Ухвала суду № 52420336, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50793/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Поліщюк Ю.В.від відповідачаКоршак Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2014та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014

у справі № 806/1330/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»доБердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000552301/0 від 28.03.2008, №0000552301/1 від 25.04.2008, № 0000552301/2 від 02.07.2008.

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС Житомирській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт № 670/2301/33394612 від 14.03.2008;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 28.03.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 144 575 грн. за основним платежем та на 572 288 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 25.04.2008, №0000552301/2 від 02.07.20008, за якими суми визначеного податкового зобов'язання та штрафної санкції залишені без змін.

Відмовляючи в задоволення позову, за встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поданими доказами не підтверджено факт отримання (придбання) та повернення товару за спірними операціями позивача з ТОВ «Феллер і Компані».

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Оскільки згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Досліджуючи обставини правомірності декларування позивачем спірних даних податкового обліку, сформованих на підставі укладеного позивачем з ТОВ «Феллер і Компані» договору поставки № ФК № 30507 від 03.05.2007 та договору відповідального зберігання від 03.05.2007, судами попередніх інстанцій встановлено, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт отримання (придбання) та повернення товару за умовами вищезазначених договорів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що місце зберігання товару позивачу відомо не було, доручення на отримання товарів у ТОВ «Феллер і Компані» не виписувались, а представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на вимогу суду не може надати документів на підтвердження реальності спірних господарських операцій, зокрема, бухгалтерського, складського обліку та інших первинних документів.

Крім того, судами встановлено, що згідно наданих відповідачем доказів контрагент позивача ТОВ «Феллер і Компані» за юридичною та фактичною адресою: м. Київ, вул. Московська, 7 не знаходиться, складські приміщення за вказаною в договорі зберігання адресою: м. Київ, вул. Московська, 1, відсутні, оскільки згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації №25478 від 11.09.2007 станом на 11.09.2007 нежилих приміщень за адресою вул. Московська, 1, на правах власності не зареєстровано.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відсутність окремих первинних документів не є безумовною підставою вважати господарську операцію такою, що не відбулася та/або є безтоварною, однак, при цьому, з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, вважає вірними висновки цих судів, зроблені за результатами дослідження всіх наявних у справі доказів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, що обставини реального здійснення спірних господарських операцій ними не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено факт реального здійснення спірних господарських операцій за умовами договорів, укладених з ТОВ «Феллер і Компані».

Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області) його правонаступником - Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС Житомирській області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» залишити без задоволення.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний