Ухвала суду № 52423491, 13.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/6706/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 619/1857/15-ц Кононихіна Н.Ю.

Категорія: скарга на дії ВДВС Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року заявниця ОСОБА_3, як сторона виконавчого провадження (стягувач), в особі свого вповноваженого представника звернулась до суду зі скаргою на дії посадових осіб Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області, в якій вказувала на те, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2015 року було частково задоволено її заяву про вжиття судом заходів забезпечення заявленого нею позову до відповідача ОСОБА_4, треті особи: Дергачівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Арнаутова Т.А. про захист порушених та невизнаних прав, визнання права на спадкування, скасування постанов нотаріальної контори, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними.

Зазначеною ухвалою районного суду було накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, житлового будинку АДРЕСА_2, а також квартири АДРЕСА_3; заборонено відчуження предметів домашньої обстановки та вжитку, які перебувають у складі спадщини за вищевказаними адресами; накладено арешт та заборонено будь-який рух грошових коштів, що знаходяться на рахунку померлого 06.04.2011 року спадкодавця ОСОБА_6 у відділенні № 976 ПАТ «УкрСиббанк» та в інших банківських установах на території України.

Крім того, в указаній ухвалі районний суд зазначив, що ця ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

20 березня 2015 року ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2015 року надійшла для виконання до Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області та того ж дня представником ОСОБА_3 до виконавчої служби було подано відповідну заяву про її примусове виконання.

При особистій розмові з заявницею та у телефонній розмові з її представником старший державний виконавець Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області Сприндис А.С. повідомив про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2015 року про забезпечення позову, вимагаючи надання низки заяв на його ім'я про примусове виконання судового рішення, а також інформації про те, кому саме належить на даний час майно та індивідуальні номери платників податків цих власників, хоча ані ОСОБА_3, ані її представник надати такі дані були не в змозі.

При цьому, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області Сприндис А.С. виніс:

-Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №46985034 від 23.03.2015 року;

-Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №46985007 від 23.03.2015 року;

-Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №46984968 від 23.03.2015 року.

До 14.04.2015 року жодна з цих постанов не була направлена державним виконавцем на адресу стягувача ОСОБА_3, а була отримана її представником лише на особистому прийомі у Головного державного виконавця цього відділу.

26.03.2015 року представником стягувача ОСОБА_3 на ім'я начальника Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області була направлена скарга на дії старшого державного виконавця Сприндиса А.С. з приводу порушення ним вимог чинного законодавства при здійсненні виконавчого провадження. Зазначена скарга була зареєстрована у відділі 31.03.2015 року, проте у передбачений законом десятиденний строк розглянута не була й відповіді на неї заявниця не отримала. Лише 14.04.2015 року після особистого візиту представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області, він отримав відповідь на свою скаргу, в якій, зокрема, було зазначено, що виконавчий документ може бути поданий стягувачем повторно після усунення недоліків - надання копії довіреності представника. При цьому довіреність, яка видана ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, вже була додана до скарги.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2015 року про забезпечення заявленого нею позову підлягала негайному виконанню, проте не була виконана посадовими особами Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області з формальних підстав, заявниця ОСОБА_3 просила суд визнати неправомірними дії посадових осіб ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області щодо не відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2015 року, повідомити її про причини не відкриття виконавчих проваджень та про причини не надіслання кореспонденції з цього питання, поновити її порушені права шляхом зобов'язання ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень за № 46985034, № 46985007 та № 46984968 від 23.03.2015 року; зобов'язати ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області відкрити виконавчі провадження за вищевказаною ухвалою районного суду, повідомивши її про здійснення виконавчих дій належним чином.

Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, як такою, що не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства та роз'яснено право останньої на звернення до суду з такою скаргою в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі представника заявниці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали судді районного суду, як незаконної, постановленої з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, та направлення її скарги до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що після відмови районним судом у відкритті провадження у цивільній справі за вищезазначеною скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області, остання звернулась з відповідним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду, де було відкрито провадження в адміністративній справі, проте в подальшому це провадження за її адміністративним позовом до ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області ухвалою від 16.07.2015 року було закрито з посиланням на непідвідомчість цієї справи адміністративному суду та роз'яснено, що їй необхідно звернутись до суду за правилами цивільного судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області, суддя районного суду, виходив із того, що ця скарга не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Однак, із таким висновком судді районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі.

Право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів - є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена законодавцем у ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до вказаної правової норми суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі: Закон № 606-XIV).

За змістом ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «про державну виконавчу службу» (ст. 2 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема такі виконавчі документи:

виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначений у ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої скаржниця ОСОБА_3 й звернулась до районного суду з вищезазначеною скаргою.

Відповідно до частини першої вказаної правової норми рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положення ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондуються зі ст. 383 ЦПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як зазначалося вище, скаржниця ОСОБА_3 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області зі скаргою на дії посадових осіб Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області, пов'язані з невиконанням ухвали цього ж районного суду від 19 березня 2015 року, постановленої у межах цивільної справи за її позовом до відповідача ОСОБА_4, треті особи: Дергачівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Арнаутова Т.А. про захист порушених та невизнаних прав, визнання права на спадкування, скасування постанов нотаріальної контори, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, у зв'язку з чим ця скарга відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 383 ЦПК України підлягала розгляду судом першої інстанції за правилами цивільного судочинства.

Однак суддя районного суду на зазначені обставини та норми матеріального й процесуального права, що регулюють розгляд таких скарг, належної уваги не звернула, а тому безпідставно відмовила у відкритті провадження у цивільній справі за вищевказаною скаргою ОСОБА_3, фактично обмеживши право останньої на судовий захист її інтересів.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, ухвала судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення та направити скаргу ОСОБА_3 на дії посадових осіб Відділу ДВС Дергачівського РУЮ Харківської області на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13 травня 2015 року - скасувати.

Матеріали справи за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області - направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: