Рішення № 52427828, 15.10.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11604/15-ц

Провадження № 2/344/4906/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення банківського вкладу (депозиту),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в травні 2015 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі відділення №74 про стягнення вкладу в розмірі 5637.69 доларів США та процентів в розмірі 14.1% річних, виплата процентів за період з дня закінчення договору по день виплати непогашеної суми вкладу.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.07.2015р. позов було задоволено, однак ухвалою від 23.09.2015р. заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, в подальшому подала про завершення справи без її участі, вказавши додатково, що жодних виплат від відповідача станом на 12.10.2015р. не отримувала, щодо заочного розгляду заяви не подавала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, отримавши належним чином повістку, заперечення відповідач не подав до суду, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 22.04.2014р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений договір-заява №300131/41828/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 6 міс. в іноземній валюті (а.с.4), згідно якого позивач внесла вклад в сумі 10937.69 доларів США на строк - до 22.10.2014р. під 14.1% річних.

Після закінчення строку, вклад відповідачем не був повернутий, а тому для захисту своїх законних прав та інтересів позивач 23.10.2014р. та 01.12.2014р. звернулася до відділення №74 АТ «Банк «Фінанси та кредит» в м.Івано-Франківську про повернення банківського вкладу (а.с.5-6), представник відповідача отримав дане звернення, про у відповіді від 12.01.2015р. повідомлено про часткове повернення вкладу - 4900 доларів США, щодо інших виплат, то вони не повернуті вкладнику банком, що не спростовано матеріалами справи.

Отже вимога позивача в частині стягнення вкладу в розмірі 5637.69 доларів США, це є різницею між внесеним вкладом на виплаченою частиною вкладу.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Враховуючи, що позивач звернулася до банку з заявою про повернення банківського вкладу, чим засвідчила свій намір виплати після закінчення строку вкладу, який обумовлювався в умовах договору, банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору, проте, банк кошти всі не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як випливає із змісту укладеного між банком та вкладником договору, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Ураховуючи те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути суму неповернутого банківського вкладу - 5637.69 доларів США.

Щодо відсотків за користування вкладом, то у ст. 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача нарахувати відсотки на внесений нею вклад по строк закінчення дії договору, а це - по 22.10.2014року, підлягають також до задоволення, при цьому сума позивачем не визначена оскільки вона не є тією установою яка нараховує відсотки, а вимога стосується зобов'язальної дії на нарахування та виплату нарахованої суми банком.

Щодо вимог позивача про виплату процентів за період з дня закінчення договору по день фактичної виплати непогашеної суми вкладу банком, то слід зазначити таке.

Вказаною статтею 1061 ЦК не врегульовано випадку, коли у строк, передбачений договором, банк не повернув вкладнику його вклад.

Однак, розглядаючи спір про повернення процентів, які не виплачені і після закінчення строку дії договору, то правову позицію щодо цього висловив ВСУ в постанові від 29.01.2015р., а саме те що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Разом з тим, виходячи з положень норми ч. 3 ст. 1058 ЦК України вказано, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу, наслідки прострочення, боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу й встановлені договором проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються по день виконання боржником рішення суду та сплати коштів на примусове виконання такого рішення.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу між сторонами дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку перед позивачем за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, установлений цим договором. Але, закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом (постанова ВСУ від 10.06.2015р.у справі № 6-36цс15).

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії вкладу між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка.

Тому ураховуючи, що у справі, яка розглядається, умов щодо встановлення іншого розміру процентної ставки після закінчення строку дії договору банківського вкладу від 22.04.2014 року, а саме з 22.10.2014р. сторони не визначили, суд застосовує норми статей 1066, 1070 ЦК України та вважає, що стягненню з банку підлягають проценти за період від дня закінчення дії договору до дня фактичного повернення банком вкладу за процентною ставкою в розмірі, що сплачується банком за вкладом на вимогу.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за користування вкладом, згідно умов договору (14,1% річних) за фактичну кількість днів користування вкладом після закінчення строку його дії по день виплати, є також правомірною.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі ч.2, 3 ст..88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На час подання позову ціна позову становить 116 643 грн. за офіційним курсом валюти, атому слід стягнути з відповідача в державний бюджет і 1166.43 грн. судового збору.

Відповідно до ст.11, 15, 509, 631, 1058, 1060 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов'язати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856, виплатити ОСОБА_2, жительці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, суму основного вкладу за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 22.04.2014 року №300131/41828/6-14 в сумі 5637,69 доларів США (п'ять тисяч шістсот тридцять сім доларів США 69 центів) та суму процентів (за ставкою 14,10% річних згідно умов договору) з непогашеної суми основного вкладу за період прострочення по день виплати непогашеної суми основного вкладу.

Стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 1166 грн. 43 коп. судового збору.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2015 року.

Суддя Польська М.В.