Постанова № 524201, 16.03.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.03.07 Справа № 8/103н-ад.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», місто Луганськ,

до Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська, -

про скасування постанов, -

при секретарі судового засідання – Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Решетов Б.П. –юрисконсульт, - довіреність №б/н від 01.03.05 року;

від відповідача –Баландіна Ю.В. –старший державний виконавець, - довіреність №б/н від 06.05.06 року, -

в с т а н о в и в :

суть справи: позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт»" (далі –ТОВ «Атлант-Опт») заявлено вимогу про:

скасування постанов Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська (далі –ДВС, –відповідач) про відкриття виконавчих проваджень від 27.01.2007 року ВП №2719910 та від 27.01.2007 року ВП №2719936, а також постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 03.02.2007 року ВП №2719910 та від 03.02.2007 року ВП №2719936;

вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанов Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення з позивача фінансових санкцій (постанови №026057 від 02.06.2006 року та №026087 від 08.06.2006 року).

Позивач вважає, що ДВС не мала права виносити постанову про відкриття спірних виконавчих проваджень, оскільки чинний Закон України «Про виконавче провадження»не надає їй такого права.

На підставі ст. 150 КАСУ, за клопотанням представників сторін, у судовому засіданні оголошено перерву з 02 до 16 березня 2007 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, оскільки названа стаття КАСУ не містить заборони у цій частині при розгляді справ даної категорії.

Представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 02.03.07 року), посилаючись на те, що при винесенні спірних постанов ДВС діяла у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та документи, суд дійшов наступного.

І.1. Постановою №026057 від 02.06.06 року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій Головним управлінням автотранспортної інспекції у Луганській області Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України (далі –ГУАІ) , за порушення вимог абзацу 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», щодо позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн.

Постановою №026087 від 08.06.06 року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій Головним управлінням автотранспортної інспекції у Луганській області Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України, за порушення вимог абзацу 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», щодо позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн.

2.У зв’язку з тим, що ці дві постанови не були виконані добровільно, ГУАІ звернулося до ДВС у Ленінському районі міста Луганська з заявою про відкриття виконавчого провадження.

ДВС винесено постанови про відмову у порушенні виконавчого провадження за цими постановами.

З огляду на цю обставину ГУАІ звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до ДВС, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Атлант-Опт» та інших (всього 17), - про скасування постанов про відмову у відкриті виконавчого провадження.

Постановою господарського суду від 18.09.06 року (справа №15/390н-ад) позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 19.12.06 року у задоволенні апеляційної скарги на цю постанову відмовлено у зв’язку з пропуском строку для апеляційного оскарження.

Отже, вищезгадана постанова суду набрала чинності з 19.12.06 року.

3.На виконання цієї постанови суду ДВС у Ленінському районі міста Луганська 27 січня 2007 року винесла постанови про відкриття виконавчого провадження:

ВП №2719910 –щодо постанови ГУАІ №026057 від 02.06.06 року;

ВП №2719936 –щодо постанови ГУАІ №026087 від 08.06.06 року.

У тексті кожної з них боржнику надано строк для добровільного виконання постанови, а саме: у термін до 03.02.07 року сплатити штраф по 1700 грн. по кожному з виконавчих проваджень.

Згідно наданим відповідачем доказам, обидві вищезгадані постанови за вихідними номерами (відповідно) 13-208 та 13-207 від 27.01.07 року простим поштовим відправленням ДВС спрямувала на адресу боржника –ТОВ «Атлант-Опт».

Як стверджує позивач, ці поштові відправлення ним отримано 05.02.07 року. На підтвердження цієї обставини він посилається на службові відмітки на кожному з супровідних листів до постанов ДВС.

ДВС не надала до суду будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження позивача.

05.02.07 року, тобто у день отримання постанов ДВС, позивач сплатив на користь Державного бюджету суму фінансових санкцій у загальному розмірі 3400 грн. (1700 грн. + 1700 грн.), що підтвердив платіжними дорученнями №973 та 974 від 05.02.07 року на суму 1700 грн. кожне (їх копії додано до матеріалів справи).

ДВС не оспорює цей факт та, в свою чергу, надала копію платіжного доручення №79 від 08.02.07 року на суму 3400 грн. –про зарахування суми вищезгаданих фінансових санкцій до Державного бюджету.

4. 03.02.07 року ДВС, в рамках виконавчих проваджень №2719910 та №2719936, винесено постанови про стягнення з ТОВ «Атлант-Опт»виконавчого збору у сумі 170 грн. по кожному з проваджень.

Крім того, нею ж 03.02.07 року винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (в рамках виконавчих проваджень №2719910 та №2719936 ) по 5 грн. по кожному з проваджень.

Докази спрямування їх на адресу боржника до справи не надано, але позивач не оспорює факт отримання кожної з цих постанов.

5.Досліджуючи факт виконання ДВС при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору вимог, викладених у частинах 1 та 2 ст. 30 Закону України від 21.04.99 року №606-ХІУ «Про виконавче провадження»(далі –ЗУ №606-ХІУ), в яких сказано, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою згодою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення, - суд дійшов висновку, що цю вимогу Закону не виконано.

Факт її невиконання письмово підтвердили як позивач, так і відповідач.

Останній також не надав до суду доказів фактичного вжиття заходів, спрямованих на примусове виконання вищезгаданих постанов ГУАІ, а також розміру примусового стягнутої ДВС суми до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору, - що суперечить вимогам, викладеним у частині 1 ст. 46 ЗУ №606-ХІУ, де сказано, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

ІІ. Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

1.Як сказано у статті 1 ЗУ №606-ХІУ:

виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

2. Згідно частині 2 статті 3 ЗУ №606-ХІУ (в редакції Закону України від 15.03.06 року №3541), якою встановлено перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, - в ньому (переліку) відсутня постанова про застосування до боржника –суб’єкта підприємницької діяльності –фінансових санкцій.

Наявність у частині 2 статті 3 пункту 6, в якому сказано, що відповідно до цього Закону ДВС підлягають виконанню такі виконавчі документи, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, - не надає органам ДВС права порушувати виконавче провадження з метою примусового виконання постанов ГУАІ про застосування щодо суб’єктів підприємницької діяльності ФІНАНСОВИХ САНКЦІЙ з наступних підстав.

Отже, ДВС НЕ МАЛА ПРАВА порушувати виконавчі провадження з метою примусового виконання вищеназваних постанов ГУАІ від 02 та 08 червня 2006 року.

2.1.Статтею 9 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі КпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається така, що посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна (умисна чи з необережності) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті фізичні та посадові (службові) особи (ст. 11-14 КпАП).

Підставою для цього спору став факт застосування ФІНАНСОВИХ САНКЦІЙ у зв’язку з порушеннями чинного законодавства, припущеним ЮРИДИЧНОЮ ОСОБОЮ при здійсненні підприємницької діяльності.

2.2.Що це саме так, видно з текстів обох постанов ГУАІ, винесених останньою у зв»язку з порушенням ТОВ «Атлант-Опт»правил здійснення господарської діяльності, які Товариство зобов»язане виконувати відповідно до припису абзацу 2 частини 1 ст. 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі –ЗУ №2344-ІІІ), згідно якій за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:

надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В частині 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) надано поняття господарської діяльності, - згідно якій:

під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як видно з матеріалів справи, саме порушення порядку надання послуги вартісного характеру і стало підставою для застосування до ТОВ «Атлант-Опт»фінансових санкцій.

За порушення цих правил статтями 238 та 239 ГКУ передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, до числа яких належить штраф як одна з різновидностей адміністративно-господарських санкцій (ст. 241 ГКУ).

3.Частиною 5 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»передбачено, що порядок стягнення штрафних санкцій за порушення вимог названого Закону визначається Кабінетом Міністрів України (сам названий Закон такого механізму не містить).

Як вбачається з матеріалів справи, стягнення щодо позивача застосовано 02 та 08 червня 2006 року, - тобто під час дії постанови КМУ від 29.01.03 року №143 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування» (далі –Порядок № 143).

Пунктом 28 Порядку №143 було встановлено, що копія постанови не пізніше ніж через 3 дні після її ухвалення вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта підприємницької діяльності чи надсилається суб'єкту підприємницької діяльності, про що робиться запис у справі. Друга копія постанови надсилається для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням цього суб'єкта.

Але постановою КМУ від 08.11.06 року № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»(далі –Порядок №1567) вищезгаданий Порядок №143 скасовано.

Порядок №1567 не містить у собі механізму примусового стягнення фінансових санкцій, застосованих відповідно ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Спірні постанови про порушення виконавчого провадження ДВС винесено 27.01.07 року, - тобто уже під час дії Порядку №1567.

Останній не містить у собі норми, якою було б встановлено, що правило, передбачене п. 28 Порядку №143, продовжує діяти після прийняття Порядку №1567.

З урахуванням викладеного суд вважає, що примусове виконання постанов ГУАІ повинно здійснюватися в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 4 Положення про Головну декржавну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.09.04 року №1190, а також відповідних пунктів Положення про Луганське територіальне управління автотранспортної інспекції у Луганській області.

4.Таким чином, ДВС як суб’єкт владних повноважень та відповідач, який заперечує проти позову, - не виконала вимог частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто не довела, що її дії та рішення відповідають вимогам статті 2 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», - тобто що вони є законними та обґрунтованими.

За таких обставин спірні постанови ДВС у Ленінському районі міста Луганська є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням чинного законодавства.

Позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись частиною 1 ст. 94 КАСУ, суд стягує з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.2 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу»; ст.3 Закону України від 21.04.1999 року №606-ІУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати:

постанову Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська від 27.01.07 року про відкриття виконавчого провадження ВП №2719910 – з метою примусового виконання постанови Територіального управління Головної автотранспортної інспекції України у Луганській області №026057 від 02.06.06 року - про застосування фінансових санкцій у сумі 1700 грн. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», ідентифікаційний код 19066846, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Гастелло, 39;

постанову Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська від 27.01.07 року про відкриття виконавчого провадження ВП №2719936 – з метою примусового виконання постанови Територіального управління Головної автотранспортної інспекції України у Луганській області №026057 від 08.06.06 року - про застосування фінансових санкцій у сумі 1700 грн. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», ідентифікаційний код 19066846, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Гастелло, 39;

постанов Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська від 03.02.2007 року по виконавчих провадженнях ВП №2719910 та ВП №2719936, - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», ідентифікаційний код 19066846, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Гастелло, 39, - виконавчого збору у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. по кожній постанові;

постанов Державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Луганська від 03.02.2007 року по виконавчих провадженнях ВП №2719910 та ВП №2719936, - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», ідентифікаційний код 19066846, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Гастелло, 39, - витрат на проведення виконавчих дій у сумі 5(п’ять) грн. по кожній постанові.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Опт», ідентифікаційний код 19066846, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Гастелло, 39, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

4.Вжиті судом заходи щодо забезпечення позову залишити чинними до набрання законної сили цією постановою.

Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представника позивача у судовому засіданні 16.03.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20.03.2007 року.

Суддя А.П.Середа