Постанова № 52442695, 28.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року о 15 год. 24 хв.Справа № 808/2457/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль»

до Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (далі позивач, ПМВКП «Ассоль») до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати рішення митного посту «Дніпрорудний» Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112020000/2015/000012/2 від 17.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Каток», Російська Федерація, укладено контракт №070-К від 07.07.2014, відповідно до умов якого постачальник ТОВ «Каток» продає, а покупець - ПМВКП «Ассоль» оплачує наступний товар: запчастини до інженерної техніки в кількості та асортименті, що уточнюється в обумовлених сторонами специфікаціях, які є невідємною частиною даного контракту. Товар купується на умовах FCA м. Челябінськ, згідно Інкотермс 2010.

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем на митну територію України імпортовано товар: запчастини для трактора Т-170, Т-10 та бульдозера Б-170, Б-10.

Для здійснення митного оформлення товару 15.04.2015 позивачем до митного посту «Дніпрорудний» Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №112020000/2015/000840, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 19174,69 гривень, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Перевіривши надані до митного оформлення товару документи, митний орган дійшов висновку, що вони містять розбіжності, а саме:

згідно контракту від 07.07.2015 №070-к (пункт 1.1 та п.3.4 товар придбається та постачається) на умовах FCA м. Челябінськ, згідно Інкотермс 2010, тоді як у інвойсах від 08.04.20115 №№87, 88, зазначено умови поставки FCA без зазначення редакції офіційних правил Міжнародної торгівельної палати для тлумачення торгівельних термінів (які періодично зазнають змін), що суперечить умовам контракту;

у товаротранспортному документі від 09.04.2015 №306010, який свідчить про укладення договору про перевезення, у графі 24 відсутній штамп одержувача;

у інвойсах від 08.04.2015 №№87, 88 відсутня дата специфікації, за якою відбувається поставка товару, що не дає змогу однозначно ідентифікувати інвойс;

у інвойсах від 08.04.2015 №87, 88 в таблицях значна кількість незаповнених реквізитів (наприклад, «к платежно-расчетному документу от», «цифровой код страны происхождения»).

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

17.04.2015 на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: товарні накладні від 08.04.2015 №№86, 87; лист Запорізької ТПП від 17.04.2015 №ОИ-191; комерційні пропозиції ТОВ «Завод тракторних запчастин» від 14.11.2014, від 24.11.2014; комерційна пропозиція ТОВ «Каток» від 02.03.2015 б/н; довіреність ТОВ «Каток» на гр.ОСОБА_4; повідомлення ПМВКП «Ассоль» від 17.04.2015 №ВЕД-574.

В ході проведення аналізу наданих позивачем митному органу додаткових документів відповідачем встановлено:

у поданому висновку Запорізької ТПП відсутнє джерело цінової інформації;

в інформації щодо підстав торгівельної операції в товарних накладних від 08.04.2015 №№86, 87 зазначено «контракт №070-к від 07.07.2014 Спец №№6, 7 FCA м. Челябінськ» в той час в рахунках фактурах від 08.04.2015 №86,87 зазначено відомості про «контракт №070-к від 07.07.2014 Сп. №№6, 7 FCA м. Челябінськ»;

в комерційних пропозиціях ТОВ «Завод тракторних запчастин» від 14.11.14, від 24.11.2014 №б/н, ціна товарів чинна на 24.11.2014 при умовах здійснення 100% передоплати за товар, в той час документально проведення 100% передплати за товар в митницю не надано;

декларантом не надані бухгалтерські документи в повному обсязі, а саме: первинні документи перевізника товару, картки рахунки руху коштів на рахунках продавця, перевізника та покупця товару.

При цьому відповідач зазначив, що заявлена митна вартість може бути визнана митницею лише за умови надання додаткових документів в повному обсязі.

Згідно вимог ч.4 ст.57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. 17.04.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112020000/2015/000012/2, та визначено митну вартість із застосуванням резервного методу. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку обґрунтованої наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте, наявність таких розбіжностей є субєктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що під час перевірки первинно наданих до митного оформлення товару документів, митним органом були встановлені розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару. Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки жодна з виявлених розбіжностей не впливає на визначення митної вартості товару.

Так, зазначення про відсутність у інвойсі редакції офіційних правил Міжнародної торгівельної палати для тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс) за наявності відповідного посилання у контракті від 07.07.2015 №070-к, відсутність у інвойсах від 08.04.2015 №№87, 88 дати специфікації, відсутність у товаротранспортному документі від 09.04.2015 №306010 у графі 24 штампу одержувача, а також наявність у інвойсах від 08.04.2015 №87, 88 значної кількості незаповнених реквізитів, може свідчити лише про недоліки в оформленні цих документів. Суд зазначає, що з урахуванням відсутності зауважень щодо достовірності поданих документів, відповідності числових значень складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари, у митного органу були відсутні підстави для запиту додаткових документів.

Крім того, суд звертає увагу, що у звязку з встановленими розбіжностями митний орган зобовязав позивача надати додаткові документи, вказавши їх повний перелік згідно ч.3 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 по справі № 21-591а15, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи встановлено, що митний орган не прийняв до уваги подані позивачем додаткові документи з посиланням на виявлені в них розбіжності та неповноту поданих документів.

Суд зазначає, що посилання митного органу на зазначення у поданих документах різних скорочень слова «Специфікація» та на умови Комерційної пропозиції, взагалі не можуть бути підставою для будь-яких висновків щодо митної вартості товару, оскільки не впливають на її формування. Крім того, на переконання суду комерційна пропозиція може використовуватись виключно в інформаційних цілях та не може бути покладена в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Також, посилання митного органу на обовязковість подання додаткових документів у повному обсязі прямо суперечить приписам ч.3 ст.53 Митного кодексу України, оскільки додаткові документи подаються за наявності.

Враховуючи викладе, суд дійшов висновку, що позивач на обґрунтування заявленої митної вартості імпортованого товару за першим методом подав всі необхідні документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) з розрахунку для товару №1 2,2 дол/кг, джерело МД 112020000/2014/003137 від 09.12.2014, для товару №2 6,78 дол/кг, джерело МД 112020000/2014/001538 від 16.06.2014, для товару №3 2,33 дол/кг джерело МД 112020000/2014/003137.

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-191 від 17.04.2015, відповідно до якого з врахуванням конюнктури ринку, умов контракту №070-К від 07.07.2014, характеристик товару та країни походження, вищезазначені контрактні ціни на запчастини к тракторам та бульдозерам в асортименті, на умовах поставки FCA м. Челябінськ, Російська Федерація, відповідає рівню цін постачальників подібної (аналогічної) продукції із РФ за зазначений період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112020000/2015/000012/1 від 17.04.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко