Ухвала суду № 52410230, 12.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.Справа № 524/3254/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 524/3254/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області треті особи виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука

про визнання дій (бездіяльності) неправомірними,визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27. 03.2015 року №45677265, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

15.04.2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука, в якому просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області при примусовому виконанні постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 524/3023/14-а про зобов'язання виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу, для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, в частині не вчинення всіх передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів для повного виконання судового рішення;

- визнати неправомірними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2015 року № 45677265 про зобов'язання виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- визнати незаконною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 27.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 45677265 про зобов'язання виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати та скасувати її.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 27.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 45677265 винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконною. Матеріали виконавчого провадження та оскаржувана постанова не містять відомостей про не можливість виконання рішення без участі боржника. Державний виконавець не звертався до суду в порядку ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду, а тому відсутні підстави говорити, що рішення суду не можливо виконати без участі боржника.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задоволено частково.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни від 27.03.2015 року ВП № 45677265 про закінчення виконавчого провадження про зобов'язання виконавчого комітету Автозаводської Районної ради міста Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідач, не погодившись з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2015 року в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

ВСторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.09.2014 року Харківським апеляційним адміністративним судом розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області у винесено постанову про зобов'язання виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити матеріальну допомогу ОСОБА_1 для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

На виконання вищевказаної постанови Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист, 01.12.2014 року позивачем даний лист пред'явлено для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою від 27.03.2015 року закінчено виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа, на підставі ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до якої державним виконавцем було накладено на боржника двічі штраф та направлено повідомлення до правоохоронного органу про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду та правомірності винесення оскаржуваної постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 8, 11 ч. 1, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11. ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена можливість закінчення виконавчого провадження, внаслідок відсутності бюджетних асигнувань.

Крім того, згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року, держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання на території України. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У справах «Жовнер проти України», «Кечко проти України», «Васильев проти України», «Войтенко проти України», Європейський суд з прав людини наголошував, що державний орган влади не має права посилатися на відсутність бюджетних асигнувань на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і повернення виконавчого листа стягувачеві.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, і тому позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання, а отже закінчення виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Таким чином, якщо державний виконавець вважав, що виконавче провадження може бути закінчено з підстав передбачених ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», то він був зобов'язаний виконати дії, які передбачені цією нормою права, а саме: винести постанову про накладення штрафу на боржника та внести подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів виконання вимог ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції обґрунтовано вказав на протиправність оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано положення ст.75 Закону, якою передбачено можливість застосування санкцій до боржника лише у випадку не виконання судового рішення без поважних причин, колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Так, в якості правових підстав для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем зазначено п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено підстави для закінчення виконавчого провадження, а саме, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. У свою чергу, ч.3 ст.75 Закону визначено порядок дій державного виконавця у разі неможливості виконання рішення без участі боржника. При цьому, ч.3 ст.75 Закону не містить таких застережень, на які посилається заявник апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2015 року ВП № 45677265.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.05.2015 року по справі №524/3254/15-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 524/3254/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2015 р.