Ухвала суду № 52423471, 13.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц-/790/6702/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 644/8005/15-ц Черняк В.Г.

Категорія: трудові Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські Комбікорма» про усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з вищезазначеним позовом, у якому просив суд усунути перешкоди у виконанні ним своїх трудових обов'язків на посаді директора ТОВ «Граківські Комбікорма» шляхом визнання неправомірними дій відповідача - ТОВ «Граківські Комбікорма» щодо внесення змін до штатного розкладу товариства та включення до нього нової посади - заступника директора ТОВ «Граківські Комбікорма» Наказом б/н від 29 липня 2015 року, а також скасування цього наказу, яким на посаду заступника директора призначено ОСОБА_4

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто останньому на підставі ст. 115, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України для подання її до належного суду, з посиланням на непідсудність цієї справи Орджонікідзевському районному суду м. Харкова.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування цього процесуального рішення судді районного суду та направлення справи до того ж суду першої інстанції для подальшого її розгляду по суті.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення суддею районного суду норм цивільного процесуального законодавства при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Зокрема, апелянт вказує на те, що предметом позовних вимог ОСОБА_2 є ніщо інше, як усунення перешкод у виконанні ним посадових обов'язків як працівника товариства, який не має у ньому корпоративних прав, а відтак посилання суду на те, що даний спір витікає з корпоративних правовідносин та має розглядатись у господарському суді, є безпідставним, оскільки в даному разі спір є виключно трудовим.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу ОСОБА_2, суддя районного суду, виходив із того, що цю позовну заяву подано з порушенням правил підсудності, оскільки спір виник з корпоративних відносин, а отже, підсудний господарському суду.

Однак, із таким висновком судді районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок є помилковим і таким, що не ґрунтується на законі.

Право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів - є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За приписами ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільних справах, одним із найважливіших моментів є правильне визначення підвідомчості справи та її підсудності.

Тобто, однією з умов виникнення цивільних процесуальних правовідносин з конкретного спору є вирішення суддею двох питань:

1) чи підпадає його вирішення під цивільну юрисдикцію суду, тобто чи підвідомча ця справа суду;

2) який конкретно суд зобов'язаний розглядати цю справу, тобто якому суду вона підсудна.

Отже, підсудність цивільної справи суду, як і її підвідомчість, встановлюється суддею при прийнятті позовної заяви.

У випадку, коли буде встановлено, що справа непідвідомча загальним судам, суддя відмовляє у відкритті провадження у ній (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України).

Якщо суддя встановить, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, але непідсудна саме цьому суду, він повертає позовну заяву позивачеві для подання до належного суду.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена законодавцем у ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до вказаної правової норми суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

За змістом ст. 167 ГК України корпоративні права - відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як роз'яснено в п.п. 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини, і на основі цих норм вирішувати справу.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України.

Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

При вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_2, ініційований ним спір, як директором ТОВ «Граківські Комбікорма», виник з приводу внесення змін до штатного розкладу товариства та введення до нього нової посади - заступника директора, повноваження якого повністю співпадають з повноваженнями позивача, що суперечить Статуту товариства та безпосередньо впливають на його посадові (трудові) права та обов'язки.

Таким чином, у справі виник спір не з корпоративних, а з цивільних (трудових) відносин, а відтак він підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, як помилково вважав суддя районного суду.

При цьому, та обставина, що позивач ОСОБА_2 оспорює Наказ б/н (о.с.) від 29.07.2015 року про внесення змін до штатного розкладу товариства, виданий на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Граківські Комбікорма» від 28.07.2015 року, сама по собі не свідчить про наявність корпоративного спору, а повинна бути оцінена судом при розгляді справи по суті, як належний чи неналежний спосіб захисту прав позивача.

Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що у ст. 115 та п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, якими керувався суддя суду першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, передбачено повернення позивачеві заяви в разі, якщо вона підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак подана ним до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Якщо ж заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що суддя районного суду порушив порядок вирішення питання про відкриття провадження у справі, ухвала судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2015 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення та направити матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські Комбікорма» про усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків та скасування наказу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2015 року - скасувати.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граківські Комбікорма» про усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків та скасування наказу - направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: