Постанова № 52409951, 30.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 876/743/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Гудима Л.Я.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. у справі за позовом Державного підприємства «Підприємство Коломийської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області №41», про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

З адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000101504 від 28.02.2013 року та зобов'язання до вчинення дій звернулось Державне підприємство «Підприємство Коломийської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області № 41».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до акту перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг. В даному акті зазначено, що позивач має сплатити суму грошового зобов'язання в розмірі 431385,3 грн. та штраф у розмірі 20%. Однак, нарахування штрафних санкцій здійснено поза межами строків, що встановлені Податковим кодексом України. З цих підстав просять скасувати податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року позовні вимоги позивача було задоволено частково.Скасоване податкове повідомлення-рішення № 000010504 від 28.02.2013 року Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в частині стягнення штрафу у розмірі 76565 (сімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 38 коп..

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Коломийська об'єднана державна податкова інспекція, зазначаючи в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, вказують про те, що Коломийською ОДПІ не визначались платнику податків грошові зобов'язання у відповідності з пп. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України не встановлено строків давності для притягнення платників податків до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства - застосування штрафних санкцій. З цих підстав просять апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Коломийською ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ДП «Підприємством Коломийської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області № 41» по податку на додану вартість та збору зі спеціального використання води. Актом перевірки від 15.02.2013 року № 755/150/08680135 встановлено факти несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, чим порушено п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України. В акті перевірки зазначена дата виникнення податкового боргу, сума податкового боргу, сума погашеного податкового боргу, дата та номер документа, на підставі якого погашено податковий борг, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та вказано порушення нормативних актів, якими передбачена сплата відповідних платежів.

Податковий орган вважав, що відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Задовольняючи частково позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що більша частина нарахування штрафних санкцій здійснена на зобов'язання по закінченню 1095 днів, що суперечить Податковому кодексу України. Таким чином, нарахуванню підлягали штрафні санкції на зобов'язання період сплати яких, не перевищував 1095 днів, тобто на податковий борг в сумі 48 558,40 грн., з яких розраховувався розмір штрафних санкцій (48 558,40 *20% ) та становить 9711,68 грн..

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, який передбачено п. 57.1 статті 57 ПКУ, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким на підставі статті 126 ПКУ застосовано штраф у розмірі 20%.

Статтею 16 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, визнається податковим обов'язком платника (п.п. 36.1 ст. 36 ПКУ). Податковий обов'язок є безумовним та виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.2, 36.3 ст. 36 ПКУ).

Підпунктом 36.5 ст.36 ПКУ передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 126 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з п.п. 31.1 ст. 31 ПКУ строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Так, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує сплату ним податку (п. 37.2 ст.37), а виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПКУ).

Відповідно до п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пункт 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена статтею 126 Податкового кодексу України. Відповідно до вимог до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи ту обставину, що платником податків самостійно обчислювалась сума грошового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість, тому відповідно вказані суми є узгодженими і підлягають сплаті у встановлені податковим законодавством строки, оскільки вказані строки були порушені, податковим органом правомірно нараховані штрафні санкції за прострочення сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р.у справі № 809/896/13а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.М. Судова-Хомюк

Судді: В.В. Гуляк

Л.Я. Гудим