Рішення № 52426558, 13.10.2015, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8027/13-ц

№ 2/183/180/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про встановлення нікчемності кредитного договору, визнання рамочної угоди та договору поруки припиненими,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила встановити нікчемність Договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», визнати припиненим рамкову угоду № SMERS0411 від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», визнати припиненим договір поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 10 грудня 2007 року між нею та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є Відповідач-2, укладено рамкову угоду № SMERS0411 (надалі Рамкова угода), на підставі якої позивачем з ЗАТ «Альфа-Банк» укладено: договір про надання траншу № SME0006380 від 10 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0006396 від 17 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0006398 від 18 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0012657 від 08 травня 2008 року; договір про надання траншу № SME0014464 від 05 серпня 2008 року; договір про надання траншу № SME0014698 від 05 серпня 2008 року, договір про надання траншу № SME0014464-1 від 28 травня 2009 року (Кредитні договори №№ 1-7). В забезпечення виконання зобов`язань позивача за вищевказаними договорами, 28 травня 2009 року між відповідачем-1 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено Договір поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року (надалі Договір поруки). 30 листопада 2009 року між позивачем і ЗАТ «Альфа-Банк» укладено Кредитний договір № SMERS001464-2 (Кредитний договір № 8). 12 липня 2011 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір про надання траншу № SME0024286 (Кредитний договір № 9), згідно якого відповідач-2 надав позивачу кредит в розмірі 26000000,00 грн. 12 липня 2011 року відповідач-1 та відповідач-2 уклали Додаткову угоду до Договору поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання відповідати за виконання позивачем зобов`язань за Рамковою угодою, Кредитними договорами №№ 1-7, Кредитному договору № 9.

Позивач зазначив, що при укладенні Рамкової угоди, Договору поруки, Кредитного договору № 9 позивач порушив її права, передбачені ст.48 Конституції України, право на справедливість. Виконання відповідачем-1 означених договорів порушує положення ст.65 СК України. Вказує, що Кредитний договір № 9 є недійсним виходячи з положень ст.ст.16, 207, 632, 640, 1055 ЦК України через недотримання сторонами вимог щодо його письмової форми. Так, зміст кредитного договору № 9 не відображено в листах, телеграмах, якими сторони угоди обмінялися, воля сторін не викладена за допомогою телетайпного, електронного чи іншого засобу зв`язку, екземпляри договору, наявний у позивача та у відповідача-2 підписані не позивачем, а не установленою особою від імені позивача, що підтверджується висновками експертиз та по факту підробки підпису порушена кримінальна справа. Обґрунтовуючи вимоги про визнання Рамкової угоди припиненою позивач вказує на те, що означена угода є попереднім договором, не містить кількості основних договорів, які повинні в наступному укладатися, встановлюють лише наміри відповідача-2 та позивача в наступному укласти договір, не містить вказівки на сторони, не є юридично значимим документом та не забезпечує можливості судового захисту у разі порушення його положень. Оскільки відповідач-2 допустив суттєве порушення умов Рамкової угоди звернувшись за стягненням заборгованості з позивача за Кредитним договором № 9, просить визнати Рамкову угоду припиненою на підставі ст.626, 628, 635, 638, 1054-1056 ЦК України. Визначаючи позовні вимоги про визнання припиненим договору Поруки, позивач, посилаючись на норми ст.ст.553, 559 ЦК України вказує на те, що дія Кредитних договорів № 1-7 припинена, рамкова угода також є припиненою і у випадку визнання нікчемності кредитного договору № 9 дія поруки припиняється.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилалася на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просила суд задовольнити вимоги, пояснила, що між нею та ЗАТ «Альфа-Банк» в період з 10 грудня 2007 року по 28 травня 2009 року укладено договори про надання кредитів. Станом на 2011 рік за даними договорами виникла заборгованість, приблизно на суму 19000000,00 грн., в звязку з чим, вона вела переговори з банком про реструктуризацію зазначеної заборгованості. З банком досягнута домовленість про надання траншу на суму приблизно 19000000,00 грн., які вона мала на меті направити на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними раніше, списання пені та штрафів за зазначеними договорами, а частина використана нею. В липні 2011 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» в Дніпропетровському відділенні підписаний договір про надання траншу, однак представник банку не надав їй зазначений договір, пояснивши, що тексти договорів направлені для підписання Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» до м. Київ. Наприкінці 2011 року їй наданий договір про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року на суму 26 000000,00 грн. який підписано від її імені іншою особою, в тексті договору вказано інший порядок сплати процентів за користування кредитом. Грошових коштів за зазначеним договором траншу нею не отримано.

Представники ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на те, що позивач договір про надання траншу не підписувала, з умовами договору не була ознайомлена, грошових коштів не отримувала, в звязку з чим, договір про надання траншу повинен бути визнаний недійсним, Рамкова угода та Договір поруки - припиненим. Судово-почеркознавчою експертизою у справі встановлено, що спірний договір траншу не підписувався ОСОБА_3 що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог та відсутність доказів волевиявлення позивача на укладання правочинів, отримання траншу.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в судовому засіданні позов не визнав, посилався на те, що між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 в період з 10 грудня 2007 року по 28 травня 2009 року укладені договори про надання кредитів, за якими через не виконання їх позивачем в частині сплати кредитних коштів та процентів станом на 2011 рік виникла заборгованість на суму 26017 180,29 грн. ОСОБА_3 неодноразово зверталася до банку з питанням реструктуризації заборгованості за договорами кредиту. В 2011 році кредитний комітет Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» надав дозвіл на укладення з ОСОБА_3 договору про надання траншу, на суму 26000000 грн. Грошові кошти за договором надавалися за цільовим призначенням погашення заборгованості по: кредитному договору № SME0014464-2 від 30 листопада 2009 року; договору про надання траншу № SME0014464-1 від 28 травня 2009 року; договору про надання траншу № SME0006380 від 10 грудня 2007 року; договору про надання траншу № SME0006396 від 17 грудня 2007 року; договору про надання траншу № SME0006398 від 18 грудня 2007 року; договору про надання траншу № SME0012657 від 08 травня 2008 року; договору про надання траншу № SME0014464 від 05 серпня 2008 року; договору про надання траншу № SME0014698 від 05 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_3 та Банком та направлені безпосередньо на рахунки позивача. Крім того, за домовленістю, ОСОБА_3 повинна сплатити ще 17 180,29 грн. заборгованості по вказаним вище договорам. 12 липня 2011 року, після надання позивачем та відповідачем-1 нотаріально засвідченої згоди на укладання договору, між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» в м. Дніпропетровську укладений договір про надання траншу № SME0024286, 2 примірники якого направлені для підписання Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» до м. Київ, після повернення яких, один з примірників договору вручений ОСОБА_3 За спірним договором ОСОБА_3 і не отримувала грошових коштів, оскільки вся сума спрямовувалась на погашення заборгованості по раніше укладеним договорам. Після підписання договору, ОСОБА_3 сплатила 17 180,29 грн. на погашення заборгованості та отримала від банку довідку про відсутність заборгованості по договорам № № SME0014464-2, SME0014464-1, SME0006380, SME0006396, SME0006398, SME0012657, SME0014464, SME0014698. В наступному, на виконання договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, відповідно до узгодженого між сторонами графіку повернення кредиту та відсотків, ОСОБА_3 вносила грошові кошти в розмірах, передбачених графіком для погашення заборгованості за зазначеним договором. В звязку з наведеним, немає підстав для визнання договору про надання траншу недійсним, також немає підстав і для визнання припинення Рамкової угоди та Договору поруки. Наголосив на тому, що експерт у своїх висновках щодо не належності підпису в договорі вийшов за межі компетенції, відповівши на запитання, які взагалі судом не ставились.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обовязків є договори.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити відсотки за його користуванням.

Судом встановлено, що 10 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладена Рамкова угода № SMERS00411 /т.1, а.с.10/, відповідно до якої, Банк зобовязався на умовах цієї Угоди та укладених договорів надати ОСОБА_3 у межах строку 180 місяців з дати укладання Угоди грошові кошти в сумі не більш ніж 3000000 (три мільйони ) доларів США.

В наступному, між Банком та ОСОБА_3 укладені:

- договір про надання траншу № SME0006380 від 10 грудня 2007 року на суму 207730 доларів США;

- договір про надання траншу № SME0006396 від 17 грудня 2007 року на суму 481479,79 доларів США;

-договір про надання траншу № SME0006398 від 18 грудня 2007 року на суму 520790,21 доларів США;

-договір про надання траншу № SME0012657 від 08 травня 2008 року на суму 75000 доларів США;

-договір про надання траншу № SME0014464 від 05 серпня 2008 року на суму 850000 доларів США;

-договір про надання траншу № SME0014698 від 05.08.2008 року на суму 350000 доларів США;

-кредитний договір № SME0014464-1 від 28 травня 2009 року на суму 90540 грн.;

-договір про надання траншу № SME0014464-1 від 28.05.2009 року на суму 1710522,51 грн.

Також, 28 травня 2009 року внесено зміни до п.4.7 Рамкової угоди /т.4 а.с.62/.

На виконання ОСОБА_3 умов договорів про надання траншу, між нею та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладені ряд іпотечних договорів.

28 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SMERS00411/6 /т.1 а.с.11/, у відповідності до якого відповідач-1 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3, які виникають з рамкової угоди № SMERS00411 договорів, укладених на виконання рамкової угоди.

Сторонами визнано, що правонаступником Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Встановлено, що станом на 06 серпня 2010 року за зазначеними вище кредитними договорами у ОСОБА_3 виникла заборгованість в сумі 26544973,16 грн., що підтверджується довідками-розрахунками банку.

Сторони в судовому засіданні визнали, що між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» проходили переговори з приводу реструктуризації заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.

Рішенням засідання Комітету по управлінню корпоративними ризиками ПАТ «Альфа-Банк» від 08 червня 2011 року відповідач-2 погодився на проведення реструктуризації заборгованості ОСОБА_3 на умовах: надати новий транш сумою не більше 26000000,00 грн. із строком траншу 10 грудня 2022 року за умови затвердження графіку погашення платежів: кожного 15-го числа на протязі 24 місяців з часу реструктуризації включно по основній заборгованості кредиту по 0 грн. щомісячно, проценти щомісячно; кожного 15-го числа, починаючи з 25-го місяця з моменту реструктуризації і до кінця строку дії траншу аннуітентна форма погашення; пільговий період період погашення тіла кредиту 24 місяці; право дострокового погашення; стягнення пені в розмірі 240000,00 грн. за прострочену заборгованість, яка існує у ОСОБА_3 перед банком, решту пені, нараховану з моменту виникнення простроченої заборгованості в рамках Рамкової угоди і до моменту реструктуризації; строк дії рішення 3 місяці з моменту прийняття /т.3 а.с.161-166/.

11 липня 2011 року ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчену згоду, на збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця, відповідно до договору про надання траншу в сумі не більше 26000000 грн. /т.3 а.с.167/.

Судом встановлено, що 11 липня 2011 року ОСОБА_4 оформив нотаріально посвідчену згоду, на збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця, відповідно до договору про надання траншу, укладений з його дружиною ОСОБА_3, в сумі не більше 26000000 грн. /т.3 а.с.168/.

12 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання траншу № SME0024286 на суму 26000000 (двадцять шість мільйонів) грн. /т.1 а.с.12/, відповідно до умов якого строк користування встановлений між сторонами до 10 грудня 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом: з 12 липня 2011 року по 31 січня 2012 року - 2,4% річних, з 01 лютого 2012 року по 31 липня 2013 року - 4% річних; з 01 серпня 2013 року по 10 грудня 2022 року - 24% річних. п. 1,2 зазначеного договору, цільове призначення кредиту погашення заборгованості по: кредитному договору № SME0014464-2 від 30.11.2009 року; договору про надання траншу № SME0014464-1 від 28.05.2009 року; договору про надання траншу № SME0006380 від 10.12.2007 року; договору про надання траншу № SME0006396 від 17.12.2007 року; договору про надання траншу № SME0006398 від 18.12.2007 року; договору про надання траншу № SME0012657 від 08.05.2008 року; договору про надання траншу № SME0014464 від 05.08.2008 року;договору про надання траншу № SME0014698 від 05.08.2008 року укладеним між ОСОБА_3 та Банком. П. 2.6 Договору встановлює, що кредит надається шляхом перерахування коштів а транзитний рахунок ПАТ «Альфа-Банк», з подальшим перерахуванням коштів в сумі, зазначеною в п. 1.1. договору з метою повернення заборгованості за: кредитним договором № SME0014464-2 від 30.11.2009 року; договором про надання траншу № SME0014464-1 від 28.05.2009 року; договором про надання траншу № SME0006380 від 10.12.2007 року; договором про надання траншу № SME0006396 від 17.12.2007 року; договором про надання траншу № SME0006398 від 18.12.2007 року; договором про надання траншу № SME0012657 від 08.05.2008 року; договором про надання траншу № SME0014464 від 05.08.2008 року; договором про надання траншу № SME0014698 від 05.08.2008 року.

Сторонами затверджено графік повернення кредиту та сплати відсотків за договором про надання траншу № SME0024286 /т.1 а.с.17-19/.

12 липня 2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено додаткову угоду до Договору поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року /т.4 а.с.334-335/, згідно якої доповнено договір поруки збільшенням обсягу відповідальності поручителя перед Банком за зобов`язання ОСОБА_3, в тому числі і за угодою від 12 липня 2011 року, збільшено суму рамкової угоди від 10 грудня 2007 року до 6600000,00 доларів США, а з 13 липня 2011 року еквіваленту 3300000,00 доларів США.

Позивач ОСОБА_3, в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що договір про надання траншу № SME0024286, в якій зазначена сума кредитних коштів, графік повернення кредиту нею не підписувався, під час досягнення домовленості по умовам кредитного договору сума була іншою, ніж зазначена в договорі, вона не отримувала кредитних коштів.

Водночас, згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 1055 ЦК України передбачено обов`язковість укладання кредитного договору у письмовій формі.

Позивачем надано в справу копію висновку почеркознавчого дослідження № 4126-11 від 23 листопада 2011 року за заявою ОСОБА_3 про дослідження підписів в додатковій угоді до рамкової угоди від 10 грудня 2007 року № SMERS00411 від 12 липня 2011 року, договорі про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, додатку № 1 від 12 липня 2011 року до договору про надання траншу, яким встановлено виконання підписів від імені ОСОБА_3 не нею /т.1 а.с.22-26/, копію висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи в кримінальній справі №62121377, яким встановлено виконання підписів від імені ОСОБА_3 не нею в додатковій угоді до рамкової угоди від 10 грудня 2007 року № SMERS00411 від 12 липня 2011 року, договорі про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року /т.1 а.с 27-33/.

Крім того, висновком судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі № 183/8027/13-у від 23 грудня 2014 року, на вирішення якої судом поставлено питання: чи виконаний підпис у договорі про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «АльфаБанк» на всіх аркушах договору в графі «Позичальник» ОСОБА_3 чи іншою особою, експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в графах «Позичальник» на кожному аркуші договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, з боку позичальника додатку № 1 від 12 липня 2011 року до договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року та в графі «Позичальник» додатку № 2 від 12 липня 2011 року до договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, укладених між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа Банк» /всього тринадцять підписів/, - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою /т.2 а.с.170-181/.

Водночас, статтями 58, 59, 66, 147 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Таким чином, судом не можуть бути прийняті до уваги висновок почеркознавчого дослідження № 4126-11 від 23 листопада 2011 року, копія висновку експерта за результатами почеркознавчої експертизи в кримінальній справі № 62121377, як доказ на підтвердження обставин щодо не підписання договору, як не допустимий доказ, оскільки допустимим доказом у даній справі є саме висновок судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі № 183/8027/13-у від 23 грудня 2014 року. При цьому, оцінюючи означений висновок експерта, суд виходить з того, що під час його вчинення експертом окрім виконання дослідження запитання поставленого судом, відображено і міркування про обставини, які судом не ставилися, а саме дослідження додатків до договору траншу.

Водночас, незважаючи на те, що судом встановлена відсутність підпису ОСОБА_3 на договорі про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, зазначений факт не тягне недійсності зазначеного договору.

Так, у відповідності до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

З наданих суду матеріалів вбачається, що між позивачем та відповідачем-2 був намір та волевиявлення на укладення договору про надання траншу з метою погашення та реструктуризації заборгованості позивача перед відповідачем-2, що підтверджується самими сторонами. При цьому, умови, на яких укладено договір підтверджуються Рішенням засідання Комітету по управлінню корпоративними ризиками ПАТ «Альфа-Банк» від 08 червня 2011 року в якому повідомлено про згоду на реструктуризацію простроченої кредитної заборгованості за договорами, зазначено відсоткові ставки, які, фактично внесені в умови договору траншу, також, про намір укласти договір свідчить і нотаріально посвідчена Згода позивача і відповідача-1 на збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця в сумі не більше 26000000 грн., внесеними 12 липня 2011 року змінами до Договорів іпотеки, поруки між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», Додатковою угодою до Договору поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року

Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що після укладання Договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, позивач та відповідач-2 фактично приступили до виконання умов Договору, на що вказує перерахування відповідачем-2 грошових коштів в сумі 26000000 грн. на погашення заборгованості ОСОБА_3 за раніше укладеними договорами, вчинення позивачем платежів на виконання договору про надання траншу відповідно до затвердженого між сторонами графіку погашення кредиту, а саме: 15.08.2011 року 29466,67 грн.; 15.08.2011 року 29466,66 грн.; 15.09.2011 року 25000 грн.; 15.09.2011 року 28733,33 грн.; 18.10.2011 року 30 000 грн.; 18.10.2011 року 8000 грн.; 21.10.2011 року 14000 грн. /а.с.310-316/.

Посилання позивача на неотримання позивачем грошових коштів за кредитним договором, у відповідності до законодавства України, також не тягне за собою недійсності договору, оскільки як встановлено матеріалами справи, надані відповідачем-2 кредитні кошти спрямовані на погашення заборгованості позивача за раніше укладеними кредитними договорами.

Оцінуючи посилання позивача на вказівку в договорі про надання траншу іншої суми кредитних коштів, суд виходить з наступного.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Доказів на підтвердження факту введення відповідачем-2 позивача чи відповідача-1 в обману при укладенні договору про надання траншу, та наявність обставин, які могли перешкоджати вчиненню правочину суд не надано, матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» належить відмовити.

Стосовно позовних вимог про визнання Рамкової угоди № SMERS00411 від 10 грудня 2007 року припиненою, суд виходить з наступного.

Виходячи з правової позиції, наведеної в п. 21 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити з того, що в силу положень статей 509, 533, 638, 1054 ЦК відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним через укладення після нього додаткових угод про надання чергового траншу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки укладена між позивачем та відповідачем-2 Рамкова угода має суттєві умови, які стосуються взаємовідносин між сторонами, на виконання означеної угоди сторонами укладено кредитні договори, обсяг відповідальності за якими відповідає обсягу відповідальності, наведеній в Рамковій угоді, порушень умов Угоди, або виходу за її межі під час наступного укладання договорів судом не встановлено, укладення рамкової угоди не порушує права та інтереси сторін, в тому числі і щодо судового оскарження укладених на виконання рамкової угоди договорів передбачені безпосередньо в договорах, матеріалами справи не найшли підтвердження посилання позивача на нікчемність договору № SME0024286 від 12 липня 2011 року, підстав для припинення угоди суд не вбачає, внаслідок чого в задоволенні позову в цій частині суд вважає за належне відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання договору поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року припиненим, суд виходить з наступного.

В обґрунтування посилань на те, що договір поруки № SMERS00411/6 є припиненим позивач вказує те, що означений договір покладено в забезпечення позивачем зобов`язань за договорами № SME0006380 від 10 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0006396 від 17 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0006398 від 18 грудня 2007 року; договір про надання траншу № SME0012657 від 08 травня 2008 року; договір про надання траншу № SME0014464 від 05 серпня 2008 року; договір про надання траншу № SME0014698 від 05 серпня 2008 року, договір про надання траншу № SME0014464-1 від 28 травня 2009 року, дія яких є припиненою, та тим, що необхідно визнати припиненими і дію договору поруки.

Однак, як зазначено вище, підстав для визнання договору про надання траншу № SME0024286 від 12 липня 2011 року нікчемним суд не вбачає.

Крім того, 12 липня 2011 року позивачем та відповідачем-2 укладено Додаткову угоду до рамкової угоди від 10 грудня 2007 року, у відповідності до якої збільшено загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах Рамкової угоди, який не повинен перевищувати 6600 000,00 доларів США, а з 13 липня 2011 року 3 300 000,00 доларів США /т.4 а.с.63-64/. Таким чином підстав для визнання договору поруки припиненим суд не вбачає.

Більш того, сторонами Договору поруки № SMERS00411/6 від 28 травня 2009 року є ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4.

Виходячи з правової позиції, наведеної в п. 20 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» 3 урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник не є стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя і боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Оскільки позивач не надав суду доказів яким чином договір поруки порушує чи обмежує його права як Позичальника за кредитним договором Банк вважає, що такі вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про встановлення нікчемності кредитного договору, визнання рамочної угоди та договору поруки припиненими відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі складено 16 жовтня 2015 року.

Суддя Д.О. Парфьонов