Рішення № 52440609, 13.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-1606/10 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/5400/15 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 26 13.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Токар Т.Ю.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ПАТ «Фольксбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № KF 45773 від 27 листопада 2007 року в сумі 1 694 118,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 вересня 2009 року становить 13 569 886 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 листопада 2007 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії в сумі 1 250 000 доларів США. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та видав позичальнику грошові кошти (транші) в межах ліміту кредитної лінії відповідно до додаткових угод до кредитного договору та заяв на видачу готівки. Однак, відповідач ОСОБА_3 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованих процентах, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 були укладені договори поруки. Оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_3 кредитні кошти не повернув, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2011 року позов ПАТ «Фольксбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 569 886 грн. 22 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2. просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2. зазначає, що строк виконання основного зобов'язання сплив 03 березня 2009 року, а вимога до поручителів була пред'явлена лише 24 листопада 2010 року. Ні нормами закону, ні умовами договорів не встановлена солідарна відповідальність поручителів. Предметом спору є самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні божники.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 листопада 2007 року між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № КF 45773. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору банк зобов'язується відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі 1 250 000, 00 доларів США строком на 20 років (п.1.1. договору). Процентна ставка за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 12 % річних. У випадку простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту (траншем) та або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 15% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 12 % річних (п.1.5. договору). Надання кредиту (траншу) здійснюється Банком в готівковій формі. Датою надання кредиту є дата отримання позичальником суми кредиту (траншу) з каси банку (п. 3.4. договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором 27 листопада 2007 року між ПАТ «Фольксбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № РО 91748, між ПАТ «Фольксбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - договір поруки № РО 91749, між ПАТ «Фольксбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - договір поруки - № РО 91750.

Згідно зазначених договорів поруки поручителі зобов'язалися у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором в строки і на умовах, визначених кредитним договором, виконати в повному обсязі зобов'язання боржника.

ВАТ «Фольксбанк» є правонаступником ПАТ «Фольксбанк»

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_3 перед банком становить 1 694 118,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 вересня 2009 року становить 13 569 886 грн. 22 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив строки погашення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши кошти за кредитним договором, позичальник ОСОБА_3 не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою, а, отже, поручителі ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність за порушення позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за договором.

Згідно п. 1.4 кредитного договору від 27 листопада 2007 року позичальник зобов'язується забезпечити повне погашення заборгованості по кредиту та нарахованих процентах за користування кредитними коштами в строк до 26 листопада 2027 року.

Згідно п. 5.2.11 кредитного договору якщо банк на основі умов кредитного договору вимагає здійснення внесків, строк виконання сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі внески або повернення кредиту повинні бути здійснені позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо після спливу тридцяти календарних днів позичальник не усунув порушення умов кредитного договору, вважається, що термін надання кредиту закінчився.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2009 року позивач надіслав позичальнику ОСОБА_3 повідомлення-вимогу, в якій зазначив, що банк вимагає не пізніше 02 березня 2009 року включно погасити заборгованість за кредитним договором. У разі не виконання зазначеної вимоги банк вимагає повністю повернути кредит та сплатити нараховані відсотки та можливі пеню, штрафи протягом 30 днів з дня отримання даного листа (т.1. а.с. 55).

Боржник не виконав вимогу банку про сплату простроченої заборгованості до 02 березня 2009 року, а отже вимога банку достроково повернути усю суму кредиту протягом 30 днів з дня отримання повідомлення набула чинності.

Пунктом 5.2.11 укладеного кредитного договору визначено, що у разі якщо після спливу 30 календарних днів позичальник не усунув порушення умов кредитного договору, вважається, що термін надання кредиту закінчився.

Відповідно до п. 10.2 кредитного договору всі повідомлення за кредитним договором будуть вважатися, зробленими належним чином у випадку, якщо здійсненні в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Надіслане банком повідомлення від 23.02.2009 року було повернуто без вручення через не проживання адресата за зазначеною ним адресою. При цьому на конверті проставлено штамп поштового відділення зв'язку боржника з датою 03.04.2009 року (Т.1 а.с. 57).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору, викладених в п.п. 5.2.11, 10.2 вважається, що боржник отримав повідомлення банку про дострокове повернення усієї суми кредиту саме 03.04.2009 року і повинен був не пізніше 03.05.2009 року виконати зазначену вимогу.

За таких обстави термін надання кредиту закінчився 03.05.2009 року, а отже і сплив строк виконання боржником основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, банк на протязі шести місяців з моменту спливу строку виконання основного зобов'язання боржника, тобто до 03.11.2009 року не пред'явив вимогу до поручителя ОСОБА_2 що в силу вимог ст. 559 ЦК України тягне за собою втрату права банку на звернення до зазначеного поручителя з вимогою про виконання обов'язку по поверненню кредиту, що не був виконаний боржником.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову до поручителя ОСОБА_2 Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог до зазначеного поручителя.

В той же час вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення суду про солідарне стягнення боргу за кредитним договором з інших поручителів, а саме з ОСОБА_4, та ОСОБА_5 не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 06.04.2012 року оскаржував зазначене судове рішення в апеляційному порядку, однак рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2012 року в задоволенні зазначеної апеляційної скарги було відмовлено, а рішення про солідарне стягнення з нього заборгованості залишено без змін. ОСОБА_2, оскаржуючи рішення суду в апеляційному порядку не надала суду відповідних повноважень оскаржувати зазначене рішення, в частині, що стосується прав та інтересів інших учасників судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2011 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KF 45773 від 27 листопада 2007 року відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», місце знаходження - вул. Грабовського, 11, м. Львів, ЄДРПОУ 19358632, на користь ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.