Постанова № 52445061, 21.09.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року Справа № П/811/2412/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

при секретарі: Потєхіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області про скасування рішення та наказу,

в с т а н о в и в

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати дії Олександрійської обєднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області щодо призначення документальної планової невиїзної перевірки відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року незаконними;

- визнати незаконним наказ Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області № 35 від 03.02.2015 року про проведення документальної планової невиїзної перевірки;

- визнати незаконною та скасувати вимогу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області № Ф-0004501702 від 13.03.2015 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 69971,16 грн.;

- визнати незаконним та скасувати Рішення Олександрійської обєднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області № НОМЕР_1 від 10.06.2015 року про застосування штрафних санкцій на суму 9695,91 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що на підставі наказу № 35 від 03.02.2015 року, Олександрійською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рнок. НОМЕР_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, внаслідок чого було складено акт від 13.03.2015 року № 59/17-02-2374801236.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано вимогу № Ф-0004501702 від 13.03.2015 року та податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 року № НОМЕР_3 , яке після процедури адміністративного оскарження було скасовано та прийняте нове рішення від 10.06.2015 року № НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що відповідачем при проведені перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволені.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 вказаного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.3 Податкового кодексу України передбачено, що проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами забороняється.

Згідно пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що посадовими особами Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області 03.02.2015 року прийнято наказ №35 про проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року (а.с.10).

На підставі даного наказу, посадовими особами Олександрійської ОДПІ проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рнок. НОМЕР_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, внаслідок чого було складено акт від 13.03.2015 року № 59/17-02-2374801236. (а.с. 12-31).

Згідно висновків зазначеного акту встановлено наступні порушення позивачем:

- пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання декларації про доходи за звітний період 2012 рік при граничному терміні подання по 11.02.2013 року, фактично подані за 2012 рік 22.02.2013 року;

- ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та П 3.2 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 454, щодо неподання звіту про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», щодо заниження суми єдиного внеску на 69971,16 грн., в. тому числі за 2011 рік на 18171,70 грн., за 2012 рік на 26387,96 грн., за 2013 рік на 13256,09 грн. та за 2014 рік на 12155,41 грн.;

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, щодо завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 609 грн. у травні 2013 року;

- п.198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в декларації по ПДВ за травень 2013 року на суму 312 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Олександрійською ОДПІ прийнято рішення від 13.03.2015 року № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій в сумі 10303,68 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 69971,16 грн. та сформовано вимогу від 13.03.2015 року № Ф НОМЕР_4 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 69971,16 грн. в тому числі недоїмка в сумі 69971,16 грн.

Після процедури адміністративного оскарження рішення від 13.03.2015року №0004491702 було скасоване та прийняте нове рішення від 10.06.2015 року №0010351702.

В Акті від 13.03.2015 року № 59/17-02-2374801236 зазначено, що в ході перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2012 року по 31.12.2014 рік здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку на додану вартість та ЄСВ.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан та доходи порушень не встановлено. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року самостійно задекларував в податкових деклараціях про майновий стан та доходи чистий оподаткований дохід в сумі 201646грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 52368грн. (декларація №42141 від 09.02.2012 року), за 2012 рік в сумі 76046 гри. (декларація №130000296 від 22.02.2013 року), за 2013 рік 38202 грн. (декларація №909005142 від 08.02.2014 року), за 2014 рік в сумі 35030 грн. (декларація №907969335 від 02.02.2015 року).

При цьому, встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подавав звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску до контролюючих органів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки.

У відповідності з вимогами п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи.

Відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою для нарахування єдиного внеску для фізичних осіб підприємців (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є отриманий дохід від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суми доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до вимог частини 3 ст.7 вищезазначеного закону, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до п.4 частини 4 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», максимальна величина бази нарахування єдиного внеску-максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3.16 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1622/24154, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 1 жовтня 2011 року п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 1 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.4 частини 1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок..

Згідно п.3.2 ч.3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.13 №454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.13 за №1628/24160, фізичні особи - підприємці, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітнім періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно додатком 5 до цього Порядку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 16 ст.25 Закону №2464-VI, встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Актом перевірки визначено, що ФОП ОСОБА_1 занижено базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 201646,00 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 52368 грн., за 2012 рік в сумі 76046 грн., за 2013 рік 38202 грн., за 2014 рік в сумі 35030 грн..

Таким чином, відповідно п.2 частини 1 ст.7 Закону №2464-VI, ФОП ОСОБА_1 занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування самозайнятої особи на загальну суму 69971,16 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 18171,70 грн., за 2012 рік в сумі 26387,96 грн., за 2013 рік в сумі 13256,09 грн., за 2014 рік в сумі 12155,41 грн.

Стосовно посилання позивача на неправомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня2014 року ПІ 71-УШ, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що обмеження щодо заборони проведення перевірок контролюючими органами з 1 січня 2015 року не поширюються саме на згаданих у ній суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого, законодавства з 01.01.2012 по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 р.

Виходячи з наведеного аналізу вищевказаних норм вбачається, що на позивача не поширюються встановлені пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 року №71-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмеження щодо заборони проведення контролюючими органами з 1 січня 2015 року перевірок в частині дотримання законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином рішення про проведення документальної планової перевірки винесено за умов та на підставах передбачених Податковим кодексом України, податковий орган діяв в межах повноважень та відповідно наказ № 35 від 03.02.2015 року, вимога від 13.03.2015 року №Ф-0004501702 та рішення від 10.06.2015 №0010351702 винесені без порушення законодавства.

Відповідно до частини першої ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги являються не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

В задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнок НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Олександрійської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області про скасування рішення та наказу витрати зі сплати судового збору у розмірі 1534,68 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 28 вересня 2015 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2