Рішення № 52425096, 23.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4923/15

Справа №760/10782/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити з підстав визначних в позовній заяві, вказуючи, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у останнього станом на 19.05.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 85952,80 доларів США, яка складається з:

- 17675,77 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 20367,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1262,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 46646,39 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, вказану суму просив стягнути з відповідача, за курсом 22,11 грн. курсу НБУ станом на 19.05.2015 року, що складає 1 900 416,41 грн.

23.06.2015 року ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.

23.09.2015 року представником позивача до суду була подана заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

02.09.2015 року, 23.09.2015 року відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином відповідно до вимог ст. 74, 75, 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з цього та вимог ст. 77 ЦПК України суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Банк) та ОСОБА_1 (відповідач/Позичальник ) було укладено кредитнй договір № КЗА0АК22820053 (надалі - договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 25233,54 доларів США, із строком повернення до 17.07.2012 року, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Байку грошові кошти: (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит в розмірі 25233,54 доларів США.

Однак, в порушення умов договору в частині обов'язку забезпечувати погашення грошових зобов'язань згідно графіку погашення кредиту відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникло прострочене зобов'язання з погашення кредиту.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього станом на 19.05.2015 року, виникла заборгованість у розмірі 85952,80 доларів США, яка складається з:

- 17675,77 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 20367,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1262,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 46646,39 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відзначає, що зазначений вище договір підписаний в двосторонньому порядку сторонами без будь - яких зауважень і застережень, в судовому порядку не визнаний недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований тому позовні вимоги щодо стягнення боргу, що складає:

- 17675,77 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 20367,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1262,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених пп. 2..2.2., 2.2.3, 7.5. договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не меньше 1 грн. за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

Врахувавши зазначене, вимога позивача про стягнення 46646,39 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, є обґрунтованою в зв'язку з чим підлягаює задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем.

Керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України,ст.ст.57-60,212-214,224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 01001, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), заборгованість за кредитним договором № КЗА0АК22820053 від 18.07.2007 року: 85952,80 доларів США, що за курсом 22,11 грн. курсу НБУ станом на 19.05.2015 року, складає 1 900 416,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 01001, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова