Вирок № 52440194, 19.10.2015, Миронівський районний суд Київської області

19.10.2015 Єдиний унікальний № 371/981/15-к

УКРАЇНА

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

Єдиний унікальний № 371/981/15-к

Провадження № 1-кп/371/70/15

19 жовтня 2015 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудика Ю.В.

при секретарі Семерей Л.М.

за участю прокурора Москаленка В.І., Баклагова Є.Ю.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Світле , Миронівського р-ну Київської обл. , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта базова середня, одруженого, працюючого помічником оперативного чергового чергової частини штабу Миронівського РВ ГУ МВС України у Київській області, раніше не судимого

за ст.. 286 ч. 1 КК України, суд

в с т а н о в и в :

Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він наказом начальника ГУ МВС України в Київській області № 306 від 29 квітня 2013 року призначений на посаду помічника оперативного чергового чергової частини штабу Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання - старший прапорщик міліції та він здійснював правозастосовні і правоохоронні функції, згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_3, виданого 17 червня 2000 року Миронівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_4 мав право керувати транспортними засобами категорії «А», «В» , «С».

21 листопада 2014 року біля 22 години 15 хвилин, ОСОБА_4, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 11 серпня 1998 року, виданого Миронівським РЕВ, рухаючись у напрямку від м. Київ до м. Миронівка Київської області на 102 + 585 кілометрі автодороги Н 01 Київ - Знамянка у с. Росава Миронівського р-ну Київської обл.., біля перехрестя з вул.. Комсомольська, будучи неуважним та не стеживши за дорожньою обстановкою, змінюючи напрямок руху, виконуючи поворот ліворуч у напрямку вул.. Комсомольська с. Росава Миронівського р-ну Київської обл.. та не переконавшись, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху у порушення п. п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких водій транспортного засобу зобов'язаний перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі у напрямку головної дороги , або розворотом повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїжджій частині, призначеній для руху у цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленою конфігурацією проїжджої частини, дорожніми знаками чи розміткою, крім того водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїжджій частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїжджій частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот, не надав перевагу у русі зустрічному транспортному засобу, здійснив поворот ліворуч з головної на другорядну дорогу, в результаті чого допустив зіткнення з передньою частиною автомобіля марки DAEWWO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_5 ОСОБА_7 під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному відносно руху автомобіля АЗЛК «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1 напрямку.

У результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля марки DAEWWO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку судово - медичної експертизи № 4 від 15 лютого 2015 року отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої таранної кістки зі зміщенням, забій правого гомілкоступневого суглобу, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом латерального відростка правої таранної кістки, що в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого досудовим слідством обвинувачується ОСОБА_4, передбачена ст. 286 ч.1 КК України, а саме порушення п. п. 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

ОСОБА_4 підлягає виправданню у вчиненні інкримінованого йому злочину з наступних підстав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексу порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим , якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 337 ч.1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ст. 2 ч. 1, 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 286 ч.1 КК України відповідальність настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції формулювання у цих норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно зясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягає названі у перелічених статтях порушення, норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Відповідно до п. 3 Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України включає три обов'язкових ознаки :

а) суспільно небезпечне діяння ( порушення правил безпеки дорожнього руху);

б) суспільно небезпечні наслідки ( заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень);

в) причинний зв'язок між діяннями і наслідками.

Допитаний у судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 винним себе по суті обвинувачення не визнав і пояснив, що він 21 листопада 2014 року автомобілем «Москвич» 21412, реєстраційний номер НОМЕР_1 з пасажиром в салоні автомобіля ОСОБА_8 біля 22 години 15 хвилин рухався автодорогою Знамянка - Київ в напрямку с. Зеленьки. Проїхавши АЗС «БРСМ - Нафта», що в с. Росава Миронівського р - ну Київської обл.. побачив як з правої сторони по ходу руху його автомобіля з вул.. Комсомольської виїжджає автомобіль про що свідчило світло фар цього автомобіля. Цей автомобіль не зупиняючись став виїжджати на головну дорогу по якій рухався його автомобіль. Намагаючись уникнути зіткнення він прийняв вліво, проте зіткнення уникнути не вдалося. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, а він, пасажир його автомобіля ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження та були доставлені в лікарню.

Аналогічні показам обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні дала свідок ОСОБА_8 повністю підтвердивши обставини подій вечора 21 листопада 2014 року та дорожньо транспортної пригоди.

Вважаючи доведеним винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 286 ч.1 КК України , досудовим слідством в обвинувальному акті вказано виключно дві обов'язкові ознаки об'єктивної сторони вчиненого злочину, а саме порушення водієм п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та наявність у потерпілої ОСОБА_1, згідно висновку судово - медичної експертизи № 4 від 15 лютого 2015 року тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Досудовим слідством не перевірялося та не зазначено в обвинувальному акті від 12 травня 2015 року наявність причинного зв'язку між порушенням водієм правил безпеки дорожнього руху та заподіянням потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що свідчить про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_4 об'єктивної сторони злочину.

Досудове слідство вважаючи доведеним винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України , як доказ вини, посилається на протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 21 листопада 2014 року, схему до протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, висновок експерта за результатами проведення транспортно трасологічної та автотехнічної експертизи № 5246/7693/15-52 від 29 квітня 2015 року .

Разом з тим, зазначені докази містять суперечливі відомості. Так у протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди (а. с. 93- 99), у розділі наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об'єктів (крил, коліс, уламків кузова, частин фарби, осколків скла, осипання землі, вантажу, що перевозився, слідів рідини та ін.) наявність будь - яких слідів на час його складення не зазначена. На схемі до протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди (а. с. 101) зафіксовано наявність осипу скла довжиною 15,7 м, шириною 6,7 м., у дослідницькій частині висновку експерта наявність відокремленого бамперу автомобіля «Москвич» ( а. с. 164 - 165)

У відповідності до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» навласників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації покладені обов'язки в тому числі разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про повідомлення та участь у проведенні огляду місця дорожньо - транспортної пригоди 21 листопада 2014 року представника дорожньо - експлуатаційної організації.

У відповідності до ст. 223 ч.7 КПК України для участі у процесуальних діях можуть бути запрошені поняті, якщо слідчий , прокурор вважатиме це за доцільне. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працював оператором ЗАС «БРСМ Нафта», що в с. Росава Миронівського р-ну Київської обл.. на автодорозі Київ - Знамянка, 21 листопада 2014 року перебував на своєму робочому місці. Біля 22 годин 15 хвилин повз АЗС проїхав автомобіль «Москвич» 21412 білого кольору в напрямку м. Києва та через незначний проміжок часу відчув «хлопок», з якого зробив висновок що сталася дорожньо - транспортна пригода. В цей час інших автомобілів , які б рухалися автодорогою в напрямку м. Києва не було . Невдовзі на АЗС прийшли працівники міліції та запросили його до участі у проведенні огляду місця дорожньо - транспортної пригоди в якості понятого . Коли прийшов до місця пригоди побачив пошкоджених два легкових автомобіля один з яких був «Москвич» 21412 білого кольору та інший автомобіль DAEWWO Nexia. Після цього повернувся на своє робоче місце. Через деякий час на АЗС прийшли працівники міліції та запропонували йому підписати протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди та схему до нього. Наскільки відомості, зазначені у цих документах, відповідали дійсним обставинам йому невідомо, оскільки участі у такій процесуальній дії не приймав.

З водіями обох автомобілів він не знайомий та будь-яких стосунків не підтримував.

Покази свідка ОСОБА_9 будь-якими доказами не спростовуються та суд їм вірить.

Щодо висновку експерта за результатами проведення транспортно з трасологічної та автотехнічної експертизи № 5246/7693/15-52 від 29 квітня 2015 року необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 1. 8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 р. за № 1/22533) далі за текстом Інструкції, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.

Відповідно до п. 3. 2 Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Згідно з вступом висновку експерта 12 березня 2015 року до Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла постанова від 27 лютого 2015 року по матеріалам кримінального провадження № 12014110220000585 від 22.11.2014 року старшого слідчого першого слідчого відділу управління прокуратури Київської області юриста 1 класу Доценко В.М. про призначення судової автотехнічної експертизи.

Разом з тим, постанови від 27 лютого 2015 року про призначення автотехнічної експертизи до матеріалів кримінального провадження не надана. Надана постанова датована 27 лютого 2014 року.

У п 3 дослідницької частини висновку експерта за результатами проведення транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № 5246/7693/15-52 від 29 квітня 2015 року ( а. с. 169 - 170) , експертом проведено моделювання місця зіткнення автомобілів, складена масштабна схема ДТП та розташування автомобілів в момент зіткнення відносно елементів проїзної частини на якій вказано наявність подряпин та ритвин на покритті, слід гуми правого колеса автомобіля АЗЛК.

Проте залишається нез'ясованим звідки у експерта зявилися дані про наявність таких слідів на покритті дороги, оскільки ні в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, ні на схемі до такого протоколу, ні в вихідних даних постанови про призначення судової автотехнічної експертизи від 27 лютого 2014 року відомості про наявність слідів на покритті не вказано.

Суд критично оцінює покази у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1 про обставини подій 21 листопада 2014 року оскільки вбачається їх зацікавленість у результаті розгляду кримінального провадження та їх покази належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Надані обвинуваченням докази винуватості ОСОБА_4 як то протоколи огляду транспортних засобів з ілюстрованими таблицями ( а. с. 106 - 113; 114 - 122), висновок експерта за результатами проведення - транспортно - трасологічної експертизи № 17285/14 - 52 від 12 лютого 2015 року, висновок експертів за результатами проведення автотехнічної експертизи № 5254/15 - 52 від 29 квітня 2015 року, висновок експертів за результатами проведення автотехнічної експертизи № 5253/15-52 від 29 квітня 2015 року свідчать про сам факт дорожньо транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено автомобілі, а висновок експерта № 4 від 15 лютого 2015 року по меддокументації, що провів судово-медичну експертизу по факту заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_1 свідчить про наявність таких тілесних ушкоджень у потерпілої, проте ніяким чином не вказують на винність ОСОБА_4

З огляду на встановлені судом обставини, зазначені докази на які посилається обвинувачення як на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України необхідно визнати недопустимими, а ОСОБА_4 підлягає виправданню, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено саме ним.

Оскільки суд прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення то у відповідності до ст. 326 КПК України цивільні позови прокурора в інтересах держави, потерпілих ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди необхідно залишити без розгляду.

Захід забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 326, 369 - 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч.1 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю про вчинене правопорушення ним.

Цивільні позови прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави у особі Комунального закладу Київської областної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 6332 грн. 19 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.; ОСОБА_2 про стягнення 20000,0 грн. моральної шкоди; ОСОБА_1 про стягнення 5000,0 грн. матеріальної шкоди та 45000,0 грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

Автомобілі АЗЛК «Москвич» 21412 , реєстраційний номер НОМЕР_1, DAEWWO Nexia , реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути власникам після набрання вироком законної сили.

Копію вироку учасникам розгляду кримінального провадження вручити невідкладно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі тридцяти днів з часу проголошення через Миронівський районний суд.

Суддя підпис Ю. В. Рудик

З оригіналом згідно.

Суддя Ю.В. Рудик