Постанова № 52442738, 12.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року ( 14 год. 15 хв.)Справа № 808/4463/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Кредитні ініціативи»

про: визнання протиправними дій та скасування вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області старшого державного виконавця Косінова Ігора Вікторовича (далі по тексту Державний виконавець, Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому позивач просить:

визнати незаконним рішення старшого державного виконавця Косінова Ігора Вікторовича відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в частині встановлення обмежень користування арештованим та описаним майном, згідно з Актом опису та арешту майна від 28.07.2015 складеного в межах виконавчого провадження №48070645;

скасувати Акт опису та арешту майна від 28.07.2015, складений старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного териториального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №48070645, в частині що стосується обмежень в користуванні арештованим та описаним майном.

До судового засідання від позивача надано клопотання, в якому просить розглянути справу в порядку письмового провадження, адміністративний позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Жодних заяв або клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Від представника третьої особи до судового засідання також надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи в письмову провадженні.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи вказані обставини, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позов обґрунтовано тим, що 13.07.2015 Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №48070645 з примусового виконання виконавчого напису №6939, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про звернення стягнення на нежиле приміщення, XXVIII першого поверху літ.А-5, загальною площею 196,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд.6, що належить на праві власності ОСОБА_4.

В ході проведення виконавчих дій 28.07.2015 державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна вказаного нежилого приміщення.

На третій сторінці вказаного акту зазначено, що заборонено відчужувати, переплановувати, перебудовувати. А також встановлено обмеження користування описаним та арештованим майном, а саме користування можливо лише з письмового дозволу виконавця.

Цим же актом описане майно на відповідальне зберігання передано боржнику за виконавчим документом - ОСОБА_4, як власнику цього майна.

На четвертій сторінці вказаного акту вказано що додатково з метою належних умов зберігання прийнято рішення щодо заборони будь-яким особам користуватись описаним та арештованим майном. У випадку порушення режиму використання майном державним виконавцем додатково буде вирішено питання щодо опечатування описаного та арештованого майна.

Позивач вважає, що вказане рішення Державного виконавця є незаконним, оскільки прийняте з порушення законодавства, зокрема, ч.5 ст.57, ч.2. ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», порушує його права, як власника, та особи на відповідальне зберігання якої передане арештоване та описане майно.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначає, що обмеження у користуванні майном встановлено на законних підставах. Які визначені статтями 11 та 57 ЗУ «Про виконавче провадження», виключно для того, щоб майно після визначення його вартості експертом, мало той же товарний вигляд на період проведення електронних торгів. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.07.2015 Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження №48070645 з примусового виконання виконавчого напису №6939, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3, про звернення стягнення на нежиле приміщення, XXVIII першого поверху літ.А-5, загальною площею 196,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд.6, що належить на праві власності ОСОБА_4, на підставі Договору купівлі-продажу обєкта права комунальної власності м. Запоріжжя, посвідченого 29 липня 2008 року, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстровим №1841.

Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору №109/08, посвідченого 29 липня 2008 року, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстровим №1844 було передано в іпотеку в забезпечення зобовязань ОСОБА_1, по кредитному договору №85/08 від 29 липня 2008 року та по кредитному договору №86/08 від 29.07.2008 перед АБ «АвтоЗАЗбанк» правонаступником якого на цей час є Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», яке 21 липня 2014 року на підставі Договору факторингу, відступило право вимоги за Кредитними договорами та на підставі договору про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого 21 липня 2014 року, ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №3308, відступило права вимоги по Іпотечному договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

За рахунок коштів отриманних від реалізації Предмету іпотеку, - пропонується задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитних договорів за період з 21 липня 2014 року по 11 травня 2015 року, у загальному розмірі 4593304,24 грн..

Згідно з актом опису та арешту майна №48070645, який був складений державним виконавцем 28.07.2015 року в присутності боржника та присутності понятих, а також представника стягувача. Державний виконавець описав та наклав арешт на майно Нежиле приміщення, XXVIII першого поверху літ.А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поточна, буд.6, Загальна площа приміщення 196.6 кв.м.. Також вказаним актом опису та арешту боржнику заборонено відчужувати описане та арештоване майно, переплановувати та перебудовувати його. Також встановлено обмеження користування описаним та арештованим майном, а саме користування можливо лише з письмового дозволу державного виконавця (сторінка 3 акту).

Цим же актом описане майно на відповідальне зберігання передане боржнику ОСОБА_4. Про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна попереджена, про що зазначено в акті опису та арешті майна.

Також, на четвертій сторінці вказаного акту вказано що додатково з метою належних умов зберігання прийнято рішення щодо заборони будь-яким особам користуватись описаним та арештованим майном. У випадку порушення режиму використання майном державним виконавцем додатково буде вирішено питання щодо опечатування описаного та арештованого майна.

Відповідно до ч.5 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч.1та ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Згідно з ч.2. ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

Суд вважає, що рішення державного виконавця щодо обмеження користування описаним та арештованим нерухомим майном є незаконним, оскільки мотивів та підстав для прийняття рішення державним виконавцем встановлювати обмеження в користуванні приміщенням на яке звертається стягнення в акті опису та арешту не зазначено. Окрім того, згідно з ч.2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зберігач майна може користуватись майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. Тобто, правом користуватись нерухомим майном зберігач наділений зазначеною нормою закону, та таке право не може бути обмежене, в тому числі, письмовою згодою державного виконавця, як то зазначено в акті опису та арешті. Зберігач нерухомого майна в силу свого статусу має піклуватись про стан нерухомого майна, та не зменшувати його цінність, а у випадку дій останнього направлених на зменшення його цінності зберігач буде несе відповідальність передбачену законом.

Окрім того, згідно ч.5 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» в обмеженні користування повинні бути вказані - вид, обсяг і строк обмеження. Тобто в чому конкретно полягає обмеження в користування, обсяг такого обмеження та строк.

В акті опису та арешту майна немає по-перше мотивів з яких державний виконавець прийняв рішення встановити додаткові обмеження, щодо будь-яких осіб в користуванні, а також не зазначено виду, обсягу обмеження та строку, що є порушенням вказаної норми закону.

Описане та арештоване майно є нерухомим майном, й обмеження в розпорядженні таким майном є цілком достатнім для реалізації своїх повноважень державним виконавцем та є запорукою того, що нерухоме майно буде реалізоване. Встановлення ж додаткового обмеження, щодо користування описаним та арештованим нерухомим майном є незаконним.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, в частині встановлення обмежень користування арештованим та описаним майном, згідно з Актом опису та арешту майна від 28.07.2015, складеного в межах виконавчого провадження №48070645.

3.Скасувати Акт опису та арешту майна від 28.07.2015, складений старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №48070645, в частині що стосується обмежень в користуванні арештованим та описаним майном.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький