Постанова № 52442077, 19.10.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5142/15-а

Провадження № 2-а/552/220/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєва Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1, 31.08.2015 року року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

В позовній заяві посилався на те, що 14.08.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 552/2533/14-а виданого 28.10. 2014 року Київським районним судом м. Полтави про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві перерахувати та виплатити йому державну і додаткову пенсію, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.

Вважає, що постанова є незаконною, такою, що суперечать чинному законодавству.

В поданій до суду позовній заяві просив визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця від 14.08.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 45309929 .

Позивач ОСОБА_1 подав заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заперечення, в яких просив відмовитиу задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві свого представника у судове засідання не направив.

Враховуючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.

Установлено, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист, що виданий Київським районним судом м. Полтави 28.10. 2014 року про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50, 54 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 ЗУ « Про занальнобов»язкове державне пенсійне страхування» .

14.08. 2015 року державним виконавцем Дрібною Ю.А. винесена постанови про закінчення виконавчого провадження. В постанові, зокрема, зазначено, що виконавче провадження закінчене з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження.

Разом з тим, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 89 Закону в свою чергу передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Згідно ч.1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 даної статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Суд дійшов до висновку про необґрунтованість рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, такий висновок суперечить практиці Європейського суду з прав людини який неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу".

Відсутність відповідного фінансування не є поважною причиною для невиконання судового рішення.

Так, у своєму рішенні від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" (Заява №67534/01) Європейський суд з прав людини знову зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом, визначеним судовим рішенням. Проте затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V). У цій справі заявник не повинен був бути позбавлений можливості отримання відшкодування за рішенням, винесеним на його користь, що було дуже важливим для нього та його сім'ї, через стверджувані фінансові труднощі держави.

Тому суд, враховуючи норми ст. 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання всіх судових рішень, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Судові витрати у справі суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 159, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати такою, що не відповідає вимогам законодавства та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Дрібної Ю.А. від 14 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадженя ВП № 45309929 з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом міста Полтави .

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на постанову у 10-денний термін.

Головуючий Л.М. Васильєва