Ухвала суду № 52420341, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/52032/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постановуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 20.03.2013та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014у справі № 2а-0770/3169/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»доУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» звернулось до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №14043/0002342320/0/487 від 29.10.2009, № 547/0002342320/1/16160 від 18.12.2009 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 193 953 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень та серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувались в період з 01.10.2008 по 31.07.2009, за результатами якої складено акт № 141/23-2/32836226 від 19.10.2009;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 194995 грн.;

- підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 14043/0002342320/0/487 від 29.10.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 194 132 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №547/0002342320/1/16160 від 18.12.2009, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на таку саму суму.

Також судами встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року позивач включив до розрахунку бюджетного відшкодування, як частину залишку від'ємного значення, суму податку на додану вартість у розмірі 193 953 грн., яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, а саме: жовтень 2008 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року. При цьому, дані суми податку на додану вартість не були включені до податкового кредиту за липень 2009 року та не брали участь в формуванні від'ємного значення податку за липень 2009 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що обставини справи щодо наявності всіх податкових накладних, щодо відсутності факту включення податкових накладних до різних податкових періодів, щодо повної сплати суми ПДВ у розмірі 193 953 грн. у складі вартості робіт (послуг) в попередніх періодах підтверджені матеріалами справи та відповідачем не заперечуються.

Задовольняючи позов, за встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами податкового органу щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків передбачено у п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З огляду на зміст наведених положень податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів про те, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанції обґрунтовано визнали безпідставними доводи відповідача про те, що в рядку рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може вирахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з податку на додану вартість) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі і суми податку на додану вартість, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді, як оплати податкового векселя, виданого при імпорті товарів.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, з врахуванням положень пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо порушення позивачем строків давності на оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, за встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування судових рішень в частині, що оскаржена відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний