Рішення № 52427959, 16.10.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3311/15-ц

Провадження № 2/344/2330/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Орнат Л.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про втрату права на користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку. Позов мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачка є дочкою позивача, зареєстрована у квартирі, однак ніколи там не проживала. Оскільки протягом тривалого часу позивач несе витрати по оплаті комунальних послуг за відповідачку, що порушує його права та інтереси як домовласника квартири, а тому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, що підтверджується конвертами які повернулись за закінченням терміну зберігання. Про причини неявки суд не повідомила.

З урахуванням положень ст. 224 Цивільно-процесуального кодексу України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та показання свідка, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права користування нерухомим майном внаслідок чого ОСОБА_1 позивається про його відновлення, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Як вбачається із копії витягу про реєстрацію права власності на житло нерухоме майно, позивачу дійсно належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідачка зареєстрована у житловому приміщенні за вказаною вище адресою з 13.04.2011р., що підтверджується копією будинкової книги (а.с.7-9) та довідкою адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України, яка була витребувана на запит суду в порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України (а.с.17).

Позивач вказує, що реєстрація у квартирі відповідачки перешкоджає здійсненню ним прав власника на вільне користування і розпоряджання майном.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, відповідачка не проживає в квартирі АДРЕСА_1, не несе витрати по утриманню житла, а тому її слід визнати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Що стосується вимоги позивача про зняття відповідачки з реєстраційного обліку, то згідно зі ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, аналізуючи норми даних статей, суд вбачає, що прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням вже є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, а тому додатково зобов'язувати уповноважений на це орган знімати особу з реєстрації не має потреби. З даною вимогою сторона вправі звертатись до суду в разі відмови в знятті з реєстраційного обліку особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 487 гривень 20 коп. судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 317, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про втрату права на користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - невідомий, такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - невідомий в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 487 гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2015 року.

Суддя Бабій О.М.