Ухвала суду № 52443578, 12.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/509/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2977/15Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Корнієнка В.І.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №24 філії «Полтавське регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та процентів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 24 філії «Полтавське регіональне управління «Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) про стягнення коштів за договором банківського вкладу та процентів, який обґрунтовував тим, що він 08.01.2015 р. уклав договір-заяву банківського вкладу (надалі - Договір) і вніс на вкладний рахунок в Банку 84 307 грн. 97 коп. строком по 08.04.2015 р. Вказував на те, що він 29 квітня 2015 р. звернувся до Банку із заявами про повернення суми вкладу в розмірі 84 307 грн. 97 коп., але у видачі депозиту йому було відмовлено. 12.06.2015 р. позивач повторно звернувся із вимогою про повернення суми депозиту та надання інформації про стан договору, одночасно повідомивши Банк про намір припинити договірні відносини та повернення депозитних коштів, але повторне звернення Банком була проігнорована, відповідь надана не була і кошти не були повернуті. В зв'язку з чим позивач просив стягнути суму депозитного вкладу за договором в розмірі 84 307 грн. 97 коп., 526 грн. 64 коп. - три процента річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 33 807 грн. 53 коп. суми інфляційних збитків, а всього 118 641 грн. 20 коп.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 суму вкладу в розмірі 84 307 грн. 97 коп. та три процента річних в розмірі 256 грн. 39 коп., а всього 84 564 грн. 36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір у розмірі 845 грн. 64 коп.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Позивач погодився з рішенням місцевого суду та в апеляційному порядку його не оскаржує, тому рішення суду перевіряється в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 08.01.2015 р. позивач уклав з Банком Договір-заяву № 331832/285075/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 місяці в національній валюті на суму 84 307 грн. 97 коп. Відповідно до умов Договору позивач вніс грошові кошти в розмірі 84 307 грн. 97 коп. на депозитний рахунок.

Після закінчення строку дії договору, 08.04.2015 р. він був продовжений, відповідно до п. 7 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених положеннями п.5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Основні умови).

29.04.2015 р. позивач звернувся до Банку із заявою про повернення йому грошових коштів банківського вкладу в сумі 84 307 грн. 97 коп. та надати йому інформацію про стан Договору.

Відповідно до листа Банку № 483 від 02.06.2015 р. у видачі грошових коштів позивачу було фактично відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неповернення Банком грошових коштів з депозитного рахунку позивача на його вимогу, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивач є власником грошових коштів в розмірі 84 307 грн. 97 коп., які знаходяться на депозитному вкладі в установі Банку, який повинен був видати вклад позивачу на його першу вимогу, що Банк не зробив.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно п.5 Договору та п. 5.3 Основних умов, Банк повинен повернути вклад позивачу через 10 банківських днів після подання заяви про розірвання договору та повернення вкладу.

З матеріалів справи вбачається, що Банком взяті на себе зобов'язання по поверненню вкладу не виконані.

Відповідно до ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, про те, що невиконання «Банком» взятих за договором зобов'язань є підставою для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо неможливості застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки договір банківського вкладу не є грошовим зобов'язанням є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

Згідно з положеннями ст. 1054 та ст. 1058 ЦК предметом кредитного договору та договору банківського вкладу можуть бути лише грошові кошти. Відповідно при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язань, що випливають із зазначених договорів, підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК.

За змістом статей 526 та 1058 ЦК зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.В. Одринська

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ В.І. Корнієнко

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.В. Одринська

З оригіналом згідно: