Ухвала суду № 52420292, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/16953/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відеограф» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відеограф» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Відеограф» (далі - позивач, ПП «Відеограф») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) від 21.03.2012 року №0000822321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем подані всі необхідні первинні документи що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Працівниками ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Відеограф» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморорахунків з ПП «МКМ-Сервіс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 12.03.2012 року № 1076/23-2/36462844.

При проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема завищено валові витрати за період, що перевірено, у розмірі 59625,5 грн., в тому числі за 1 кв.2011 року в сумі 59625,5 грн. у зв'язку із неправильним відображенням у валових витратах бухгалтерських даних по операціях з придбання ТМЦ, що були фактично використані не в господарській діяльності підприємства.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822321 від 21.03.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 59692,50 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток формується як різниця між загальною сумою доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та сумою сплачених (нарахованих) будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, дослідженню підлягають обставини реальності вчинення господарських операцій у межах спірних правовідносин, з посиланням на первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами, які податковий орган вважає складеними без фактичного здійснення господарських операцій, а лише задля отримання податкової вигоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» було укладено усний договір поставки продукції. На підтвердження виконання вказаного усного договору позивачем надано копії: рахунків, банківських виписок, видаткових та податкових накладних.

Для підтвердження факту реалізації продукції придбаної у ПП «МКМ-Сервіс», позивачем надано суду копію договору поставки № 029/2П укладеного між ним та АТ «ЛьвівОРГРЕС» 08.02.2011 року та копії: специфікації, рахунків, банківських виписок.

З огляду на діюче на той час податкове законодавство, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що податковим органом доведено не виконання укладеного між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» договору, оскільки відсутні докази фактичного отримання позивачем товарів від вказаного контрагенту, складського зберігання. Крім того, відсутні докази транспортування позивачем вказаних товарів та отримання таких АТ «ЛьвівОРГРЕС» відповідно до умов договору поставки № 029/2П від 08.02.2011 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності товарності господарських операцій, а тому правомірно вважали, що первинні документи здійснення фінансово-господарської діяльності за взаємовідносинами з контрагентами, зокрема рахунки, банківські виписки, видаткові та податкові накладних не можуть бути підставою для відображення цих операцій у податковому обліку позивача.

З огляду на зазначене, суд касаційної вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, позивачем завищено валові витрати за 1 кв.2011 року в сумі 59625,5 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Відеограф» відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі № 2а-2795/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

A.О. Рибченко