Ухвала суду № 52420325, 05.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/800/66626/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

у справі №2а/0570/155/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр»

до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № 0000192300 повністю, від 08 листопада 2011 року № 0000232300 у частині донарахування плати за користування надрами місцевого значення у розмірі 2 019 420,95 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 404 636,94 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1 254,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Представники податкового органу провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, про що склали акт від 02 серпня 2011 року №133/23-00292238.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого позивачем занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин на суму 736 250,15 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року №0000192300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з плата за користування надрами місцевого значення на 965 163,63 грн., у тому числі за основним платежем - 832 892,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 132 271,59 грн.

Крім того, уповноваженими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, про що складено акт від 28 жовтня 2011 року №216/23-00292238, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 ПК України, у результаті чого занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин та плату за користування надрами для видобування корисних копалин на 2 981 913,50 грн.; пункту 44.1, пункту 44.4, пункту 44.6 статті 44 ПК України, у зв'язку з ненаданням під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки необхідних первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку, пов'язаних з визначенням податкового зобов'язання по платі за користування надрами за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2011 року №0000232300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення у розмірі 2 586 058,53 грн., у тому числі за основним платежем - 2 149 021,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 437 037,07 грн. та №0000242300, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги у зазначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що об'єктом плати за надра для позивача слід вважати обсяг товарної продукції даного підприємства, який обліковується як запаси, а не об'єм видобутих корисних копалин - сієнітів, як вважає податковий орган. Крім того, зазначили про правомірність застосування позивачем коригуючого коефіцієнту у розмірі 0,7 при визначенні розміру плати за користування надрами.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача відповідно до класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, є добування декоративного та будівельного каменю - 14.11.0. Позивач має ліцензію (спеціальний дозвіл від 17 червня 2002 року № 2736 Міністерства екології та природних ресурсів України на видобування сієнітів придатних для виробництва щебеню та каменю бутового з Чердаклинського родовища). Термін дії ліцензії 16 років.

Отже, позивач фактично видобуває корисні копалини (сієніти) та здійснює переробку будівельного каменю в щебінь різних фракцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарська діяльність позивача по видобутку корисних копалин включає технологічні операції - добування сировини, включаючи відокремлення та дроблення масиву гірської породи вибуховими методами, в межах копальні та первинної переробки сировини шляхом класифікації та/або дроблення, в межах технологічних одиниць з первинної обробки, з метою забезпечення формування уламків гірської породи, за розмірами, які відповідно до чинних стандартів будівельної продукції, відповідають щебеневим фракціям.

Спір між сторонами виник з приводу того, що вважаться об'єктом оподаткування плати за користування надрами: об'єм видобутих корисних копалин - сієнітів, чи обсяг товарної продукції - щебінь.

Відповідно до статті 19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно статті 28 вказаного Кодексу, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

За приписами підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 ПК України, об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Підпунктом 263.5.1 пункту 263.5 статті 263 ПК України, зазначено, що базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Згідно визначення, наведеного підпунктом 14.1.112 пункту 14.1 статті 14 ПК України, мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Пунктом 1 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1997 року № 432 визначено, що мінеральна сировина - це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва. Товарна продукція гірничодобувного підприємства - мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (підпункт 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 ПК України, до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Правовий наліз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є не тільки обсяг мінеральної сировини, а й обсяг мінеральної сировини, що утворюється у результаті виконання первинної переробки.

Відповідно до Інструкції класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів №432, товарна продукція гірничодобувного підприємства - це мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством та відповідає установленим стандартам; в свою чергу мінеральна сировина - це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Згідно Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надрородовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 р. №199Ю, товарна продукція гірничого виробництва - це продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що продукт первинної переробки є товарною продукцією для цілей справляння плати за користування надрами.

Отже, об'єктом плати за надра для позивача є обсяг товарної продукції даного підприємства, який обліковується як запаси.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано визначились щодо правомірності застосування позивачем при визначенні розміру плати за користування надрами у 2011 році коригуючого коефіцієнта 0,7.

Так, критерієм для застосування даного коригуючого коефіцієнта є видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів геологічного вивчення, виконані за власні грошові кошти підприємства.

Відповідно до пункту 263.10 статті 263 ПК України, до ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригуючі коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини та умов її видобування.

Критерії застосування коефіцієнта - видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане ним за власні кошти, крім вуглеводневої сировини. Величина коефіцієнта - 0,7.

Тобто, підставою для отримання права на застосування коефіцієнту 0,7 є фактичне виконання геологічного вивчення ділянки надр з запасами корисних копалин за власні кошти платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено видобування корисних копалин позивачем на підставі Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, що видане Міністерством екології та природних ресурсів України.

Відповідно до пункту 28 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин» від 17 червня 2002 року №2736, надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин та акта про надання гірничого відводу здійснюється після державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин.

Крім того, згідно Протоколу від 02 жовтня 1987 року № 10257 Чердаклінське родовище сієнітів знаходиться у Володарському районі Донецької області Української СРС, в 5 км. від залізничної станції Кальчик.

Дорозробка родовища на глибину проведена експедицією "Укргеолстром" у 1986-1987 роках по завданню ПО «Донецькнерудпром» у контурах, раніше затверджених запасів та у межах гірничого відводу для забезпечення Кальчицького кар'єра, що реконструюється запасами на амортизаційний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є правонаступником Донецького обласного виробничого об'єднання «Донецькнерудпром» корпорації «Укрбудматеріали», до якого перейшли у тому числі всі майнові прав, активи та пасиви виробничого об'єднання.

Відповідно, витрати, понесені Донецьким обласним виробничим об'єднанням «Донецькнерудпром» корпорації «Укрбудматеріали» на дорозвідку родовища, є витратами його правонаступника - позивача.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач у господарській діяльності використовує протокол від 02 жовтня 1987 року, затверджений державною комісією по запасах корисних копалин при раді Міністрів СРСР, відповідно до якого - дорозвідки родовища в глибину проведене експедицією «Укргеолстром» у 1986-1987 роках по завданню ВО «Донецькнерудпром» в контурах раніше затверджених запасів та в межах гірського відводу для забезпечення реконструйованого Кальчицького кар'єру запасами на амортизаційний термін. На дорозвідку родовища (з урахуванням робіт 1976 року) затрачено 81,3 тис. руб., у тому числі ТЕО кондиції - 5,0 тис. руб. власних коштів підприємства.

При цьому, доводи податковий орган про те, що відсутність результатів повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин виключає факт понесення позивачем раніше витрат на виконання геологічного вивчення, не заслуговують на увагу, оскільки повторне вивчення (експертиза) не є необхідною умовою для застосування понижуючого коефіцієнта. Такими умовами за змістом пункту 263.10 статті 263 Податкового кодексу України є лише видобування платником запасів корисних копали ділянки надр, геологічне вивчення яких, виконане таки платником за власні кошти.

Викладеним спростовуються висновки податкового органу про відсутність у позивача права на застосування пільги, передбаченої наведеними положеннями ПК України.

Отже, судами попередніх інстанцій, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 23 вересня 2013 року №174/24, обґрунтовано зазначено про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2011 року № 0000232300 у частині донарахування плати за користування надрами місцевого значення у розмірі 2 019 420,95 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 404 636,94 грн.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № 0000192300, оскільки вказаним рішенням донараховано плату за користування надрами місцевого значення за ті ж самі порушення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №2а/0570/155/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.