Постанова № 52425362, 16.09.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1852/15-а

(2-а/199/80/15)

ПОСТАНОВА

іменем України

16.09.2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Яншиній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 02.11.2009 року по 02.02.2015 року працював на різних посадах у КП «ЖЕП-19» ДМР. При звільненні позивачу стало відомо, що стаж роботи з 01.07.2012 року по день звільнення 02.02.2015 року не врахований у пенсійний стаж.

З цього приводу позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, на яку 20.02.2015 року за №1105/02/31 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, оскільки згідно з довідкою з відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж страхові внески КП «ЖЕП-19» ДМР сплачені лише по 30.06.2012 року.

Позивач зазначає, що згідно з трудовою книжкою АА №505663 він на підставі наказу №109к від 02.11.2009 року був прийнятий на посаду майстра району, де й працював до моменту звільнення 02.02.2015 року. Кожного місяця позивач отримував заробітну плату, з якої, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», сплачувались у встановленому законом порядку страхові внески до Пенсійного фонду України за період 01.07.2012 року по 02.02.2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями за цей період. Також позивач вказує на те, що платником страхових внесків є страхувальник - роботодавець, а не застрахована особа - робітник.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стажуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж страховий внесок. Згідно з ч.2 ст. 24 зазначеного закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з платіжних доручень та довідок про доходи позивача за 2012-2015 р.р. страхові внески за період перебування позивача у трудових відносинах з підприємством сплачені у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи за період з 01.07.2012 року по 02.02.2015 року, що становить 32 місяці та 2 дні, неправомірними, та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська включити у загальний страховий стаж період роботи з 01.07.2012 року по 02.02.2015 року.

У судове засідання позивач не зявився, надав суду письмову заяву, якою просив справу розглядати у його відсутність в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Управляння Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська надав заперечення на позовну заяву посилаючись на те, що згідно з довідкою відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж КП «ЖЕП-19» ДМР сплачені тільки по 30.06.2012 року. Згідно з ч.2 ст. 24 зазначеного закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Таким чином правові підстави для зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 01.07.2012 року по 02.02.2015 року відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заперечення відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 02.11.2009 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року працював на різних посадах у КП «ЖЕП-19» ДМР. При звільненні позивачу стало відомо, що стаж роботи з 01.07.2012 року по день звільнення 02.02.2015 року не врахований у пенсійний стаж, що впливає на виплату допомоги по безробіттю.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, на що 20.02.2015 року за №1105/02/31 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи, оскільки згідно з довідкою з відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж страхові внески КП «ЖЕП-19» ДМР сплачені лише по 30.06.2012 року.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. N1788 передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з трудовою книжкою АА №505663 позивач на підставі наказу №109к від 02.11.2009 року був прийнятий на посаду майстра району, де й працював до моменту звільнення 02.02.2015 року. Кожного місяця позивач отримував заробітну плату, з якої, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», сплачувались у встановленому законом порядку страхові внески до Пенсійного фонду України за період 02.11.2009 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями за цей період.

На теперішній час на рахунки КП «ЖЕП-19» ДМР накладено арешт і розпорядником коштів, які обліковуються на цих рахунках є АНД відділ ДВС ДМУЮ.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стажуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж страховий внесок. Згідно з ч.2 ст. 24 зазначеного закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджується наданими копіями платіжних доручень, кожного місяця із заробітної плати позивача відраховувався єдиний внесок у передбаченому законом порядку та розміру. При цьому платником страхових внесків є страхувальник - роботодавець, а не застрахована особа - робітник.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоди його роботи на КП «ЖЕП-19» ДМР, тому вважає визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи за період з 01.07.2012 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року, неправомірними, та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська включити у загальний страховий стаж ОСОБА_1 період роботи на КП «ЖЕП-19» ДМР з 01.07.2012 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року.

Також суд вважає стягнути з державного бюджету України через УДК СУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 73 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 94, 162, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи на Комунальному підприємстві «ЖЕП-19» ДМР за період з 01.07.2012 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року, неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська включити у загальний страховий стаж ОСОБА_1 період роботи на Комунальному підприємстві «ЖЕП-19» ДМР з 01.07.2012 року по 17.08.2012 року та з 03.12.2012 року по 02.02.2015 року.

Стягнути з державного бюджету України через УДК СУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 73 грн. 08 коп.

В іншій частині позову, - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: