським операціям.

Відповідачем не доведено неправомірність включення ТОВ МП «Термінал-УХЗС»сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам підприємства, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до оформлення протиправних актів перевірок.

Одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв’язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Констатування фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні органом державної податкової служби офіційних документів (акти перевірок №929 та №1391).

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Поряд з цим, пп. 21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України зазначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим кодексом та іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім іншого, на презумпції правомірності рішень платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та правомірність прийнятих рішень.

Таким чином, відповідач, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії (рішення), що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізовної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 16.09.2010 № 0000430037/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізовної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 31.12.2010 № 0000530037/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївського підприємства «Термінал-Укрхарчозбутсировина» 6 (шість) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний