Ухвала суду № 52420508, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/58211/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Лисенко Ю.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014

у справі № 823/75/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільській елеватор"

до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «АгротехКомплекс» за період серпень, вересень та листопад 2012 року, у ТОВ «Агрофірма Росток» та ТОВ «Вторметекспорт» за період серпень 2013 року та у ПП «Сапфір і К» за період квітень, травень, червень та липень 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20.12.2013 №142/23-12/22-016/32580463, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.198.1, п.198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість на суму 1221596 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 94600,00 грн. за квітень 2013 року на 111145,00 грн., за червень 2013 року на суму 384858,00 грн. та серпень 2013 року на 630993,00 грн.;

- п.198.1, п.198.5 ст. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість на загальну суму 580519,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 110025,00 грн., за листопад 2012 року на суму 131758,00 грн., за травень 2013 року на суму 201236,00 грн., за липень 2013 року на суму 137500,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на 110025,00 грн. за жовтень 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 09.01.2014 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000032200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 165037,50 грн., в тому числі 110025,00 грн. за основним платежем, 55012,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000042200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1832394,00 грн., в тому числі 1221596,00 грн. за основним платежем, 610798,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000022200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 580519,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами - ТОВ «АгротехКомплекс», ТОВ «Агрофірма Росток», ТОВ «Вторметекспорт» та у ПП «Сапфір і К», підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, картками-рахунку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль