Ухвала суду № 52420575, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/46864/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-3549/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпромобладнання»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (ОДПІ)

за участю прокуратура Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 15.06.2010 № 0006072301/0/1845; № 0006082301/0/1846; № 0029091702/0/1847.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача сум податкового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.06.2010 № 2479/23-209/34698191. Відповідно до цих висновків позивачем порушені норми пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР). Так, згідно з актом перевірки ТОВ «Молпромобладнання» завищило валові витрати на загальну суму 7402675,00 грн. у податковому обліку за 2-й квартал 2007 року - 3-й квартал 2009 року, в тому числі: 1) на 2135229,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2007 року за операціями з придбання металоконструкцій від ПП «Фірма «Кремнафтосервіс», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛТД», ТОВ «Граніт-Навація», СПД ОСОБА_2, які списувались по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» у виробництво у тому ж звітному податковому періоді, в якому були оприбутковані, за відсутності належного документального підтвердження списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво (відсутні кошториси, калькуляції, лімітно-забірні картки за формами № М-28, № М-28а, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) за формою М-11, списання здійснювалось лише на підставі актів списання), відсутності документального підтвердження використання цих металоконструкцій в обсягах наданих послуг (виконаних робіт), в залишках на складі, у незавершеному виробництві; 2) на 5267445,00 грн. у податковому обліку за період з 06.02.2007 по 31.03.2010 за нікчемними правочинами з поставки металопродукції, електрообладнання від ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс» з огляду на відсутність доказів транспортування товарів позивачу; відсутність основних засобів та трудових ресурсів у ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс»; 3) завищено податковий кредит на загальну суму 1481261,00 грн. у податковому обліку за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року за господарськими операціями з вказаними постачальниками. Внаслідок зазначених вище порушень позивач занизив податок на прибуток на 1850668,75 грн. у податковому обліку за 2-й квартал 2007 року - 3-й квартал 2009 року та податок на додану вартість на 1481261,00 грн. у податковому обліку за квітень 2007 року - грудень 2008 року. Крім того, за висновком акту перевірки позивачем порушені норми пункту 3.5 ст.3, абзацу «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст.4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8, пункту 12.1 ст.12, підпункту «а» пункту 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV): занижено податок з доходів фізичних осіб на 1926,60 грн. у податковому обліку за серпень, вересень 2007 року, червень 2008 року, березень, квітень, травень, червень 2009 року, березень 2010 року, в тому числі: 1) на 68,68 грн. - у зв'язку з не нарахуванням, не утриманням та не сплатою податку з доходів фізичних осіб при наданні додаткового блага у вигляді вартості послуг роумінгу працівникам позивача, які не перебували у закордонних відрядженнях; 2) на 83,53 грн. - у зв'язку з нарахуванням, утримання та сплатою податку з доходів фізичних осіб на користь учнів навчальних закладів м. Кременчука, яким здійснювались виплати за цивільними договорами з навчальними закладами, із вирахуванням відрахувань до соціальних фондів, як при виплаті працівникам за трудовим договором; 3) на 1774,39 грн. - не утримання податку з доходів фізичних осіб на користь засновників позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при реалізації на їх користь корпоративних прав в обмін на внесене ними до статутного капіталу майно у сумі 11829,32 грн.

На підставі акту перевірки ОДПІ стосовно ТОВ «Молпромобладнання» прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2010 № 0006072301/0/1845 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 2776003,12 грн., у т.ч.: 1850668,75 грн. за основним платежем та 925334,37 - штрафні (фінансові) санкції; № 0006082301/0/1846 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2221891,50 грн., у т.ч.: 1481261,00 грн. за основним платежем та 740630,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0029091702/0/1847 - про визначення податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 5779,80 грн., у т.ч.: 1926,60 грн. за основним платежем та 3853,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс» металопродукції останні виписали на адресу позивача видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях за вище вказані звітні податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт поставки позивачу товарів від ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс» підтверджується належно оформленими видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі ТМЦ, а нікчемність укладених між позивачем та цими постачальниками договорів у судовому процесі з боку ОДПІ не доведена.

Разом з тим, факт поставки позивачу від ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс» товарів не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судами першої та апеляційної інстанцій без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі, поряд з доводами про відсутність у відсутність основних засобів та трудових ресурсів у ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», ПП «фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс» основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, звертала увагу суду на відсутність доказів транспортування товару від постачальника (ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс») до позивача.

Наведеним доводам та доказам, наданим ДПІ на підтвердження відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем, з однієї сторони, ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс», з іншої сторони, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цієї юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. Висновок суду, що відсутність у позивача транспортних накладних на перевезення товару обумовлена тим, що згідно з договорами поставки остання здійснювалась постачальником на склад покупця, не відповідає правильному застосуванню цих правових норм.

Крім того, поза увагою суду залишились інші обставини, з якими податковий орган, як свідчить акт перевірки від 01.06.2010 № 2479/23-209/34698191, пов'язує зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, - господарські операції позивача з ПП «фірма «Кремнафтосервіс», ТОВ «Ресурс АТХ-2006 ЛТД», ТОВ «Граніт-Навація», СПД ОСОБА_2 щодо поставки останніми металоконструкцій, які, згідно акту перевірки, у періоді придбання списувались по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» за відсутності належного документального оформлення такого списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво - відсутні кошториси, калькуляції, лімітно-забірні картки по формах № М-28, № М-28а, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) за формою М-11), та документального оформлення оприбуткування придбаного товару - відсутні товарно-транспортні накладні.

У судовому процесі встановлено, що засновники ТОВ «Молпромобладнання» передали до його статутного фонду майно (офісні меблі, принтер, пилка РРК-115U+FSM) загальною вартістю 11829,32 грн. За визначенням пункту 1.2 ст. 1 Закону № 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом «в» пункту 1.3 цієї статті визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно з підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 ст.4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені нормами пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-IV.

Підпунктом 9.6.1 пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до підпункту 9.6.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу (пункт «а» підпункту 9.6.7 пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV).

Таким чином, з метою оподаткування нормами Закону № 889-ІУ операції з внесення до складу статутного капіталу юридичної особи, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю, майна в обмін на його корпоративні права прирівнюються до придбання інвестиційного активу, а отже облік фінансових результатів за наслідками таких операцій здійснюється за правилами, визначеними нормами пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-ІV.

Застосувавши вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вказаними громадянами був придбаний інвестиційний актив, а не здійснені операції з продажу рухомого майна. При здійсненні засновниками внеску до статутного фонду ТОВ «Молпромобладнання» в обмін на корпоративні права цього товариства вони не отримували інвестиційного прибутку від операцій з корпоративними правами, оскільки вказана операція у розумінні підпункту 9.6.2 пункту 9.6 ст.9 Закону № 889-IV є придбанням інвестиційного активу, а не продажем рухомого майна. Внесок учасника товариства з обмеженою відповідальністю, як правильно зробили висновок суди попередніх інстанцій, у розумінні нормами Закону № 889-IV є його витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, а не доходом.

У той же час, суди попередніх інстанцій, скасовуючи повністю податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 № 0029091702/0/1847, залишили поза увагою інші порушення норм Закону № 889-ІV, які за висновками ДПІ стали підставою для донарахування податкового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб. Так, зокрема суди не дали жодної оцінки та не встановили обставин щодо наявності або відсутності порушень позивачем норм Закону № 889-ІV при виплаті доходу на користь фізичних осіб - учнів навчальних закладів м. Кременчука, яким здійснювались виплати за цивільними договорами з навчальними закладами та при оплаті позивачем витрат його працівників при отриманні послуг роумінгу за відсутності доказів перебування цих працівників у закордонному відрядженні.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно частини 1 до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині..

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу металопродукції від ТОВ «УТН-Восток», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Нефтекор-СК», ТОВ «Анга», СПД ОСОБА_3, ПП «Фірма «Сервіснафта», ТОВ «Крембудсервіс»; встановити обставини щодо наявності або відсутності з боку позивача інших порушень норм законів України, з якими податковий орган пов'язує донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун