Ухвала суду № 52420035, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/7977/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив : визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_4»; поновити його з 20.07.2013 року на посаді аналогічній посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці на митному пості «Краковець» Львівської митниці Міндоходів; зобов'язати відповідача виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.07.2013 р. по день фактичного поновлення на посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Львівської митниці № 753-к від 19.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_4»; зобов'язано Львівську митницю Міндоходів запропонувати ОСОБА_4 посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів або рівнозначну посаду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано частково, а саме, в частині щодо зобов'язання Львівської митниці Міндоходів запропонувати ОСОБА_4 посаду інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів або рівнозначну посаду. В цій частині, прийняти нову постанову, якою поновлено ОСОБА_4 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 19 липня 2013 року. В решті постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - залишена без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 19.07.2013 року №753-к «Про звільнення ОСОБА_4» ОСОБА_4 звільнено з посади інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець» Львівської митниці 19.07.2013 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників Львівської митниці.

Про наступне вивільнення позивач дізнався 17.05.2013 року, ознайомившись з попередженням, де йому не було запропоновано жодної вакантної посади, що відповідала б його кваліфікаційному рівню у новоствореній установі.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій, де суд апеляційної інстанції виправив допущену помилку суду першої інстанції, в частині місця роботи поновлення позивача, прийшли до висновків з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи, при цьому, правову позицію Верховного Суду України, вислову в подібних категоріях справ, зокрема постанову від 10 березня 2015 року у справі № 21-52а15, що Львівською митницею не було виконано вимоги законодавства в частині процедури звільнення працівника, оскільки не запропоновано посаду у новоствореній установі, яка виконуватиме функції ліквідованої. Доказів того, що Львівська митниця не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу відповідачем не надано, чим порушено його трудові гарантії як працівника.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова № 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій позивачу взагалі не пропонувалась жодна із посад у Львівській митниці Міндоходів. Хоча, чисельність кількість штатних одиниць посад інспектора відділу митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів, яку обіймав позивач, як до реорганізації так і після її проведення була однаковою, що вказує на не забезпечення виконання відповідачем права позивача на працю.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, виплату заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець