Рішення № 52414433, 07.08.2015, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2819/15-ц

Номер провадження 2/404/2043/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2015 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого - судді Галагана О.В.,

при секретарі - Голенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, просили:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 20.03.1998 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, які діяли від свого імені, а також в інтересах на той час неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і ОСОБА_6, зареєстрований на УТБ «Інкоп-марк-контракт» відповідно до ст.. 15 Закону України «Про товарну біржу», реєстраційний номер № 572;

- визнати за ними право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20.03.1998 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, які діяли від свого імені, а також в інтересах на той час неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і ОСОБА_6.

На обґрунтування позову зазначено, що 20 березня 1998 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, які діяли від свого імені, а також в інтересах на той час неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і ОСОБА_6. Вказаний договір було зареєстровано на УТБ «Інкопмарк - контракт».

Договір двома сторонами повністю виконаний, відповідачами було звільнено будинок, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

На час укладення вищезгаданих договорів в березні місяці 1998 року ні позивачі, ні відповідач не знали, що правочин в відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, та під час оформлення права на спадщину, що залишилась після його смерті, нотаріус вказав, що на даний час нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу квартир є обов'язковим, і укладений договір необхідно також посвідчити нотаріально. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла продавець ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_4 ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що стало причиною їх звернення до суду із позовною заявою.

В судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20.03.1998 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, які діяли від свого імені, а також в інтересах на той час неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і ОСОБА_6, укладено договір купівлі-продажу квартири, АДРЕСА_1, зареєстрований на УТБ «Інкоп-марк-контракт» відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», реєстраційний номер № 572).

Згідно до п. 5 договору купівлі-продажу квартири від 20.03.1998 року, продаж квартири під АДРЕСА_1 вчинено за 8586 грн., які покупці передали продавцям повністю до підписання цього договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

На сьогоднішній день у позивачів виникла необхідність в реалізації оформлення права на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5.

Ст. 328 ЦК України визначено, що, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і правочинів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, положення цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності з вимогами ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку або квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР ( в ред. 1963 року) зазначено, що, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Відповідно з ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року, який діяв на час укладення договору купівлі - продажу у 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що умови договору купівлі продажу визначені в ст. 224 ЦК України (в ред. 1963 р.) ними виконано, ніяких претензій, спору щодо укладання, виконання договору купівлі - продажу між ними не було і немає на теперішній час.

Згідно ст. 9 ч. 2 ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.

У відповідності з ст. 12 ЗУ "Про власність", що діяв на час укладання договору передбачав, що громадяни набувають право власності в разі укладання угод незаборонених Законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд бере до уваги, що відповідно до архівної довідки ООБТІ № 112062 від 14.10.2014 р. власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, так як ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2015 р. визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності задоволенню не підлягають.

Також, суд, бере до уваги те, що вини позивача у колізіях, що виникли в правовому полі немає, що іншого шляху реалізувати своє право немає можливості, договір купівлі-продажу будинку відповідно до умов діючого на той час законодавства та умови договору сторонами виконані повністю, а тому вважає можливим визнати договір купівлі-продажу дійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 20.03.1998 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, які діяли від свого імені, а також в інтересах на той час неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 і ОСОБА_6, зареєстрований на УТБ «Інкоп-марк-контракт», реєстраційний номер № 572.

В решті вимог відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда