Рішення № 5242844, 01.06.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.09р.Справа № 7/69-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс", м. Мелітополь Запорізької області

До Підприємця фізичної особи ОСОБА_1, с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області

Про стягнення 44301, 05 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Гамаюнов С. С., дов. № 3 від 07.05.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (м. Мелітополь Запорізької області) просить стягнути з Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області) на свою користь основний борг у розмірі 30868, 52 грн., суму від інфляції у розмірі 11715, 55 грн., розраховану з застосуванням індексів інфляції за травень 2007 року березень 2009 року, та 3% річних за період прострочення оплати основного боргу з 18.05.2007р. по 31.03.2009р. у розмірі 1716, 98 грн., а всього: 44301, 05грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобовязань за договором про надання дилерських послуг від 20.03.2007р. № 00014Д щодо оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними № 299 від 16.03.2007р., № 318 від 20.03.2007р., № 402 від 28.03.2007р., № 542 від 12.04.2007р., № 1154 від 14.06.2007р. в обумовлений договором строк. Вимоги про стягнення суми від інфляції та 3% річних заявлені з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Також в позовній заяві позивач виклав клопотання вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти, що належать відповідачу. Мотивація клопотання не наведена.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме у сумі 35 218, 38 грн. Названа сума включає суму основного боргу 30 868, 52 грн., суму від інфляції, розраховану відповідачем на суму основного боргу з урахуванням індексів інфляції за червень 2008 року березень 2009 року, у розмірі 3 580, 74 грн., та 3% річних за період прострочення оплати основного боргу з червня 2008 року по березень 2009 року (304 дні) у розмірі 769, 12 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком позивача про нарахування суми від інфляції та 3% річних, вважає, що нараховані позивачем відсотки мають подвійне обчислення, а при розрахунку індексу інфляції до основної суми боргу з наростаючим підсумком добавляється сума 3% річних. Також відповідач вважає, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на дату погодження суми заборгованості, якою є 26.05.2008р. Станом на 26.05.2008р. сторонами складено акт звірки заборгованості. До дати погодження заборгованості позивач неправомірно застосовує ст. 625 ЦК України.

Відповідач з посиланням на п.6 ст. 83 ГПК України просить суд розстрочити виконання рішення суду терміном на три роки рівними частинами на літні періоди. Відповідач просить врахувати ступінь виконання договірних зобов'язань, майновий стан відповідача, сімейний стан відповідача (догляд за дитиною до трьох років), ситуацію на торгівельному ринку, яка не дозволяє розгорнути підприємницьку діяльність в сільській місцевості. Відповідач пояснює, що заборгованість виникла внаслідок того, що отриманий товар був наданий в борг з розстрочкою селянам під урожай, але через погодні умови восени 2008 року селяни за отриманий товар з відповідачем не розрахувалися.

Розгляд справи відкладався з 12.05.2009р. на 28.05.2009р.

В судовому засіданні 28.05.2009р. за погодженням представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (м. Мелітополь Дніпропетровської області) та Підприємець фізична особа ОСОБА_1 (с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області) уклали договір № 00014Д на надання дилерських послуг (надалі Договір), предметом якого є представництво виробничої програми Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" на території Дніпропетровської області, зокрема:

- організація виставки продажу продукції, що виготовляється Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"та пропонується до реалізації;

- просування продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" на ринку України.

В межах предмету Договору позивач зобовязався передати відповідачу товар в кількості, асортименті та в строки, передбачені Договором, а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Перелік товарів, що поставляються за Договором, зазначається в додатках, які можуть бути змінені або доповнені за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Згідно п.6.1. Договору ціна на товар вказується в додатках до Договору, включає ПДВ (20%).

Сторонами Договору погоджені додаток № 1 від 20.03.2007р. та додаток № 2 від 28.03.2007р. до Договору, в яких зазначене найменування продукції, кількість, ціна та вартість.

За видатковими накладними № 299 від 16.03.2007р., № 318 від 20.03.2007р., № 402 від 28.03.2007р., № 542 від 12.04.2007р., № 1154 від 14.06.2007р. позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар, передбачений Договором, на загальну суму 107 000, 45 грн.

Обставини отримання товару за наведеними накладними та на названу суму відповідач не заперечує.

Згідно п. 6.3. Договору платежі за Договором здійснюються шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача за кожну партію товару.

Згідно п. 6.4. Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються наступним чином: 100% вартості партії товару протягом 45 банківських днів з моменту поставки.

Позивач посилається на неповну оплату отриманого відповідачем товару за спірними видатковими накладними, наявність боргу у сумі 30 868, 52 грн., що і є причиною спору.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

З огляду на положення Договору, строк оплати поставленого товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару в повному обсязі відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 30868, 52 грн., не спростував.

Станом на 26.05.2008р. позивач та відповідач підписали акт звірки взаємних розрахунків за Договором, яким підтверджується заборгованість відповідача у сумі 30 868, 52 грн.

У судовому засіданні відповідач не заперечує наявність боргу перед позивачем за поставлений товар у заявленій до стягнення сумі, позов в частині стягнення основного боргу у сумі 30868, 52 грн. визнає.

Згідно ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ст. 78 ГПК України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу - 30868, 52 грн. відповідач зазначив у відзиві на позов, наданому та долученому до матеріалів справи.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 30868, 52 грн.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції, розрахованої з застосуванням індексів інфляції за червень 2007 року березень 2009 року на суму боргу, у розмірі 11 560, 71 грн., 3% річних за період прострочення з 24.05.2007р. по 31.03.2009р. у розмірі 1 682, 30 грн.

Не підлягає задоволенню решта позовних вимог щодо стягнення суми від інфляції, оскільки позивач допустив помилки у розрахунку у визначенні дати прострочення за кожною партією поставленого товару, не дотримався рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі від 03.04.1997р. № 62-97р (індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць), неправомірно в розрахунку врахував індекс інфляції за травень 2007 року.

Так, товар, поставлений за видатковою накладною № 299 від 16.03.2007р., підлягав оплаті за умовами Договору до 23.05.2007р. включно, прострочення оплати має місце з 24.05.2007р.

Товар, поставлений за видатковою накладною № 318 від 20.03.2007р., підлягав оплаті за умовами Договору до 25.05.2007р. включно, прострочення має місце з 26.05.2007р.

Товар, поставлений за видатковою накладною № 402 від 28.03.2007р., підлягав оплаті за умовами Договору до 04.06.2007р. включно, прострочення має місце з 05.06.2007р.

Отже, в звязку з прострочення оплати товару, поставленого за наведеними накладними, підлягає застосуванню індекс інфляції, починаючи з червня 2007 року.

Товар, поставлений за видатковою накладною № 542 від 12.04.2007р., підлягав оплаті за умовами Договору до 19.06.2007р. включно, прострочення має місце з 20.06.2007р.

Отже, до суми боргу 9 601, 20 грн. підлягає застосуванню індекс інфляції, починаючи з липня 2007 року.

Товар, поставлений за видатковою накладною № 1154 від 14.06.2007р., підлягав оплаті за умовами Договору до 17.08.2007р. включно, прострочення має місце з 18.08.2007р.

Отже, до суми боргу 1 920, 24 грн. підлягає застосуванню індекс інфляції, починаючи з вересня 2007 року.

Не підлягає задоволенню решта позовних вимог щодо стягнення 3% річних, оскільки позивач допустив помилки у розрахунку у визначенні дати прострочення за кожною партією поставленого товару.

3% річних від суми боргу 6 494, 76 грн. за період прострочення з 24.05.2007р. по 25.05.2007р. (два дні) становлять 1, 07 грн.

3% річних від суми боргу 12 088, 36 грн. за період прострочення з 26.05.2007р. по 04.06.2007р. (10 днів) становлять 9, 94 грн.

3% річних від суми боргу 19 347, 08 грн. за період прострочення з 05.06.2007р. по 19.06.2007р. (15 днів) становлять 23, 85 грн.

3% річних від суми боргу 28 948, 28 грн. за період прострочення з 20.06.2007р. по 17.08.2007р. (59 днів) становлять 140, 38 грн.

3% річних від суми боргу 30 868, 52 грн. за період прострочення з 18.08.2007р. по 31.08.2007р. (14 днів) становлять 35, 52 грн.

3% річних від суми боргу 30 868, 52 грн. за період прострочення з 01.09.2007р. по 31.03.2009р. (580 днів) становлять 1 471, 54 грн.

Разом: 1 682, 30 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що сума від інфляції може нараховуватися лише з часу узгодження між позивачем та відповідачем суми боргу, оскільки вони суперечать ст. 625 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що при розрахунку 3% річних має місце подвійне обчислення. Позивач розрахував 3% річних лише на суму основного боргу без врахування її індексації на індекс інфляції.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на його необґрунтованість та, відповідно, відсутність підстав забезпечення позову, визначених такими ст. 66 ГПК України.

Нам час вирішення спору суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Мотивація клопотання відповідача є досить загальною, з неї не вбачається, чи є дійсно обєктивні обставини, в силу яких відповідач не зможе виконати судове рішення після набрання ним законної сили. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на досить тривалий термін три роки, між тим вже тривалий термін (з травня 2007 року) має борг перед позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця фізичної особи ОСОБА_1 (53850, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99, ідентифікаційний код 20474705) основний борг у сумі 30868 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 52 коп., суму від інфляції у розмірі 11 560 (одинадцять тисяч пятсот шістдесят) грн. 71 коп., 3% річних у сумі 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 30 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 441 (чотириста сорок одна) грн. 12 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 49 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 02.06.2009р.