Ухвала суду № 52410165, 13.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3600/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лук'янчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Северин Юрій Петрович, до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій та рішень протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року ПАТ «ІМЕКСБАНК», від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Северин Юрій Петрович (надалі - ПАТ «ІМЕКСБАНК», позивач або Банк) звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (надалі - УПФ, відповідач), в якому, з урахуванням поданих уточнень, заявив наступні вимоги:

- визнати протиправними дії та рішення УПФ, що виразились у зменшенні суми здійсненої ПАТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015 року позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та відображення вказаного зарахування в складеному за результатами проведення вказаної перевірки Акті №90 від 20.04.2015 року;

- визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, що виразились у відмові відповідача повернути ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснену переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн.;

- зобов'язати відповідача повернути ПАТ «ІМЕКСБАНК» здійснену ним переплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» помилково перераховано до УПФ 437907,63 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого з операцій із купівлі іноземної валюти. Під час перевірки, що проводилася відповідачем 20.04.2015 року, відповідач зменшив суму переплати до 399878,65 грн. на виявлену під час перевірки суму заборгованості Банку зі сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування по операціям, проведеним у січні 2015 року. Позивач вважає, що УПФ не мало права зменшувати суму переплати в силу приписів ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої під час тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку не здійснюється, у тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також зарахування зустрічних однорідних вимог. Звернувшись до УПФУ із проханням повернути надміру сплачені кошти у сумі 437907,63 грн., ПАТ «ІМЕКСБАНК» отримало відмову, що і стало підставою для звернення до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення суми переплати Банком збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015 року позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язав відповідача підготувати подання до відповідного територіального органу Державного казначейства України про повернення Банку переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФ подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи полягають в наступному.

ПАТ «ІМЕКСБАНК» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.03.1994 року (свідоцтво Серія А01 №508641) (а.с.9).

Постановою Правління Національного банку України №50 від 26.01.2015 року ПАТ «ІМЕКСБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.55).

26.01.2015 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №16 розпочато процедуру виведення ПАТ «ІМЕКСБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (строком на три місяці з 27.01.2015 року по 26.04.2015 року включно) та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича (а.с.56).

23.04.2015 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК» по 26.05.2015 року включно (а.с.57).

21.05.2015 року Постановою Правління Національного банку України №330 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 27.05.2015 року (а.с.58).

27.05.2015 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 27.05.2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича (надалі - Уповноважена особа) строком на 1 рік з 27.05.2015 року по 26.05.2015 року включно (а.с.59).

Листом за вих. №1557 від 05.03.2015 року позивач звернувся до начальника УПФУ у Приморському районі, в якому просив здійснити перевірку по операціям купівлі-продажу іноземної валюти та повернути зайво перераховану Банком суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в розмірі 437 907,63 грн. (а.с.87).

В період з 06.04.2015 року по 20.04.2015 року відповідачем на підставі Наказу УПФ №143 від 06.04.2015 року та направлення №321 від 06.04.2015 року проведено позапланову перевірку ПАТ «ІМЕКСБАНК» дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі іноземної валюти в безготівковій та готівковій формі за період з 01.05.2009 року по 28.02.2015 року, про що складено Акт №90 від 20.04.2015 року (надалі - Акт перевірки) (а.с.49-52).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення п.4 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97 ВР від 26.06.1997 року з операцій купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій та готівковій формі в результаті чого зменшено страховий збір на суму 399878,65 грн..

Зі змісту даного акту видно, що сума переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в розмірі 437907,63 грн. була зменшена на суму заборгованості Банку по цьому збору, яка виникла по операціям з купівлі-продажу іноземної валюти, проведеним у січні 2015 року.

Вказаний Акт підписано Уповноваженою особою із зауваженнями. Зокрема, у зауваженнях вказано, що банк не погоджується із зарахуванням зустрічних однорідних вимог банку в сумі 437907,63 грн. та вимог УПФ в сумі 73429,13 грн., оскільки в установі банку здійснюється тимчасова адміністрація.

15.05.2015 року уповноважена особа звернулась до УПФ із листом, яким просив повернути ПАТ «ІМЕКСБАНК» зайво перераховану суму 437907,63 грн. (а.с.53).

У відповідь на вказане звернення відповідач повідомив, що питання повернення коштів розглянуто 26.05.2015 року. Згідно Акту перевірки враховуючи сальдо на початок перевірки переплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 399878,65 грн.. Таким чином, лист ПАТ «ІМЕКСБАНК» від 15.05.2015 року б/н не підлягає задоволенню (а.с.54).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії УПФ щодо зменшення суми здійсненої ПАТ «ІМЕКСБАНК» переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн. на виявлене під час проведення 20.04.2015 року позапланової перевірки позивача «сальдо» заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є протиправними, оскільки суперечать положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI) в частині зарахування відповідачем зустрічних вимог зі сплати вказаного збору у період здійснення тимчасової адміністрації Банку, що порушує встановлений цим законом порядок задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, на момент проведення перевірки в ПАТ «ІМЕКСБАНК» діяла тимчасова адміністрація, що не заперечується сторонами.

Згідно з ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, зарахування зустрічних однорідних вимог під час дії тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку можливе лише у випадку, якщо це не порушує черговості задоволення вимог кредиторів.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів встановлюється ст.52 Закону №4452-VI, відповідно до положень якої кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на положення ст.52 Закону №4452-VI вимоги до банку зі сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування задовольняються не першочергово, а відтак зарахування зустрічних вимог зі сплати вказаного збору у період здійснення тимчасової адміністрації порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений цим законом.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що заборгованість по вищевказаному збору на суму 73429,13 грн. виникла внаслідок операцій з купівлі-продажу валюти, які були проведені до 27.01.2015 року, а тимчасова адміністрація Банку запроваджена з 27.01.2015 року, а тому вказана сума заборгованості підлягала зарахуванню у зменшення суми переплати.

Колегія суддів з такими доводами апелянта погодитися не може, оскільки виявлення відповідачем заборгованості Банку по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та зарахування відповідачем зустрічних вимог по цьому збору фактично відбулось у квітні 2015 року на підставі акту №90 від 20.04.2015 року, тобто під час здійснення тимчасової адміністрації.

Факт проведення Банком певних операцій з купівлі-продажу іноземної валюти до 27.01.2015 року не спростовують того факту, що погашення відповідачем заборгованості Банку по вказаному збору за січень 2015 року було проведено шляхом зарахування зустрічних вимог по вказаному збору саме під час здійснення тимчасової адміністрації Банку.

Таким чином, УПФ під час проведення 20.04.2015 року позапланової перевірки позивача неправомірно зменшило суму переплати Банком збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в розмірі 437907,63 грн. на виявлену суму заборгованості Банку зі сплати цього збору за січень 2015 року.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправним рішення УПФ про зменшення переплати та відображення вказаного зарахування в складеному за результатами проведення вказаної перевірки Акті №90 від 20.04.2015 року, позивачем не оскаржувалось в апеляційному порядку, а тому з урахуванням приписів ст.195 КАС України не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів погоджуються с рішенням суду першої інстанції, прийняте з виходом за межі позовних вимог, про зобов'язання відповідача підготувати подання до відповідного територіального органу Державного казначейства України про повернення Банку переплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2014 року в сумі 437907,63 грн..

Такий спосіб захисту прав позивача цілком узгоджується з повноваженнями УПФ та органів Державного казначейства України в процедурі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, яка передбачена відповідним Порядком, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року, зареєстрованим в Мінюсті України 25.09.2013 року за №1650/24182.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський