Ухвала суду № 52407817, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/3252/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кучми А.Ю.,

суддів - Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2015 у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення надмірного виплачених бюджетних коштів в сумі 5532, 13 грн за період з 23.10.2014 по 31.01.2015.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2015 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

07.10.2015 через канцелярію суду відповідач надав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про закриття провадження у справі та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2014 ОСОБА_2 разом із сім'єю звернувся до УПСЗН Деснянської районної у місті Чернігові ради із заявами про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. При заповненні заяв про взяття на облік у рядку Види соціальних виплат, які отримує не було зазначено про отримання будь-яких соціальних виплат.

23.10.2014 до управління позивачем, як уповноваженою особою від всієї родини, також була подана заява для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

24.10.2014, на підставі поданих документів, рішенням управління відповідачу призначено допомогу переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

30.01.2015 на адресу Управління надійшов лист Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який направлено для користування в роботі лист Міністерства соціальної політики Україні № 684/о/14-15/5 від 22.01.2015.

Зі змісту листа, питання надання сім'ям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги особам, як переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо

30.01.2015 Управлінням, з метою попередження нецільового використання бюджетних коштів, винесено розпорядження № 05-15/290 відповідно до якого було припинено виплату допомоги з 01.02.2015 до з'ясування.

02.02.2015 Управлінням направлено запит до Військової частини А 4444 з проханням повідомити чи забезпечуються військовослужбовці житловими приміщеннями та чи отримують виплати на зазначені цілі. До запиту також додавався список військовослужбовців та членів їх сімей, які отримують в управлінні адресну допомогу як внутрішньо переміщені особи.

Згідно листа Військової частини від 06.02.2015, військовослужбовці військової частини А 4444 житловими приміщеннями не забезпечувались.

Таким чином, Управління з'ясовано, що позивач отримував з державного бюджету дві соціальні виплати - адресну соціальну допомогу переміщеним особам з 23.10.2014 та компенсацію за піднайом жилих приміщень з 14.07.2014.

06.02.2015 Управління винесено розпорядження № 05-15/376 про припинення виплати допомоги та здійснення перерахунку надміру виплачених бюджетних коштів за період з 23.10.2014 по 31.01.2015.

14.02.2015 начальником відділу грошових виплат та компенсацій, з подальшою перевіркою начальником відділу державних соціальних інспекторів та контролю за цільовим використанням бюджетних коштів було направлено лист № 06-06/52 до відділу організаційно-інформаційної роботи та нагляду за призначенням та виплатою пенсій в якому просило терміново вирішити питання про повернення надміру виплаченої допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з додаванням переліку особових рахунків та прізвищами осіб. Так, на виконання даного листа зроблено розрахунок надміру виплачених коштів згідно якого сума надміру виплачених позивачу бюджетних коштів, яка підлягає поверненню становить 5532,13 грн.

Повідомлення про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення № 05-06/39 від 19.02.2015 отримано позивачем особисто. Даним повідомленням йому запропоновано повернути бюджетні кошти у розмірі 5 532, 13 грн до 19.03.2015 та попереджено, що у випадку несплати, питання про їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку.

На даний час надміру виплачені бюджетні кошти у розмірі 5 532, 13 грн відповідачем не сплачені.

Постановою Деснанського районного суду м. Чернігова від 12.05.2015 у справі № 750/3127/15, залишеної в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2015 позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо припинення надання позивачу та членам його сім'ї щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради продовжити йому виплату адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої 01.10.2014 задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові щодо припинення надання ОСОБА_2 та членам його сім'ї щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради продовжити виплату ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.02.2015.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно із частиною другою ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частина перша та друга статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 18.06.2013 справі № 21-204а13( номер в ЄДРСР 32532884) і є обов'язковою для врахування адміністративними судами в силу приписів частини другої статті 161 та частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, у справах за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до фізичної особи (ОСОБА_2) про стягнення шкоди, заподіяної державі, відповідач не є суб'єктом владних повноважень і такі позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, спір щодо стягнення суми надміру сплаченої допомоги законодавцем не віднесено до вичерпного переліку підстав, визначених КАС України, що надають право суб'єкту владних повноважень на звернення з адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, в даному випадку фактично має місце цивільно-правовий спір про відшкодування шкоди, заподіяної державі в особі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, який підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що у даних спірних правовідносинах позивач не здійснює владні управлінські функції щодо відповідача і чинним законодавством України не передбачено право органів Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на звернення до адміністративного суду з такого роду позовами, колегія суддів зауважує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вказаний спір слід розглядати в порядку цивільного процесуального судочинства.

Згідно п. 1 частини першої ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки, суд першої інстанції в порушення процесуального закону, відкрив провадження у справі та постановив судове рішення по суті заявлених вимог в справі, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення суду першої інстанції у відповідності до п. 1 частини першої ст. 157 КАС України та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2015 скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.