Рішення № 52431556, 12.10.2015, Харківський районний суд Харківської області

12.10.15

Справа № 635/ 3726/15-ц

Провадження № 2/635/1938/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

при секретарі судового засідання - Журавльовій Є.А.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67409 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'ять) гривень 41 копійка та сплачений судовий збір в розмірі 674,09 гривень.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 28 серпня 2012 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №R553700336715B, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 81100 гривень строком до 28.09.2016 року, а остання в свою чергу зобов'язалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату (проценти) за користування ним у розмірі 33 % річних у строки, передбачені у договорі.

Діючи відповідно до умов Кредитного договору, банк свої зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі.

Починаючи з жовтня 2012 року, ОСОБА_2 в порушення пунктів 3 та 4 Кредитного договору систематично не виконувала зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача письмових заперечень проти позову не надав, у судовому засіданні позов визнав частково, у сумі 40 тисяч гривень, та пояснив, що дійсно між сторонами укладено кредитний договір, кредит відповідач повертала, поки була можливість. На підставі п. 5.4.1 кредитного договору позичальник має право звертатись до банку щодо зменшення плати за кредит. Відповідач неодноразово зверталась до позивача з проханням про реструктуризацію боргу, але у реструктуризації було відмовлено. Вона є фізичною особою-підприємцем з 2003 року, вид діяльності - утримання кафе. Проте у 2014 році за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова вона позбавлена права користуватися цим приміщенням, у зв'язку з чим не має можливості здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати кредит, що є форс-мажорними обставинами. Відповідно до статті 607 ЦК України це неможливість виконання зобов'язання. Відповідач з 81 тисячі кредиту вже сплатила 72 тисячі, у зв'язку з чим вважає сплату 40 тисяч грн. достатньою.

Заслухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини.

28 серпня 2012 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №R553700336715B, згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 81100 гривень строком до 28.09.2016 року, а остання зобов'язалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату (проценти) за користування ним у розмірі 33 % річних у строки, передбачені у договорі.

Банк свої зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 228915 від 28 вересня 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з повернення кредиту станом на 25 грудня 2014 року розмір заборгованості за кредитним договором складає 67409 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'ять) гривень 41 копійка, з яких:

50040,69 грн. - строкова заборгованість за кредитним договором;

7824,39 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором;

498,18 грн. - інфляційні втрати нараховані на прострочену заборгованість по кредиту;

69,21 грн. - 3%річних нараховані за прострочену заборгованість по кредиту;

1481,70 грн. - строкова заборгованість по процентам за користування кредитом;

1545,54 грн. - прострочена заборгованість по процентам;

311,73 грн. - інфляційні втрати нараховані на прострочену заборгованість по процентам;

30,45 грн. - 3% річних нараховані за прострочену заборгованість по процентам;

5607,52 грн. - пеня нарахована за несплату кредиту та процентів.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1064 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та на вимогу кредитора (Банка) зобов'язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків на підставі ст.624 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України передбачено сплату неустойки як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вивчивши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, враховуючи, що відповідачем не надано заперечень проти вказаного розрахунку та суми боргу, суд погоджується з позовними вимогами щодо дострокового стягнення з відповідача заборгованості за кредитом з урахуванням інфляційних витрат і трьох процентів річних від простроченої заборгованості.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника відповідача на припинення зобов'язання неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 ЦК України), оскільки стороною відповідача не доведено існування такої обставини. Зазначені представником відповідача обставини, на думку суду, відносяться до категорії звичайного господарського ризику і не є такими, що свідчать про припинення зобов'язання відповідно до статті 607 ЦК України. З аналогічних підстав вказані обставини не є форс-мажорними.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, підлягають присудженню позивачеві понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 674,09 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 617, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 79, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 67 409 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'ять) гривень 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 674,09 грн. (шістсот сімдесят чотири грн. 09 коп.)

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко