Ухвала суду № 52413002, 22.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

22 вересня 2015 року 810/4298/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 39415760 від 21.04.2015.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд поновити строк на звернення до суду щодо визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 39415760 від 21.04.2015, у зв'язку з наявністю поважних причин, що унеможливили вчасне звернення позивача з позовною заявою до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи встановлено, що оспорювана постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 39415760 була прийнята Департаментом державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерств юстиції України 21.04.2015.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає про те, що вона не отримувала постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 39415760 від 21.04.2015, а про її прийняття ОСОБА_1 стало відомо з надісланого на її адресу відповідачем листа № Т-10776/20-2-23 від 07.08.2015, який був отриманий позивачем 07.08.2015.

Звернувшись до Київського окружного адміністративного суду 29.08.2015 року з позовною заявою, ОСОБА_1 було пропущено встановлений Кодексом адміністративного судочинства України десятиденний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, що на адресу ОСОБА_1 від Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерств юстиції України не надходило копії постанови ВП № 39415760 про закінчення виконавчого провадження від 21.04.2015, що підтверджується довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 774 від 28.08.2015 з інформацією щодо руху поштової кореспонденції позивача за період з 01.04.2015 по 27.08.2015.

Відповідач, в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав до суду доказів, які підтверджують направлення позивачу оспорюваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не мала можливості дізнатись про прийняття оспорюваної постанови і, відповідно, про наявність її порушених прав, що свідчить про поважність пропущення позивачем строку звернення до суду.

Право на справедливий судовий розгляд є основоположною засадою всієї системи захисту прав та свобод людини.

Принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 і полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008.

Отже, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини та сукупність досліджених судом обставин, які свідчать про неможливості звернення позивача до суду у встановлений строк та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Відмова у визнанні поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в даному випадку не буде пропорційна меті процесуального обмеження, встановленого статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обмежує право ОСОБА_1 на право доступу до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 165 та 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення і не може бути оскаржена окремо. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя Дудін С.О.