Рішення № 52414926, 07.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2237/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Нерода Л. М.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Письменного О.А., Фомічова С.Є.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення вкладу, процентів, індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ «Банк» Фінанси та кредит» з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором депозиту від 5 серпня 2014 року за умовами якого вона внесла в банк вклад у розмірі 2200 дол. США строком на 7 місяців за депозитною ставкою 12,5% річних. Проте банк не задовольнив її заяву від 5 березня 2015 року про повернення вкладу та процентів. У зв'язку з цим та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 31 - 32) позивач вважає, що відповідач має сплатити на її користь суму вкладу та нарахованих процентів з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також збитки (упущену вигоду) у розмірі 110 дол. США, що еквівалентно 2425 грн. 41 коп. та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року позов задоволено частково: суд вирішив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_2 суму вкладу у розмірі 2 200 доларів США 00 центів, що еквівалентно 50799 грн. 25 коп. та нараховані проценти в розмірі 154 долари США 31 цент, що еквівалентно 3668 грн. 14 коп.; у задоволенні інших позовних вимогах відмовив; крім того суд вирішив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь на користь держави судовий збір у розмірі 544 грн. 70 коп.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку і просила змінити рішення, стягнути суму вкладу та процентів з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, збитки та відшкодування моральної шкоди. Скаргу позивачем обґрунтовано посиланням на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 23, 611, 625 ЦК України, що мало наслідком неправильне вирішення спору в частині відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання, відшкодування завданих позивачу збитків та моральної шкоди. Рішення суду в частині вирішення спору про стягнення суми вкладу та процентів позивач вважає законним і обґрунтованим.

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, позивач подала письмову заяву про розгляд справи без її присутності, відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив. Проте, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У зв'язку з цим та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 5 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та креди» і ОСОБА_2 укладено договір про банківський строковий вклад «Нові гроші» № 300131/95505/7-14 відповідно до умов якого вона внесла на відкритий їй вкладний рахунок кошти у сумі 2200 дол. США, що на час внесення становило еквівалент 26803 грн. 73 коп., на строк з 5 серпня 2015 року по 5 березня 2015 року.

За користування коштами вкладника банк мав нараховувати проценти за ставкою 12,5% річних.

Також 5 серпня 2014 року між сторонами по справі укладено додаткову угоду до договору про банківський строковий вклад згідно якої нараховані за договором проценти мають перераховуватися банком на кортиковий рахунок ОСОБА_2

Того ж дня ОСОБА_2 внесла до каси банку згідно договору № 300131/95505/7-14 від 5 серпня 2014 року 2200 дол. США, що підтверджується квитанцією № 65 (а.с. 8).

У зв'язку із розірванням шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, згідно рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 серпня 2014 року, її прізвище змінено на дошлюбне - ОСОБА_2 (а.с. 33).

Суд також встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, на вимогу (письмову заяву) позивача від 5 серпня 2015 року вклад та нараховані проценти не повернув.

Правильність встановлення судом першої інстанції цих обставин справи позивачем не оспорюється.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми вкладу на процентів, нарахованих за період з 5 серпня 2014 року по 5 березня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того строк дії договору банківського вкладу закінчився, але всупереч його умовам відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Цей висновок суду не оспорюється.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд мотивував своє рішення тим, що по завершенню строку дії договору, враховуючи, що вклад банком не повернутий вкладнику, останній має право на отримання процентів за користування вкладом у розмірі, визначеному договором, проте такі вимоги позивачем не пред'являлися, а тому вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних задоволенню не підлягають. Вимоги про відшкодування моральної шкоди та збитків не доведені позивачем.

З цими висновками суду першої інстанції погодитися повністю не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у справі, зобов'язання відповідача перед позивачем полягають в поверненні суми вкладу та процентів у грошах, а отже є грошовим зобов'язанням.

Встановивши, що всупереч умовам укладеного договору та змісту ст.ст. 526 та 1058 ЦК України відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, суд дійшов необґрунтованого і неправильного висновку про відсутність підстав для покладення на нього відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка викладена у постанові від 1 жовтня 2014 року № 6-113цс14, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Визначення сторонами в договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті (в даному випадку у доларах США) не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Держкомстатом індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

Саме з цих підстав вимоги позивача про стягнення індексу інфляції, нарахованого на суму боргу, задоволенню не підлягають.

Проте вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за період з 6 березня 2015 року по 22 липня 2015 року (а.с. 31) відповідають нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України та правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України № 6-247цс14 від 28 січня 2015 року.

Враховуючи, що сума невиконаного грошового зобов'язання становить 2354 дол. США 31 цент, що за курсом НБУ, який на 7 жовтня 2015 року (дату ухвалення цього рішення) - 2126,4049 грн. за 100 дол. США, відповідає еквіваленту в національній валюті України 50062 грн. 16 коп., а строк за який позивач просить стягнути 3% річних становить 139 днів, стягненню підлягає:

50062,16 * 3% : 365 * 139 = 572 грн.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору невірно застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України, ухвалене в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно п. 2 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Всупереч ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надав доказів реальності одержання ним доходів за період з 6 березня по 22 липня 2015 року від належної йому від відповідача суми боргу у розмірі 13% річних.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як вже зазначалося вище, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Оскільки відшкодування моральної шкоди не передбачено договором банківського вкладу, укладеним між сторонами, і відсутній закон, який передбачає відшкодування моральної шкоди у правовідносинах , які склалися між сторонами (параграф 3 Глава 71 ЦК України), а тому відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за моральну шкоду.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування збитків та моральної шкоди з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга в цій частині підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми - 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про відшкодування збитків та моральної шкоди залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: