Постанова № 52445005, 16.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року 810/4680/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика"доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0000582201.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "Аркона Лідер" угоди і неправомірно нарахував грошові зобовязання по податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просив суд відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у звязку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, також просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" зареєстроване як юридична особа 11.09.2011, перебуває як платник податків на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Аркона Лідер" (код за ЄДРПОУ 39238978) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 30.12.2014 №102/10-13-22-05/05468558, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2014 року на загальну суму 52156,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0000582201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 78234,00 грн., з яких 52156,00 грн. - за основним платежем та 26078,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на наявності ознак нереальності здійснення фінансово-господарських операцій позивачем, які спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків для здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання.

Такий висновок податкового органу суд вважає необґрунтованим у звязку з наступним.

Як встановлено судом, у перевіряємий період ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Аркона Лідер".

Так, 29 липня 2014 року між ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" та ТОВ "Аркона Лідер" укладено договір поставки №290714/1, відповідно до умов якого ТОВ "Аркона Лідер" (Постачальник) в порядку та на умовах визначених договором зобовязується передати у власність Покупця (ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика") товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2 Договору умова поставки товару - самовивіз за рахунок Покупця. Товар вважається поставленим з моменту прийняття його в повному обсязі від Постачальника. Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Постачальник зобовязується видати Покупцеві належним чином оформлені документи на товар.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за продукцію можуть здійснюватись Покупцем у безготівковому порядку протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту отримання товару зустрічними поставками товарів в оплату заборгованості, а також векселями за згодою Сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткової накладної від 15.08.2014 №1508/050 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: підносок металевий - 720 п., шкірпідкладка - 15,1 кв.м. на загальну суму з ПДВ 18151,57 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.08.2014 №1508/050.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 15.08.2014 №522.

На підставі видаткової накладної від 14.08.2014 №1408/077 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: підносок металевий - 2450 п. на загальну суму з ПДВ 58800,00 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.08.2014 №1408/077.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 14.08.2014 №521.

На підставі видаткової накладної від 11.08.2014 №1108/098 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей резиновий - 555 кг., петля взуттєва антикорозійна - 100т. шт., пластина металева - 590 п. на загальну суму з ПДВ 58680,00 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.08.2014 №1108/098.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 11.08.2014 №532.

На підставі видаткової накладної від 08.08.2014 №808/040 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: блочка Б-97 - 30 т. шт., голки для пром. машин - 1200 шт., коробки упаковочні - 40 шт., неткані матеріали В270 - 455 пог. м., петля взуттєва антикорозійна - 100 т. шт., термопласт ТЕРМО 15/2 - 20 кв.м., шкірпідкладка - 300 кв.м. на загальну суму з ПДВ 58671,00 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.08.2014 №808/040.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 08.08.2014 №531.

На підставі видаткової накладної від 05.08.2014 №508/061 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей нейрит - 90 кг., клей резиновий - 500 кг., краска НЦ - 120 кг., крем-краска - 120 кг., підносок металевий - 250 п., шарголін - 145 кв.м. на загальну суму з ПДВ 59115,00 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 05.08.2014 №508/061.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 05.08.2014 №518.

На підставі видаткової накладної від 04.08.2014 №408/061 ТОВ "Аркона Лідер" передало у власність позивачу наступний товар: клей резиновий - 1000 кг., петля взуттєва антикорозійна - 28 т. шт., підносок металевий - 500 п. на загальну суму з ПДВ 59520,00 грн.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.08.2014 №408/061.

ТОВ "Аркона Лідер" на адресу позивача було виписано податкову накладну від 04.08.2014 №530.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що транспортування придбаного товару здійснювалось водієм ОСОБА_1 транспортним засобом ГАЗ марки 3302-414, що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу автомобіля №ЮО-04 від 21.04.2009.

Оплата за придбаний товар була здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку №26004325693, а саме: 15.09.2014 у розмірі 312937,57 грн.

Вказані документи досліджувались в ході перевірки, про що відображено в Акті, і на їх підставі позивачем сформовано дані податкової звітності.

Суму ПДВ сплачену на користь ТОВ "Аркона Лідер", позивачем віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Вказані обставини не заперечувались податковим органом та підтверджується відомостями, викладеними в Акті перевірки.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, викладених в листі ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.11.2014 №1/7/26-50-22-08 щодо діяльності ТОВ "Аркона Лідер" по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за серпень 2014 року, згідно з яким стан платника ТОВ "Аркона Лідер" - 8, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано у звязку з відсутністю за місцезнаходженням. Також зазначено, що СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків від 22.09.2014 №819/10-26500703. Згідно даного висновку, засновник та директор ТОВ "Аркона Лідер" ОСОБА_2 надав заяву, в якій зазначив, що підприємство зареєстрував на своє імя за грошову винагороду, наміру ведення фінансово-господарської діяльності він не мав, до бухгалтерської та податкової звітності, заключення договорів, зняття коштів ніякого відношення не мав.

На підставі викладеного посадова особа податкового органу дійшла висновку, що фінансово-господарська діяльність із ТОВ "Аркона Лідер" має "вигодотранспортуючі" ознаки, а ТОВ "Вишнівська взуттєва фабрика" ознаки "вигодоотримувача" та вбачається маніпулювання показниками податкової звітності.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки та у запереченнях, ТОВ "Аркона Лідер" має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій, у звязку з чим фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вказаним підприємством визнані такими, що є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

У той же час суд, дослідивши документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Разом з тим, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями Акту перевірки.

Згідно п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу Порядком заповнення податкової накладної визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.

Правочин, що відображає здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Аркона Лідер", належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства, та відображено у податковій звітності позивача.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у Акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом на виконання правочину, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ у вказаного підприємства.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання ТМЦ і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім того, позивачем надано суду докази того, що придбані у ТОВ "Аркона Лідер" ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності під час виробництва взуття, що підтверджується належним чином оформленим обліком товару по бухгалтерським рахункам - облік та списання матеріальних цінностей та подальшою реалізацією виробленої продукції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказаний правочин між позивачем та його контрагентом є реальним, товарним, взаємним, оплатним, таким, що відбувався та потягнув за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Аркона Лідер" здійснені в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

Також суд зазначає, що згідно Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням Цивільного кодексу України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.

Такий висновок узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, згідно якої питання встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду виключно у судовому порядку у разі наявності відповідної суперечки.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, позивач вважає, що посилання в Акті перевірки на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі пояснення засновника та директора ТОВ "Аркона Лідер" ОСОБА_2 щодо непричетності його до діяльності підприємства, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які б набрали законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Аркона Лідер".

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, складені за результатом проведення операції між позивачем та ТОВ "Аркона Лідер", які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований юридичною особою, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформленої податкової накладної відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Аркона Лідер", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.02.2015 №0000582201.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишнівська взуттєва фабрика" (код ЄДРПОУ 05468558) судові витрати у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.