Ухвала суду № 52427433, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 212/5609/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/548/к/15 суддя Ваврушак Н.М.

Категорія 26 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі - Петренко К.І.

за участі - представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод» (далі ПАТ «Дизельний завод», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що 24.01.1977 року його було прийнято на роботу до «Криворізького заводу з ремонту дизельних автомобілів» РВО Південруда МЧМ УРСР, який в подальшому було перейменовано на ПАТ «Дизельний завод».

27.11.1987 року працюючи слюсарем з ремонту автомобілів 4-го розряду, під час виконання своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок. При огляді МСЕК 11.04.1995 року первинно йому було встановлено 5% втрати професійної працездатності безстроково.

На підставі висновку МСЕК підприємством «Криворізький завод з ремонту дизельних автомобілів» було призначено розміри та з травня 1995 року розпочато сплату страхових виплат, у 2001 році згідно акту приймання-передачі № 544 особова справа позивача була передана підприємством до Відділення Фонду, позивач вважає, що в подальшому Відділенням Фонду виплачувалась занижена сума страхових виплат.

Після уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправними дії підприємства «Криворізький завод з ремонту дизельних автомобілів» (з 01.07.1996 року - ВАТ «Дизельний завод», з 19.05.2011 року - ПАТ «Дизельний завод»), щодо не проведення в період з травня 1995 року по жовтень 2001 року, передбаченого законодавством України, перерахунку розмірів належних ОСОБА_2 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв'язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

визнати протиправними дії ВАТ «Дизельний завод», щодо передачі 22.10.2001 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, не відповідаючих вимогам законодавства України, документів та розрахунків, згідно до яких: розмір середньої заробітної плати ОСОБА_2 не відповідав дійсності, був занижений та становив 72,60 грн.; не відповідав дійсності, був занижений та становив 3,63 грн. - розмір належних ОСОБА_2 страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв'язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%;

зобов'язати ПАТ «Дизельний завод», в установленому порядку надати відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, нові документи, згідно до яких станом на жовтень 2001 року: розмір середньої заробітної плати ОСОБА_2, становить 213,93 грн.; відповідно з 01.11.2001 року - розмір страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв'язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5%, становить 10,70 грн.;

визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку розмірів належних останньому, щомісячних страхових виплат, у зв'язку із безстроковою втратою ним професійної працездатності на 5 %, за період з 01.11.2001 року по грудень 2013 року;

визнати протиправними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, щодо не сплати ОСОБА_2 в повному об'ємі в період з 01.11.2001 року по 01.05.2014 року, визначених законодавством України, страхових виплат щомісячного відшкодування, у зв'язку із безстроковою втратою мною професійної працездатності на 5 %;

зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, прийняти від ПАТ «Дизельний завод» нові документи про середню заробітну плату ОСОБА_2 в розмірі: 213,93 грн., станом на 22.10.2001 року та відповідно - про розмір щомісячних страхових виплат з 01.11.2001 року: 10,70 грн., у зв'язку із безстроковою втратою останнім професійної працездатності на 5 %;

встановити з 01.03.2013 року розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2- 86,19 грн., з урахуванням виплачених сум, з подальшим перерахунком згідно до діючого законодавства України;

стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кривому Розі, на користь ОСОБА_2, заборгованість зі сплати останньому щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2011 року до 01.05.2014 року в розмірі 1866,96 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність надання позивачем доказів невірного визначення ПАТ «Дизельний завод» середнього заробітку, оскільки позивачем були надані довідки про доходи та детальні розрахунки загального коефіцієнту та розрахунок середньої заробітної плати.

Судом не взято до уваги, що Відділенням Фонду, прийнято особову справу позивача від ПАТ «Дизельний завод» без належної перевірки з невірними, значно заниженими розмірами його заробітної плати, та страхової виплати, чим було порушено право позивача.

Крім того, судом першої інстанції розглянуті не всі вимоги, які були заявлені позивачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.04.1995 року позивачу ОСОБА_2 висновком МСЕК втрата професійної працездатності 5 % безстроково (а.с.52,53). На підставі вказаного висновку відповідачем визначено середній заробіток для сплати розміру відшкодування шкоди завданої втратою працездатності. Суми відшкодування шкоди підприємством відповідача сплачувалися до 01.11.2001 року.

На виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особова справа позивача ОСОБА_2 з ПАТ «Дизельний завод» передана на облік 22.01.2001 року до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі. Після прийому особової справи відділення продовжило провадити страхові виплати у розмірах, раніше визначених підприємством ПАТ «Дизельний завод».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З 1 квітня 2001 року усі страхові виплати, пов'язані з травмами на виробництві та професійними захворюваннями, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99р. №1105- ХІV (далі-Закон). Нормативними документами Фонду перевірка правильності визначення та подальших перерахунків, проведених підприємством, не передбачена.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачу відомо з якого часу сплачуються страхові виплати та у якому розмірі він їх отримує.

Відповідно до ст. 29 вказаного вище Закону починаючи з березня 2002 року позивачу проводиться перерахунок щомісячної страхової виплати на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати в галузях економіки в цілому по України, який визначається Державним національним комітетом з питань статистики.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивачем не надано належних доказів того, що при розрахунку розміру відшкодування завданої шкоди відповідачем ПАТ «Дизельний завод» невірно визначено середній заробіток у 1995 році. Вказані представником позивача посилання з приводу зменшеного розміру середньої заробітної плати ґрунтуються лише на їх припущеннях.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На думку колегії суддів висновок суду першої інстанції щодо невідповідності заявлених ОСОБА_2 позовних вимог до Фонду про зобов'язання прийняти від ПАТ «Дизельний завод» нову уточнюючу довідку про розмір суми щомісячних страхових виплат в відшкодування шкоди ОСОБА_2 станом на 01.11.2001р., не відповідають способам захисту цивільних прав та законних інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України, оскільки позивач оскаржив дії відповідача, які можуть бути вчинені чи не вчинені лише у майбутньому. Тому суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про зобов'язання прийняти нову уточнюючу довідку про розмір суми щомісячних страхових виплат на відшкодування шкоди станом на 01.11 2001року, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суди не вправі розглядати питання щодо захисту цивільних прав, які можуть бути порушенні, не визнані або оспорені лише у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги щодо не взяття судом першої інстанції до уваги того факту, що Фондом було прийнято особові справу позивача від ПАТ «Дизельний завод» без належної перевірки довідки щодо розміру заробітної плати ОСОБА_2, оскільки нормативно-правовими актами, якими керується Фонд при здійсненні своєї діяльності, не передбачено його обов'язку щодо такої перевірки.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції не розглянуто не всі позовні вимоги, що було заявлено позивачем, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у відповідності до вимог ст. 220 ЦПК України не ухвалення рішення стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони надавали докази і пояснення є підставою для ухвалення додаткового рішення, а не підставою для перегляду ухваленого рішення. До того ж, в апеляційній скарзі не зазначено, які саме, на його думку пункти позовної заяви не розглянуто судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться переоцінки рішення суду по оцінці доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: