ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
02 червня 2009 р. Справа 7/50-09
за позовом: Прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради.
до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця.
про стягнення 24353,87 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
прокуратури : Стецюк Н.Д. - помічник прокурора Замостянського району м.Вінниці.
позивача : Панянчук С.В. - довіреність № 1 від 08.01.2009 року.
відповідача : не з'явився.
ВСТАНОВИВ :
Прокурором Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради подано позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 16985,77 грн., у тому рахунку 16318,77 грн. боргу та 667,00 грн. пені внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди будівель № 15-4М від 01.01.2008 року.
Ухвалою суду від 05.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/50-09 та призначено до розгляду на 01.04.2009 року.
Відповідач в судове засідання 01.04.2009 року не з'явився та не надав жодних доказів витребуваних ухвалою суду від 05.03.2009 року. При цьому судом було встановлено, що ухвалу від 05.03.209 року було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення, однак до суду не надійшло доказів отримання чи неотримання відповідачем вказаної ухвали.
01.04.2009 року позивач подав заяву про збільшення суми позовних вимог мотивовану тим, що після подачі позову до суду сума боргу по орендній платі та сума пені збільшилась. Враховуючи вказане позивач просить стягнути з відповідача 24353,87 грн., у тому рахунку 23386,44 грн. боргу та 967,43 грн. пені.
Розглянувши заяву позивача про збільшення суми позовних вимог суд прийняв її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.
Враховуючи неявку відповідача та ненадання витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 05.05.2009 року.
Однак відповідач повторно не з'явився в судове засідання, при цьому до суду тільки 10.04.2009 року надійшло поштове повідомлення № 128150 з якого вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 09.04.2009 року.
З урахуванням цього 05.05.2009 року розгляд справи було відкладено до 02.06.2009 року.
Відкладаючи розгляд справи на 02.06.2009 року суд скористався можливістю продовження строку вирішення спору на 1 місяць в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.
Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 05.03.2009 року, від 01.04.2009 року та від 05.05.2009 року.
Слід зауважити, що ухвалу від 05.05.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1). Разом з тим згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2 серія АА та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.
При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 05.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 01.04.2009 року та від 05.05.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За письмовим клопотанням прокурора та представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення предмету позовних вимог згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі в розмірі 10191,62 грн. та плату за час фактичного користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди в розмірі орендної плати в розмірі 10476,23 грн. за період з 02.01.2009 року до 31.03.2009 року.
Також позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог згідно якої позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені до суми 947,58 грн. за період з 01.10.2008 року до 01.01.2009 року.
Прокурор проти вказаних заяв не заперечує.
Розглянувши вказані заяви, перша з яких розцінюється судом як заява про зміну предмету позовних вимог та заява про зменшення розміру позовних вимог, а друга є заявою про зменшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку про їх прийняття з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином заяви позивача приймаються судом, оскільки вони не суперечать чинному законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.01.2008 року між Виконкомом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди № 15-4М предметом якого, згідно п. 1.1 визначено наступне: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, будівлю, споруду, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 88,0 м2 .
Разом з тим орендоване приміщення було передано відповідачу ще 01.04.2005 року згідно акту прийому-передачі за попередніми договорами оренди.
Термін оренди згідно вказаного вище Договору було встановлено з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року (п.1.4 Договору).
Згідно п. 2.1. Договору орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. При цьому сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць при укладанні договору оренди складає, без врахування ПДВ - 2274,65 грн..
В п.2.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Також Договором визначено, що орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому передачі приміщення/будівлі, споруди.
Відповідно до п.4.2.4 Договору Орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Крім того, у відповідності із п.4.2.14 Договору у випадку відсутності згоди Орендодавця на продовження дії Договору або у випадку дострокового припинення дії Договору зобов'язувався передати орендоване приміщення згідно з актом прийому-передачі ЖЕКу або іншій організації (установі), на балансі чи обслуговуванні якої воно знаходиться за погодженням з управлінням комунального майна на наступний день після закінчення терміну дії договору, який закінчувався 01.01.2009 року.
Також сторонами в п.6.4 Договору встановлено, що за час фактичного користування об'єктом оренди після закінчення строку даного договору до передачі приміщення за актом Орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.
Як вказує позивач зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач виконував не справно, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 10191,62 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року. Крім того відповідач не виконав покладеного на нього зобов'язання по передачі приміщення за актом прийому-передачі у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення, з урахуванням заяви про уточнення предмету позовних вимог, плату за фактичне використання приміщення за період з 02.01.2009 року до 31.03.2009 року у сумі 10476,23 грн..
23.02.2009 року відповідачу було надіслано попередження з вимогою погасити існуючу заборгованість за договором оренди та передати об'єкт оренди за актом прийому-передачі. Як вказує позивач, вказане попередження залишилось без реагування зі сторони відповідача, що спонукало звернутись із позовом про стягнення боргу по орендній платі до суду.
На підтвердження викладених обставин позивач надав суду: договір оренди приміщень/будівель, споруд/ № 15-4М від 01.01.2008 року; акт прийому-передачі приміщення від 01.04.2005 року; розрахунок орендної плати; розрахунок суми позовних вимог; виписки банківських установ; попередження від 20.02.2009 року № 01-08-443 та доказ його надіслання-фіскальний чек № 5193 від 23.02.2009 року; акти обстеження об'єкта від 19.02.2009 року та від 27.04.2009 року в яких стверджується, що на момент обстеження орендар відсутній, але в приміщенні наявні ознаки проведеного ремонту, хоча дозволу на проведення ремонту орендар не отримував.
Підсумовуючи усі обставини справи суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Передача позивачем приміщення відповідачу в оренду та прийняття останнім цього приміщення в користування означає, що в останнього виникло зобов'язання по оплаті за користування даним приміщенням відповідно до умов укладеного Договору.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в якій наголошується на тому, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в п.п.2.1, 4.2.14 Договору встановлено, що орендна плата перераховується не пізніше останнього числа поточного місяця, а повернення об'єкту оренди повинно здійснюватись Орендарем на наступний день після закінчення терміну дії договору.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення боргу з відповідача по орендній платі за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року в розмірі 10191,62 грн. та 10476,23 грн. плати за час фактичного користування об'єктом оренди (з урахуванням заяви про уточнення предмету позовних вимог) підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 947,58 грн. пені за період з 01.10.2008 року до 01.01.2009 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 2.4. договору сторони встановили, що орендна плата по договору проводиться відповідно до ст. 534 ЦК України.
Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Крім того, в п.2.5 Договору сторони погодили, що своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь час прострочення виконання зобов'язання і припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.
Перевіривши правильність розрахунку пені судом виявлено ряд помилок допущених позивачем при обрахунку, які полягають в наступному.
Зокрема судом встановлено, що позивач при обрахунку не враховував того, що в 2008 році кількість днів становила 366, а не 365 днів як зазначається в розрахунку суми пені.
Провівши перерахунок пені з врахуванням виявлених помилок, судом отримано загальну суму пені в розмірі 946,51 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Таким чином в стягненні 1,07 грн. пені слід відмовити.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає борг відповідача перед позивачем по орендній платі за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року в розмірі 10191,62 грн. та по платі за час фактичного користування об'єктом оренди доведеним.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 05.03.2009 року, від 01.04.2009 року та від 05.05.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків чи повернення об'єкту оренди за актом прийому-передачі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, акт прийому-передачі тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягнені 1,07 грн. пені.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Також слід звернути увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
За письмовим клопотанням прокурора та позивача 02.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, ч.1 ст.759, ч.ч.1, 3, 5 ст.762, ч.1 ст.785 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - р/р - 37111017002213 УДК у Вінницькій області, МФО-802015, ідентифікаційний код - 13322432) - 10191 грн. 62 коп. боргу по орендній платі, 10476 грн. 23 коп. плати за час фактичного користування об'єктом оренди, 946 грн. 51 коп. пені.
3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 216 грн. 14 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 104 грн. 72 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
5. В частині стягнення 1,07 грн. пені відмовити.
6. Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 червня 2009 р.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050.
3 - відповідачу - ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
4 - відповідачу - ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_2.
5 - Прокуратура Замостянського району м.Вінниці, вул.Ватутіна, 10, м.Вінниця.
Судове рішення № 5242666, Господарський суд Вінницької області було прийнято 02.06.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 7/50-09. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: