Ухвала суду № 52433343, 13.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р. № 876/8601/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об'єднання громадян Експлуатаційно-виробничого підприємства учбово-спортивна база «Закарпаття» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

26.05.2014 позивач звернувся в суд із адміністративним позовом у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0001102200, яке винесене Берегівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час планової перевірки було встановлено порушення нарахування податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води, з основного платежу за І кв. 2011 року в сумі 4219,68 грн та за ІІ кв. 2011 року в сумі 3171,84 грн. За вказані порушення відповідачем застосовано штрафні фінансові санкції відповідно в сумі 2109,84 та 1585,92 грн, внаслідок чого відповідачем порушено п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України який предбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства в період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються в розмірі не більше як 1 гривня за кожне порушення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатської області від 21.11.2013 № 0001102200 в частині за основним платежем на суму 13898,89 грн та за штрафними санкціями на суму 11628,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку в частині задоволення позову. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що збір за спеціальне водокористування поверхневих та підземних вод, а також за обсяг використаної термальної води, мав бути сплачений позивачем у 2011-2013 роках, чого ним не було зроблено. Також позивачем не подано декларації за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2 та 3 кв. 2013 року, у зв'язку з чим відповідачем до нього застосовано штрафні санкції у томі числі за повторне правопорушення.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Брегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області в період з 21.01.2013 по 01.11.2013 проведено перевірку Підприємства об'єднання громадян Експлуатаційно-виробниче підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2010 по 21.10.2013, результати якої оформлені актом від 08.11.2013 № 69-22/010/02647591.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення:

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в результаті чого не подано податкові декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за ІІ квартал 2013 року та за ІІІ квартал 2013 року;

- п. 324.1 ст. 324 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод на загальну суму 28398,73 грн, у тому числі за І квартал 2011 року на суму - 4219,68 грн; за ІІ квартал 2011 року на суму - 3171,84 грн; за ІІІ квартал 2011 року на суму - 2916,96 грн; за ІV квартал 2011 року на суму - 4191,36 грн; за І квартал 2013 року на суму - 5434,05 грн; за ІІ квартал 2013 року на суму - 3999,68 грн; за ІІІ квартал 2013 року на суму - 4465,16 грн.

21.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення за № 0001102200 яким збільшено податкове зобов'язання ЕВ «УСБ «Закарпаття» за платежем збір на спеціальне використання води в розмірі 44638,10 грн, у т.ч.: за основним платежем - 28398,73 грн, за штрафними санкціями - 16239,37 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що виходячи з мотивів наведених в позовній заяві, наданих представником позивача пояснень під час судового розгляду та доказів по справі, позивач фактично не згідний з нарахуванням збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за період за І-ІІІ кв. 2013 року та розміром застосованих штрафних санкцій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зокрема, в частині донарахування збору за 2013 рік на загальну суму 13898,89 грн, оскільки системний аналіз норм ПК України дає підстави для висновку, що платниками збору є водокористувачі (первинні та/або вторинні) які фактично використали воду і вказаний збір сплачується платником податку саме з обсягу фактично використаної води. Однак, враховуючи те, що позивач не здійснював фактичне використання води та ним було укладено відповідний договір на поставку води і факт передачі води ТОВ «Рекреаційно-спортивна база «Закарпаття» підтверджено належними первинними документами, протиправним є донарахування відповідачем за І-ІІІ кв. 2013 року збору за спеціальне використання води в розмірі 13898,89 грн (за І кв. 2013 року - 5434,05 грн; за ІІ кв. 2013 року - 3999,68 грн; за ІІІ кв. 2013 року - 4465,16 грн).

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2108,84 грн за заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води у розмірі 4219,68 грн за І квартал 2011 року, оскільки вказане порушення податкового законодавства вчинено в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, а тому відповідно до вимог п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, штраф застосовується у розмірі не більше 1 грн, а не в розмірі 2109,84 грн, як це зроблено відповідачем.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% у зв'язку з повторним порушенням податкового законодавства протягом 1095 днів за заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води за ІІ-IV квартал 2011 року, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про повторність вчинених ЕВ «УСБ «Закарпаття» у 2011 році порушень п. 324.1 ст. 342 Податкового кодексу України та доказів того, що податковим органом вже визначались податкові зобов'язання ЕВ «УСБ «Закарпаття» з цього податку на протязі 1095 днів. Відтак за відсутності факту повторного вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму, що перевищує 25% нарахованого податкового зобов'язання, тобто 2570,04 грн.

Щодо іншої частини податкового повідомлення-рішення, то суд першої інстанції дійшов висновку про його правомірність.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що виходячи з доводів апеляційної скарги, відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині задоволення позову. Позивачем таке в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, а відтак у апеляційному порядку в цій частині не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Переглядаючи в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції в оскарженій її частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

За змістом ст. ст. 46-48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

За приписами пп. 14.1.67 п. 14.1 ст. 14 ПК України збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Розділ XVI Податкового кодексу України (статті 323 - 328) визначає платників збору, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення та сплати збору.

Відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до пп. 324.1. ст. 324. ПК України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Статтею 326 ПК України визначено порядок обчислення збору, так згідно з п. 326.2 вказаної норми збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

При цьому в абз. 2 п. 326.2 ст. 326 Податкового кодексу України зазначено, що за обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем - постачальником.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платниками збору є водокористувачі (первинні та/або вторинні), які фактично використали воду, і вказаний збір сплачується платником податку саме з обсягу фактично використаної води.

При цьому виключення з вказаного правила відповідно до припису абз. 2 пп.326, ст. 326 Податкового кодексу України, можливе тільки у тому випадку коли обсяги води, переданої водокористувачем - постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Рекреаційно-спортивна база Закарпаття» та Підприємством об'єднання громадян Експлуатаційно-виробниче підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття» 05.12.2012 було укладено Договір купівлі-продажу термальної води за № 5/12-12ТВ.

На виконання вказаного договору протягом 2013 року позивачем реалізовано термальну воду в кількості 40310 метрів кубічних загальною вартістю 33054,20 грн.

Вказані господарські операції підтверджуються Актами про прийняття-передачу термальної води від 02.01.2013 р. на 6560 м3 термальної води; від 01.02.2013 р. на 5100 м3 термальної води; від 01.03.2013 р. на 4100 м3 термальної води; від 01.04.2013 р. на 4300 м3 термальної води; від 01.05.2013 р на 4200 м3 термальної води; від 01.07.2013 р на 3000 м3 термальної води; від 01.08.2013 року на 3300 м3 термальної води; від 01.09.2013 р. на 3250 м3 термальної води; від 30.09.2013 року на 3400 м3 термальної води.

Як вбачається з наданих копії журналу вимірів показників використання води позивачем за період з 01.01.2013 по 30.09.2013 було відібрано 40310 м3 води.

Відповідачем обставини щодо здійснення вказаних господарських операцій їх реальності не заперечуються та визнаються.

Оскільки позивач не здійснював фактичне використання води та ним було укладено відповідний договір на поставку води і факт передачі води ТОВ «Рекреаційно-спортивна база Закарпаття» підтверджено належними первинними документами, протиправним є донарахування відповідачем за І-ІІІ квартал 2013 року збору за спеціальне використання води в розмірі 13898,89 грн (за І квартал 2013 р. - 5434,05 грн; за ІІ квартал 2013 р. - 3999,68 грн; за ІІІ квартал 2013 р.- 4465,16 грн).

Відповідно нарахування суми штрафних санкцій у сумі 6949,44 грн за заниження збору за спеціальне використання води І-ІІІ квартал 2013 року в розмірі 13898,89 грн, також є протиправним.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 2109,84 грн за заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води у розмірі 4219,68 грн за І квартал 2011 року.

Відповідно до ст. 328 ПК України платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

У відповідності з п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки вказане порушення податкового законодавства вчинено позивачем в період з 1 січня по 30 червня 2011 року то відповідно до вимог п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, за вказане порушення штраф застосовується у розмірі не більше 1 грн.

Таким чином Берегівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатської області неправомірно визначено штрафну санкцію у розмірі 2108,84 грн (2109,84 - 1) за заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води за І квартал 2011 року.

Щодо застосування штрафних санкцій за заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води за ІІ-IV квартал 2011 року, то згідно розрахунку штрафних санкцій за недоплату сум податкових зобов'язань, відповідач при винесенні оскаржуваних рішень застосував ставку штрафної санкції у розмірі 50% у зв'язку з повторним порушенням податкового законодавства позивачем протягом 1095 днів.

Нормами статей 117, 119- 121, 123, 127- 128 Кодексу передбачено застосування санкцій за повторне порушення платниками податків податкового законодавства.

Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тобто вчиненні порушення протягом 1095 днів накладається штраф у розмірі 50 відсотків.

Визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про повторність вчинених ЕВ «УСБ «Закарпаття» у 2011 році порушень п. 324.1 ст. 342 Податкового кодексу України, та доказів щодо того, що податковим органом вже визначались податкові зобов'язання ЕВ «УСБ «Закарпаття» з цього податку на протязі 1095 днів.

Відтак за відсутності факту повторного вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму, що перевищує 25% нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню на суму 13898,89 грн за основним платежем та 11628,33 за штрафними санкціями.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 807/1826/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 16.10.2015.